- •Поняття літературної мови.
- •Типи термінологічних словників, правила користування ними.
- •Поняття про мовні норми, її види.
- •Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
- •Функції мови.
- •Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові.
- •Характеристика одс.
- •Іменники на позначення професій, посад, звань. Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв.
- •Стилі сучасної української літературної мови.
- •Правопис складних іменників та прикметників. Правопис прислівників.
- •Вимоги до ділового мовлення.
- •Загальнонаукові терміни.
- •Особливості мовленнєвого етикету.
- •Особливості українського правопису. Орфоепічні норми.
- •Композиція публічного виступу.
- •Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.
- •Види усного професійного спілкування.
- •Узгодження прикметників з іменником на позначення певних професій.
- •Основні форми проведення дискусій.
- •Особливості використання займенників у діловому мовленні.
- •Вимоги до проведення дискусій.
- •Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів речення.
- •Терміни і термінологія.
- •Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
- •Професіоналізми.
- •Типи мовлення.
- •Фразеологічні одиниці та їх використання у мовленні.
- •Просте і складне речення у діловому мовленні.
- •Вимоги до професійних текстів.
- •Організаційні документи. Статут, положення, інструкція.
- •Відмінювання числівників.
- •Розпорядчі документи. Наказ, розпорядження, постанова.
- •Особливості вживання різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •Правила запису числівників у ділових паперах.
- •Кореспонденція за характером інформації. Телеграма. Факс.
- •Особливості використання багатозначних слів і омонімів у професійному мовленні.
- •Правила оформлення доручення та розписки.
- •Особливості використання паронімів і синонімів у професійному мовленні.
- •Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, заява, резюме.
- •Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •Довідково-інформаційні документи: оголошення, запрошення, доповідні і пояснювальні записки.
- •Призначення та класифікація документів.
- •Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.
- •Вимоги до складання та оформлення різних видів документів.
- •Види спілкування.
- •Стандартні і нестандартні документи.
- •Безособові конструкції з дієслівними формами -но, -то у діловому мовленні.
- •Вимоги до складання й оформлення розпорядчих і організаційних документів.
- •Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.
- •Ділове листування. Види службових листів.
- •Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю.
- •Особливості оформлення довідково-інформаційної документації.
- •Сутність і зміст етики ділового спілкування. Етичні норми і нормативи.
- •Особливості оформлення документів щодо особового складу.
- •Професійна етика. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.
- •Протокол, витяг з протоколу.
- •Етапи ділового спілкування.
- •Основні реквізити документів.
- •Культура телефонного діалогу.
- •Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •Ознаки та аспекти культури мовлення.
- •Лексика за сферою вживання.
- •Нормативні документи про державний статус української мови.
- •Джерела походження фразеологізмів.
- •Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.
- •Прийменник «по» в діловому мовленні.
- •Терміни та професіоналізми, їх відмінності.
- •Документ — основний вид ділового мовлення.
Стилі сучасної української літературної мови.
Стиль мовний — це різновид літературної мови, який використовується в певному суспільному аспекті життя людей. Це і побутове спілкування, і офіційно-ділові відносини, і законотворча діяльність, і наукові праці, і публіцистична праця, і художня творчість тощо. У кожній з цих сфер життя суспільства використовується певний різновид літературної мови, або ж стиль літературної мови.
Термін «стиль» застосовується у мовознавстві для дослідження і мови, і мовлення. З мовних позицій стиль — це сукупність мовних засобів. Для мовлення — це набір функціонуючих мовних одиниць.
Стилістика — це наука, яка вивчає мовні засоби з погляду їх використання залежно від умов, мети та характеру спілкування людини.
Розмовний стиль
Сфера використання — усне повсякденне спілкування у побуті, на виробництві.
Основне призначення розмовного стилю — бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з'ясування побутових стосунків.
