Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Змістовий модуль 4.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
238.59 Кб
Скачать

4.5. Відображення товарно-матеріальних запасів у фінансовій звітності

Визначена із застосуванням розглянутих методів вар­тість (собівартість) товарно-матеріальних запасів на кінець звіт­ного періоду, як правило, і вказується у Балансі. Однак бувають випадки, коли у зв'язку з пошкодженнями, застарілістю або зниженням рівня цін ринкова вартість запасів падає нижче собі­вартості. Тоді компанії повинні надавати інформацію про това­рно-матеріальні запаси за правилом нижчої оцінки, виходячи з принципу обачності. Відповідно до загальноприйнятих принци­пів бухгалтерського обліку і звітності запаси оцінюються і відо­бражаються у фінансовій звітності за меншою з двох вартостей: за собівартістю або за чистою реалізаційною вартістю.

При зростанні цін товарно-матеріальні запаси відображають за вартістю їх придбання (собівартістю). Але при зниженні цін з будь-яких причин ринкова ціна запасів може впасти нижче їх собівартості, і тоді виникає потенційний збиток, який має бути показаний в даному періоді списанням вартості запасів до їх ринкової ціни. У звітності товарно-матеріальні запаси відображаються за вартістю, що не перевищує реалізаційної. Чиста реалізаційна вартість — це ціна, за якою передбачається реалізувати товари, за вирахуванням витрат на підготовку до продажу та реалізацію Якщо чиста реалізаційна вартість досягає значення, меншого вартості придбання запасів, різниця (збиток від утримання запасів) може показуватися двома методами-прямим та непрямим. У першому випадку ринкова вартість запасів просто заміщує їх собівартість і різниця прямо списується на собівартість реалізованих товарів. У другому — створюється контрактивний коригуючий рахунок «Знижки від зниження ринкової вартості запасів», а також рахунок «Збиток від зниження ринкової вартості запасів». Прямий метод набув більшого поширення, а непрямий використовується при значній сумі збитку.

Існує три основних методи застосування правила нижчої вар­тості:

1) за видами запасів (постатейний метод) собівартість і ринкова вартість порівнюються по кожному виду або одиниці за­пасів, знаходиться менша величина, і ці одиниці додаються; 2) за основними товарними групами найменша вартість визначається за товарними групами; 3) за загальною величиною запасів — менша величина, яка використовується для оцінки запасів, визначається шляхом порі­вняння собівартості та ринкової вартості всіх запасів.

Згідно з МСБО 2 у фінансовій звітності стосовно товарно-матеріальних запасів має розкриватись: • облікова політика, прийнята підприємством для оцінки за­пасів; • загальна балансова вартість товарно-матеріальних за­пасів; • балансова вартість запасів, відображених за чистою реалізаційною вартістю; • сума сторнування будь-якого часткового списання, що ви­знається як дохід; • балансова вартість запасів, переданих як застава для забез­печення зобов'язань.