45. Довгострокове вкладення фірми.

Довгострокові фінансові вкладення являють собою витрати на участь на паях у статутному капіталі інших підприємств, на придбання акцій, облігацій на довгочасній основі. Вони містять у собі інвестиції фірми в дочірні й залежні суспільства, а також в інші організації, позики, надані організаціям на строк більш 12 місяців.

Інвестиції - кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери, технології, машини, устаткування, ліцензії в тому числі й на товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно або майнові права, інтелектуальні цінності, вкладені в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності з метою одержання прибутку, доходу й досягнення позитивного соціального ефекту. Розрізняють інвестиції в основні кошти (капітал0 – капіталовкладення або реальні інвестиції, інвестиції в цінні папери – портфельні інвестиції, інвестиції в державні, частки й іноземні.

З позиції фінансів фірми інвестиції – це активи (кошту) фірми, вкладені в господарську діяльність із метою одержання доходів.

Інвестиції забезпечують динамічний розвиток фірми й дозволяють вирішувати такі завдання, як:

розширення власної підприємницької діяльності на основі нагромадження фінансових і матеріальних ресурсів;

придбання нових підприємств;

диверсифікованість діяльності за рахунок освоєння нових областей бізнесу.

Основна мета здійснення інвестиції - одержання доходу й вигоди. При цьому вигодою необхідно розуміти не тільки одержання підприємницькою фірмою додатковому прибутку, але й збереження досягнутого рівня рентабельності, зниження можливих збитків, розширення кола споживачів продукції, розширення наявних і завоювання нових ринків збуту продукції й т.п. Об'єктами інвестиційної діяльності у виступають:

новостворювані й модернізовані основні фонди у всіх галузях народного господарства;

цінні папери;

цільові грошові вклади;

науково-технічна продукція;

інші об'єкти власності;

майнові права;

права на інтелектуальну власність.

46. Дивідендна політика фірми.

Одним з важливих завдань фінансового менеджменту є формування та

реалізація політики підприємства в галузі виплати дивідендів. Дивіденди

— частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками)

відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.

Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою

керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність

методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це

оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді

дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід враховувати, що

вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської

діяльності підприємства: величину самофінансування, структуру капіталу,

ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав,

ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв'язок між

дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше

прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається

у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення

про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а

отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних

обставин впливає на його вартість.