- •Поняття літературної мови.
- •Типи термінологічних словників, правила користування ними.
- •Поняття про мовні норми, її види.
- •Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
- •Функції мови.
- •Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові.
- •Характеристика одс.
- •Іменники на позначення професій, посад, звань. Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв.
- •Стилі сучасної української літературної мови.
- •Правопис складних іменників та прикметників. Правопис прислівників.
- •Вимоги до ділового мовлення.
- •Загальнонаукові терміни.
- •Особливості мовленнєвого етикету.
- •Особливості українського правопису. Орфоепічні норми.
- •Композиція публічного виступу.
- •Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.
- •Види усного професійного спілкування.
- •Узгодження прикметників з іменником на позначення певних професій.
- •Основні форми проведення дискусій.
- •Особливості використання займенників у діловому мовленні.
- •Вимоги до проведення дискусій.
- •Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів речення.
- •Терміни і термінологія.
- •Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
- •Професіоналізми.
- •Типи мовлення.
- •Фразеологічні одиниці та їх використання у мовленні.
- •Просте і складне речення у діловому мовленні.
- •Вимоги до професійних текстів.
- •Організаційні документи. Статут, положення, інструкція.
- •Відмінювання числівників.
- •Розпорядчі документи. Наказ, розпорядження, постанова.
- •Особливості вживання різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •Правила запису числівників у ділових паперах.
- •Кореспонденція за характером інформації. Телеграма. Факс.
- •Особливості використання багатозначних слів і омонімів у професійному мовленні.
- •Правила оформлення доручення та розписки.
- •Особливості використання паронімів і синонімів у професійному мовленні.
- •Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, заява, резюме.
- •Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •Довідково-інформаційні документи: оголошення, запрошення, доповідні і пояснювальні записки.
- •Призначення та класифікація документів.
- •Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.
- •Вимоги до складання та оформлення різних видів документів.
- •Види спілкування.
- •Стандартні і нестандартні документи.
- •Безособові конструкції з дієслівними формами -но, -то у діловому мовленні.
- •Вимоги до складання й оформлення розпорядчих і організаційних документів.
- •Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.
- •Ділове листування. Види службових листів.
- •Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю.
- •Особливості оформлення довідково-інформаційної документації.
- •Сутність і зміст етики ділового спілкування. Етичні норми і нормативи.
- •Особливості оформлення документів щодо особового складу.
- •Професійна етика. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.
- •Протокол, витяг з протоколу.
- •Етапи ділового спілкування.
- •Основні реквізити документів.
- •Культура телефонного діалогу.
- •Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •Ознаки та аспекти культури мовлення.
- •Лексика за сферою вживання.
- •Нормативні документи про державний статус української мови.
- •Джерела походження фразеологізмів.
- •Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.
- •Прийменник «по» в діловому мовленні.
- •Терміни та професіоналізми, їх відмінності.
- •Документ — основний вид ділового мовлення.
Відмінювання числівників.
1. Прислівники від п'яти до десяти, від одинадцяти до двадцяти, тридцять, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмінюються за таким зразком:
Н. п'ять сімнадцять
Р. п'яти (п'ятьох) сімнадцяти (сімнадцятьох)
Д. п'яти (п'ятьом) сімнадцяти (сімнадцятьом)
3. п'ять (п'ятьох) сімнадцять (сімнадцятьох)
О. п'ятьма (п'ятьома) сімнадцятьма (сімнадцятьома)
М. на п'яти (п'ятьох) на сімнадцяти (сімнадцятьох)
Н. п'ятдесят
Р. п'ятдесяти (п'ятдесятьох)
Д. п'ятдесяти (п'ятдесятьом)
3. п'ятдесят (п'ятдесятьох)
О. п'ятдесятьма (п'ятдесятьома)
М. на п'ятдесяти (п'ятдесятьох)
2. Числівники сорок, дев'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного й знахідного, мають закінчення -а (сорока, дев'яноста, ста).
3. Складні числівники на визначення сотень відмінюються за зразком:
Н. двісті триста п'ятсот
Р. двохсот трьохсот п'ятисот
Д. двомстам трьомстам п'ятистам
3. двісті (двохсот) триста (трьохсот) п'ятсот (п 'ятисот)
О. двомастами трьомастами п'ятьмастами (п'ятьомастами)
М. (на) двохстах (на) трьохстах (на) п'ятистах
Числівник чотириста відмінюється як триста. Числівники шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот відмінюються як п'ятсот. У цих числівниках відмінюються обидві складові частини і пишуться вони разом.
4. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини:
Н. триста вісімдесят сім Р. трьохсот вісімдесяти (вісімдесятьох) семи (сімох) Д. трьомстам вісімдесяти (вісімдесятьом) семи (сімом) 3. триста (трьохсот) вісімдесят (вісімдесятьох) сім (сімох) О. трьомастами вісімдесятьма (вісімдесятьома) сьома (сімома) М. (на) трьохстах вісімдесяти (вісімдесятьох) семи (сімох).
5. У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово: дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ятий — ...дев'ятого (дев'ятих), дев'ятому (дев'ятим), дев'ятий (дев'яті), дев'ятим (дев'ятими), на дев'ятому (дев'ятих).
6. У дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний числівник, знаменник — як порядковий: дві п'ятих, двом п'ятим, двома п'ятими; три десятих, трьом десятим, трьома десятими і т. д.
7. Неозначені числівники багато, небагато, кілька, декілька — відмінюються як числівники п'ять, шість (але без паралельних форм):
Н. кілька, декілька, багато
Р. кількох, декількох, багатьох
Д. кільком, декільком, багатьом
З. Н. або Р.
О. кількома, декількома, багатьма
М. (на) кількох, декількох, багатьох
8. Збірні числівники обидва, обидві відмінюються у непрямих відмінках так: обох, обом, обома, (на) обох.
Збірні числівники двоє, троє, п'ятеро та ін. — у непрямих відмінках мають форми кількісних числівників (два, три, п'ять).
Розпорядчі документи. Наказ, розпорядження, постанова.
Розпорядчий документ - це акт, що видається державним органом у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань відповідно до наданої компетенції.
Наказом називається розпорядчий документ, що видається керівником підприємства чи установи на правах єдиноначальності і в межах своєї компенсації.
Наказ видають для вирішення основних і оперативних питань. При виданні наказів потрібно дотримуватися низки вимог і правил, щоб документ забезпечував його юридичну повноцінність.
Спочатку потрібно укласти проект наказу, погодити його з усіма зацікавленими особами (чи організаціями).
Накази видає керівник з усіх питань, що входять до його компетенції. У тексті наказу вказують терміни його дії. Скасувати наказ може лише вповноважена особа чи інстанція.
Усі накази здебільшого поділяють на дві групи:
1) накази про особовий склад,
2) накази із загальних питань.
Накази про особовий склад оформляють призначення, переміщення, звільнення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення, нагороди, стягнення тощо.
Накази із загальних питань (їх називають ще наказами з питань основної діяльності) поділяють на:
а) ініціативні накази ( вони видаються з метою оперативного виливу на
процеси, що виникають усередині організації (підприємства);
б) накази на виконання розпоряджень вищих органів (вопи видаються при
створенні, реорганізації або ліквідації структурних підрозділів, при
затвердженні положень про структурні підрозділи, при підсумуванні діяльності
установ, затвердженні планів тощо).
Реквізити наказу: назва організації, (підприємства); назва виду документа (наказ); дата; місце видання; номер заголовка до тексту; текст; підпис керівника; види погодження.
Розпорядження - це правовий акт управління державного органу. Цей документ видається керівником чи колегіальним органом у рамках наданого посадовій особі чи державному органові компетенції.
Розпорядження мас обмежений термін дії, стосується вузького кола осіб -виконавців документа.
Розпорядження можуть видаватися Кабінетом Міністрів України, місцевими радами, представниками Президента України на місцях, керівниками колегіальних органів, тощо.
Реквізити: назва структурного підрозділу; коди; назва виду документа; підпис відповідальної особи; індекс; місце видання; заголовок до тексту; текст; дата або дата й номер; підпис, або дата й номер.
У 11-томному "Словникові української мови" подано такі значення цього слова: «Постанова» - це 1. Розпорядження, акт органів державної влади. 2. Колективне рішення, ухвала. 3. Сценічне оформлення драматичного твору; постановка, постава".
Отже, в офіційно-діловому стилі постановою називають:
1. Правовий акт органів державної влади, що стосується кардинальних проблем.
2. Колективне рішення, ухвалу зборів, тобто заключну частину протоколу засідання, зборів, правління тощо.
Постанова входить у протокол чи додасться до нього, або ж може бути оформлена як витяг із протоколу.
Найчастіше постанову оформляють на бланку.
Реквізити постанови: герб України; назва установи, що підготувала постанову; назва виду документа (Постанова); дата (дата засідання, коли прийнято цю постанову); місце видання; заголовок (стислий виклад змісту постанови); підписи.