Тема 6. Перегляд в апеляційному порядку постанов судді у справі про адміністративне правопорушення план

1. Об’єкти апеляційного оскарження.

2. Право апеляційного оскарження і процесуальний порядок його реалізації

3. Прийняття апеляційної скарги до розгляду, розгляд справи судом апеляційної інстанції та його повноваження.

1. Об’єкти апеляційного оскарження.

Можливість апеляційного оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення вперше була передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» N 586-VI від 24.09.2008 р., який набрав чинності 17.11.2008 р.

Нова редакція ст. 294 КУпАП передбачила, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу (адміністративний арешт), а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу (Прояв неповаги до суду).

До цього часу постанови суддів у справі про адміністративне правопорушення були остаточними і оскарженню не підлягали, але могли бути переглянуті (скасовані чи змінені) за протестом (поданням) прокурора суддею, який їх прийняв, або незалежно від наявності протесту – головою вищестоящого суду.

Відсутність у правопорушника чи потерпілого можливості оскаржити постанову суду у справі про адміністративне правопорушення в юридичній літературі різних часів розцінювалося по-різному. Одні науковці вважали це юридичним нонсенсом у світлі сучасних вимог щодо захисту прав людини, так як це явно суперечило ідеї розширення правових гарантій особи в адміністративно-юрисдикційному процесі, оскільки оскарження цих постанов в порядку нагляду, на думку було недостатнім для захисту прав громадян і було своєрідним відступленням від правосуддя. При цьому деякими вченими пропонувалося, з метою недопущення порушень закону з боку органів адміністративної юрисдикції, на законодавчому рівні надати можливість та встановити порядок оскарження постанов (рішень) про накладення адміністративних стягнень в адміністративних судах.

На думку інших, з такими твердженнями не можна погодитися з огляду на те, що донедавна існуючий згідно з частиною першою статті 294 КУпАП механізм перегляду постанов судів у справах про адміністративні правопорушення в порядку нагляду головами вищестоящих судів (апеляційних судів та Верховного Суду України) фактично був апеляційним і касаційним порядком їх оскарження, а тому прав і законних інтересів правопорушника чи потерпілого не порушував і не позбавляв їх можливості перевірити законність постанови суду у наглядовому порядку перегляду справи шляхом звернення до прокурора чи голови вищестоящого суду.

На думку третіх, враховуючи те, що можливість апеляційного і касаційного оскарження рішення суду встановлюється процесуальним законодавством для кожної категорії справ та в кожному конкретному випадку окремо і не є абсолютним правом учасників процесу, відсутність протягом десятиріч прямої можливості апеляційного оскарження постанов судів у справах про адміністративні правопорушення не суперечить положенням Конституції України, оскільки згідно з її нормами запровадження апеляційного оскарження в таких справах не є обов’язковим. А тому раніше діюче положення про остаточність постанови суду і відсутність прямої можливості апеляційного та касаційного порядку її оскарження у справах про адміністративні правопорушення компенсувалося механізмом альтернативного перегляду постанови самим суддею за протестом прокурора, а також незалежно від наявності протесту прокурора - головою вищестоящого суду або його заступниками. Отже існуючий механізм перегляду постанов був належною гарантією захисту прав особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності та потерпілого, а також дієвою формою перевірки законності і обґрунтованості прийнятої у справі постанови, найбільш швидким виправленням допущених помилок.

З огляду на вищевикладене в літературі висловлювалася думка про те, що зміна порядку перегляду постанов судів у справах про адміністративні правопорушення, запровадження їх апеляційного оскарження та закріплення положення про остаточність рішення апеляційного суду, скасування повноважень судді щодо перегляду прийнятої ним постанови, усунення Верховного Суду України від перегляду прийнятих місцевими та апеляційними судами постанов у справах про адміністративні правопорушення призведе лише до порушення прав учасників провадження та неправильного вирішення справ, остаточний розгляд яких буде завершуватися рішеннями апеляційних судів, які не підлягатимуть ні перегляду Верховним Судом України, ні перегляду за нововиявленими обставинами, що взагалі може мати негативні наслідки не лише для порушника чи потерпілого, а й для цивільного та адміністративного судочинства, в яких постанови судів у справах про адміністративні правопорушення мають преюдиціальне значення, а також зробить неможливим виправлення в таких постановах описок та помилок. До того ж, як свідчить судова практика, Головою Верховного Суду України в порядку нагляду було скасовано дуже багато постанов голів апеляційних судів за результатами перегляду ними вказаних справ, що свідчить про небезпеку надання постановам апеляційних судів статусу остаточних.

Крім того небезпека таких нововведень закладена ще й в тому, що змінами до статті 287 КУпАП було запроваджено апеляційне оскарження постанови судді лише про накладення адміністративного стягнення [3], в той же час згідно зі статтею 284 КУпАП за результатами розгляду справи можуть прийматися також постанови й про закриття справи. А відтак, на практиці можуть мати місце випадки необґрунтованого виправдання (реабілітації) судом винних осіб, особливо це актуально у справах про ДТП, і в таких випадках потерпілі особи будуть позбавлені можливості апеляційного оскарження цих постанов до апеляційного суду (такий перегляд буде можливий лише за протестом прокурора), а також позбавлені права звернення до Голови Верховного Суду України із проханням про перегляд справи.