9. Принципи здійснення підприємницької діяльності.

Принципи підприємницької діяльності( в ст. 44 ГК):

• Вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

• Самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

• Вільний найм підприємцем працівників;

• Комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

• Вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

• Самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

10. Некомерційне господарювання: поняття, ознаки, організаційно-правові форми здійснення.

Некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Ознаки:

1. Суб’єктивний склад:

• Суб’єкти господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях(щодо видів господарської діяльності) підприємство в яких забороняється;

• Суб’єкти господарювання державного або комунального секторів економіки на основі рішення відповідного ОДВ чи ОМС;

• Інші суб’єкти господарювання, яким здійснення підприємства заборонено законом. Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

2. Мета:досягнення економічних та соціальних інтересів без мети досягнення прибутку;

3. Самостійність здійснення некомерційної господарської діяльності,проте така діяльність, у зв'язку з відсутністю у її суб'єкта мети отримання прибутку, не може здійснюватись без фінансування, яке надається власниками майна і засновниками суб’єктів такої діяльності. Саме це зумовлює залежність суб’єктів такої діяльності від власника майна та(або) засновників;

4. Можливість здійснення такої діяльності на основі права власності та застосування до майна суб’єктів такої діяльності спеціального правового титулу – права оперативного управління, що передбачає:

• Використання майна за цільовим призначенням та у визначених власником межах;

• Контроль з боку власника за використанням майна;

• Права власника вилучати надлишкове майно, що ним не використовується або використовується не за цільовим призначенням;

• Спеціальний режим фінансування суб’єктів некомерційної діяльності у разі збитковості; здійснення за рахунок відповідного бюджету або за рахунок власника майна чи засновників.

11. Організація та управління господарською діяльністю.

Організація господарської діяльності - це система заходів, спрямованих на раціональне поєднання в часі та просторі всіх елементів господарської системи відповідного рівня: економіки країни, господарської системи певного регіону (Автономної Республіки Крим, певної територіальної громади, суб'єкта господарювання).

Господарська система - впорядкова­на (організована) на певних засадах сукупність складових, необхідних для забезпечення господарської ді­яльності певного рівня

Елементи господарської системи:

• Суб'єкти ( суб’єкти господарювання, органи управління та контролю, споживачі);

• Майнова база (матеріальні ресурси, необхідні для функціонування системи);

• Нормативне регулювання, що визначає правила функціонування відповідної господарської системи, в тому числі правовий статус суб'єктів, правові форми взаємовідносин між суб'єктами, відповідальність тощо;

• Інформаційна підсистема, що забезпечує двосторонній зв'язок між центром системи та/або її елементами та інші складові.

Господарські системи можуть бути різних рівнів:

• Вищий рівень - економіка країни (макроекономіка);

• Середній рівень - економіка певного регіону (АР Крим, області, міста, ра­йону, селища, села);

• Проміжний рівень - господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, холдингові групи;

• Локальний рівень - суб'єкт господарювання.

• Загальнодержавний рівень застосовується для забезпечення функціонування економіки країни в цілому та визначення параметрів діяльності її складових (суб'єктів господарювання, їх об'єднань, органів управління різного рівня);

• Регіональний рівень має врахувати специфіку господарської системи конкретного регіону в межах наданих державою повноважень;

• На локальному та проміжному рівнях суб'єкти господарювання та їх об'єднання з урахуванням вимог вищих рівній регулювання визначають особливість господарських зв'язків між собою, власні параметри діяльності тощо.

Управління будь-якою господарською системою здійснюється в різних формах:

• Нормативне регулювання (тобто встановлення правил здійснення господарської діяльності конкретної системи);

• Планування (визначення з фіксацією у відповідному правовому документі основних напрямів і конкретних результатів діяльності господарської системи певного рівня); управління поточними справами (вирішення конкретних організаційних питань);

• Контроль (встановлення ступеня відповідності фактичних напрямів і результатів діяльності учасників господарської системи певного рівня встановленим правилам, виявлення порушень, вжиття заходів щодо їх усунення).