4.4. Методи оцінки вибуття запасів

Ціни на більшість видів товарів змінюються і впродовж року різні партії однакових товарів можуть постачатися за різними цінами (табл. 4.6). У зв'язку з цим виникає проблем оцінки кінцевих запасів і собівартості їх реалізації.

Таблиця 4.6

ДАНІ ПРО РУХ ЗАПАСІВ КОМПАНІЇ А ЗА БЕРЕЗЕНЬ 20ХХ РОКУ, $

Дата	Зміст	Кількість (шт.)	Ціна	Сума
01	Залишок	200	5	1000
02	Придбання	80	6	480
15	Придбання	20	7	140
20	Реалізація	120	9	1080
31	Залишок	180	?	?

Проблема полягає у тому, що незважаючи на можливість точ­ного підрахунку кількості запасів у залишку, майже неможливо при великих обсягах (і не завжди доцільно) точно встановити: 1) які саме запаси, за якою ціною придбання знаходяться у залишку і яка їх загальна вартість; 2) які саме запаси, за якою ціною при­дбання необхідно списати для визначення собівартості реалізації.

Облікова практика західних компаній базується на припущен­ні, що придбання і реалізація (відпуск у виробництво) запасів трактується як потік вартостей, а не як потік фізичних одиниць. Це означає, що при списанні товарно-матеріальних цінностей пріоритет надається відображенню вар­тості без забезпечення абсолютної відповідності її величини фак­тичному фізичному руху ресурсів.

Міжнародною обліковою практикою апробовані такі методи визначення вартості товарно-матеріальних запасів:

1) метод суцільної ідентифікації

2) метод середньої вартості

3) метод списання перших надходжень— Fifo

4) метод списання останніх надходжень — Lifo (виключено з МСБО 2)

Метод суцільної ідентифікації— це єдиний метод, при за­стосуванні якого відображений у бухгалтерському обліку вартісний потік повністю відповідає фізичному потоку цінностей, що обліковуються. Зазвичай цей метод використовується на підприємствах, що виготовляють і продають дорогоцінні товари, які через високу вартість і особливі споживчі якості вимагають організації їх обліку поштучно або в обсягах невеликих партій. Вадою цього методу є також те, що він залишає фірмам, що здійснюють операції з однорідними товарами, простір для мані­пулювання прибутком.

Разом з тим, метод суцільної Ідентифікації виправдовує себе організації обліку коштовних товарів, вартість окремих одиниць яких суттєво відрізняється від інших. Його застосування є логічним вибором для обліку нерухомості, автомобілів, дорого­цінностей, тобто товарів з високою ціною і в малій кількості. Проте цей метод не прийнятний у разі виробництва або реалізації великої кількості одиниць запасів, які є взаємозамінними.

Метод списання перших надходжень - Fifo. Метод Fifo широко відомий у міжнародній практиці. Він базується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли першими, першими і відпускаються.

У нашому прикладі (табл. 4.6) було реалізовано 120 одиниць товарів. Виходячи з логіки метода Fifo вони були повністю взяті із запасів, наявних на початок періоду (200). Собівартість реалізованих товарів дорівнює: 120 • 5 = 600. Нереалізованими на кі­нець періоду залишились 80 одиниць товарів із початкових запа­сів і всі надходження. Тому вартість залишку на кінець періоду становить 1020:

80 • 5 = 400

80 • 6 = 480

20 • 7 = 140

1020

Цю суму також можна було визначити за формулою:

З₁ + Н — С_рт = 3₂

де З₁ — залишки на початок періоду;

Н — надходження;

Срт — собівартість реалізованих товарів;

3₂ — залишки на кінець періоду.

1000 + 620-600=1020

Таким чином, при використанні метода Fifo, у Звіті про прибутки та збитки собівартість реалізованих товарів перебуває під впливом цін, що склалися на початок періоду (вартість початкових залишків і перших надходжень). Тому собівартість реалізованих товарів, вказана у Звіті про прибутки та збитки на підставі методу Fifo може не відповідати собівартості товарів, що знаходяться у компанії для продажу.

У Балансі ж залишки запасів на кінець періоду відображають їх вартість за цінами останніх придбань, тобто реальну вартість товарно-матеріальних запасів на дату складання Балансу. Отже на фінансовій звітності наслідки застосування методу Fifo відби­ваються залежно від того, наскільки протягом облікового періоду змінилися ціни.

Порівняння методів оцінки товарно-матеріальних запасів та їх впливу на показники фінансової звітності представлено у табл. 4.7:

Таблиця 4.7