2. Історія педагогіки як галузь педагогіки

Сьогоднішні проблеми навчально-виховного процесу в Україні неможливо вирішувати не знаючи, як розвивалася теорія та практика виховання, навчання в минулому. Простежити та зрозуміти закономірність цих процесів допомагає надзвичайно важлива й багатогранна за своїми структурними компонентами галузь педагогіки – історія педагогіки

Історія педагогіки – це наука, що вивчає педагогічні теорії та системи, що існували в різних країнах світу в різні історичні епохи, простежує розвиток педагогічної думки, аналізує внесок найвидатніших просвітителів-педагогів світу в скарбницю педагогічних здобутків.

Предмет педагогіки – процес виникнення, становлення та розвитку основних педагогічних категорій, педагогічних систем і концепцій, досвіду світової виховної та освітньої практики.

Методи науково-педагогічного дослідження в історії педагогіки:

• загальні:

• історико-структурний метод (розподіляється феномен минулого та вивчаються його складові);

• конструктивно-генетичний (простежуються зміни досліджуваного феномену в цілому і його складові у просторі та часі);

• порівняльно-зіставний або історико-компаративістський (встановлюється регрес і прогрес різних явищ минулого і на цій основі формулюються відповідні висновки та оцінки);

• часткові методи:

• аксіологічний (вивчаються загальнолюдські та національні цінності освіти, встановлюються їх пріоритетність);

• метод інноваційних циклів (вивчається розвиток освіти протягом дії конкретного циклу);

• хвильовий (висвітлюються своєрідність хвиль просвіти:дворянської, міської, буржуазної, пролетарської, селянської);

• модернізаторський (вивчаються освітні реформи-контреформи);

• персоналістично-біографічний (у центрі уваги особистість педагога минулого);

• монографічний (цілісне вивчення конкретного освітньо-виховного закладу)

• парадигмальний (розгляд внутрішньої логіки розвитку педагогічної теорії з точки зору виникнення, трансформації, взаємодії різних парадигм).

Завдання історії педагогіки як науки:

• формування цілісної системи знань про історико-педагогічні процеси, явища, факти;

• розкриття внутрішніх закономірностей та специфічних ознаків розвитку школи, виховання та педагогіки;

• формування здатності до аналізу, співставлення, порівняння певних педагогічних явищ в їх історичній ретроспективі.

Джерела історії педагогіки:

• пам’ятки старьодавньої писемності, манускрипти, рукописи з питань освіти та виховання;

• архівні матеріали, мемуарна та критична література;

• твори живопису, літератури, скульптури;

• законодавчі акти, закони, проекти, звіти, доповіді конкретних держав у минулому;

• педагогічна, навчальна та методична література минулого;

• матеріали періодичного друку минулого.

Зв’язок історії педагогіки з іншими науками

Історія педагогіки використовує ідеї, теоретичні положення і висновки історії філософії, історії літератури, культурології. Історія педагогіки використовує методи дослідження, які застосовуються в історії, філософії, історії психології, історії культури, історії географії, історії мистецтва.