У розмовному стилі відсутній попередній відбір мовного матеріалу. Вживаються разом із нейтральною лексикою стилістично знижені мовні засоби: фразеологізми, діалектизми, жаргонізми тощо: бряз-нутись (розмовне), шпора, фізичка (жаргон); не лізь поперед батька в пекло (фразеологізм), рідненький, дівка (емоційно забарвлені слова). Часто вживаються в розмовній мові вигуки, частки (ну, гей); вставні слова, неповні речення, повтори, неузгоджені словосполучення тощо.
У розмовній мові велику роль відіграють не-лінгвістичні засоби спілкування: міміка, жестикуляція, ситуація.
Науковий стиль
Цей різновид літературної мови використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог.
При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів.
Науковий стиль властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник,лекція.
Науковий стиль використовує певний набір мовно-стилістичних засобів: спеціальні слова (терміни), складні синтаксичні конструкції (у яких має місце суворо впорядкований зв'язок, наприклад, за рахунок вставних конструкцій); речення, ускладнені узагальнюючими родовими найменуваннями.
Слова вживаються переважно в прямих значеннях. Експресивно-емоційне забарвлення лексики використовується надзвичайно рідко.
У текстах наукового стилю часто вживаними є цитати, посилання на першоджерела.
Художній стиль
Художній стиль — це насамперед стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості. Провідним завданням художнього стилю є вплив на людську психіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів.
Художній стиль передбачає попередній відбір мовних засобів для створення літературних художніх текстів. У художньому стилі широко використовуються всі мовні засоби, увесь лексичний потенціал мови.
Художній стиль реалізований у формі драми, прози та поезії, які, у свою чергу, розподіляються на відповідні жанри.
Офіційно-діловий стиль
Цей стиль вживається в офіційно-діловій сфері суспільного життя: у ділових листах, у діловодстві, у юридичній та законотворчій практиці.
Мета офіційно-ділового стилю — інформативність та чіткість викладення цієї інформації. Звичайною формою офіційно-ділового стилю є монолог.
В офіційно-діловому стилі завжди присутній попередній відбір мовного матеріалу. Також вироблена система норм і правил заповнення та складання документів, вона викладена у спеціальних нормах і наказах.
Офіційно-діловий стиль має свої жанри: устав, протокол, акт, кодекс, доручення, судовий вирок, резюме, розписка, інструкція, наказ, об'ява.
В офіційно-діловому стилі використовуються нейтральні мовні одиниці, певна ділова термінологія і фразеологія. Більшість слів реалізують свої прямі значення. Широко використовуються стандартні мовні формули (чинне законодавство, звіти подавати щомісячно), складні й складені прийменники й сполучники, віддієслівні іменники (подання, клопотання), складні розгорнуті речення (з огляду на те, що...). В офіційно-діловому стилі зазвичай є неприпустимим використання будь-яких експресивних мовно-стильових прийомів і засобів.
Офіційно-діловий стиль потребує максимально точного викладення думки, це має запобігти подвійному або неточному різнобічному тлумаченню змісту документів. Лексика офіційно-ділового стилю є термінологізованою за рахунок спеціальних сталих виразів та термінів: дипломатичних, юридичних, законотворчих, суспільно-політичних.
Публіцистичний стиль
Цей стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням.
Метою публіцистичного стилю стає викладення та з'ясування певних соціально-політичних та філософських проблем, вплив на читачів або слухачів, агітація та пропагування суспільно-політичних та освітніх ідей у газетах і журналах, по радіо і телебаченню, під час мітингів і зібрань.
Публіцистичний стиль потребує попереднього відбору певних мовних засобів, матеріалу.
Звичайною формою реалізації публіцистичного стилю є усний або друкований монолог.
У цьому стилі можуть використовуватись і нормативна, лексика, високі, урочисті слова і фразеологізми (держава, піднесення, нація, розкрити обійми), емоційно забарвлені лексеми, вигуки, частки, нескладні синтаксичні конструкції, риторичні запитання, окличні інтонації, повтори. Відповідно до провідного завдання цього стилю у ньому часто використовуються політичні та морально-етичні слова і фразеологізми (неопалима купина, нова демократія, помаранчева революція).
Формою реалізації для публічного стилю може бути промова, стаття, памфлет, гумореска.