Джерела педагогіки

• педагогічна спадщина минулого;

• передовий педагогічний досвід;

• народна педагогіка;

• педагогічні дослідження.

Предметом педагогіки є:

• дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів;

• теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання;

• вивчення передового педагогічного досвіду і створення на цій основі педагогічної теорії;

• розробка педагогічної техніки.

Основні категорії:

• виховання:

у широкому соціальному розумінні – це весь процес формування особистості, що проходить під впливом оточуючого середовища, умов, обставин, суспільного ладу;

у широкому педагогічному розумінні – це формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, кращому педагогічному досвіді;

у вузькому педагогічному значенні – це цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення конкретної мети в колективі;

у гранично вузькому розумінні – це спеціально організований процес, спрямований на формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком. Він проходить через взаємодію вихователя та вихованця;

• навчання – це цілеспрямований процес взаємодії вчителя й учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок;

• освіта – це процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток їх творчих сил і здібностей.

• самоосвіта – освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі;

• самовиховання – систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних фізичних, розумових, моральних, естетичних якостей, позитивних рис волі й характеру, усунення негативних звичок;

• перевиховання – виправлення відхилень, вад, негативних наслідків, допущених у вихованні людської особистості;

• учіння – одна із сторін педагогічного процесу, що охоплює навчально-пізнавальну діяльність учня під керівництвом учителя та передбачає цілеспрямоване засвоєння учнями знань, умінь, навичок, соціального досвіду з метою наступного використання їх у життєдіяльності та праці.

Структура педагогіки:

• вікова педагогіка (дошкільна педагогіка, педагогіка школи, педагогіка дорослих (андрагогіка);

• професійна педагогіка (педагогіка профтехосвіти, педагогіка вищої школи, військова педагогіка);

• спеціальна педагогіка (сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія, виправно-трудова педагогіка)

сурдопедагогіка – галузь дефектології, що досліджує проблеми навчання та виховання дітей з порушенням слуху;

тифлопедагогіка – галузь дефектології; наука про особливості виховання та навчання сліпих і слабозорих дітей;

олігофренопедагогіка – наука про виховання, навчання і шляхи корекції недоліків розвитку розумово відсталих дітей;

логопедія – наука, що вивчає різні порушення мови, а також методи подолання їх і запобігання їм;

виправно-трудова педагогіка – галузь педагогічної науки, яка вивчає організовану діяльність з виправлення осіб, які вчинили карні злочини й засуджені до різних видів покарань;

• історія педагогіка – наука про педагогічні теорії та системи, що існували в різних країнах світу в різні історичні епохи, про розвиток педагогічної думки, внесок найвидатніших просвітителів-педагогів світу у скарбницю педагогічних здобутків;

• методики викладання окремих предметів – реалізація загально дидактичних знань про організацію та здійснення навчально-виховного процесу в умовах викладання певного навчального предмета;

• шкільна гігієна (фізіолого-гігієнічне обґрунтування режиму дня учнів у школі);

• соціальна педагогіка – галузь педагогіки, що вивчає закономірності та механізми становлення та розвитку особистості у процесі здобуття освіти та виховання в різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей і молоді у процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Міжпредметні зв’язки педагогіки – це її зв’язки з іншими науками які дають можливість повніше пізнати педагогічні факти, явища і процеси. Педагогіка пов’язана з такими науками як філософія, соціологія етика, естетика, психологія, анатомія, фізіологія людини, логіка та ін.

Завдання педагогіки на сучасному етапі

• вдосконалення змісту освіти;

• розробка принципово нових засобів навчання, навчального обладнання;

• підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти;

• комп’ютеризація учительської праці;

• розробка нових і модернізація наявних форм і методів навчання;

• виявлення шляхів посилення виховної ролі уроку;

• вдосконалення змісту та методики виховання;

• вдосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації і підготовки до праці;

• розробка шляхів демократизації та гуманізації життя та діяльності навчальних закладів усіх рівнів і форм власності.

Понятійний апарат

Задатки – природжені анатомо-фізіологічні риси індивіда, які під впливом середовища у процесі виховання перетворюються у здібності.

Здібності – індивідуальні властивості особистості, які передумовою успішного виховання певних видів діяльності.

Знання – особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, яка характеризується усвідомленням їх істинності.

Уміння – здатність належно виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною набутих знань і навичок.

Навичка – автоматизована дія, вироблена на основі багаторазових повторень.

Концепція педагогічна – система поглядів на те чи інше педагогічне явище, процес, спосіб розуміння, тлумачення якихось педагогічних явищ, подій; провідна ідея педагогічної теорії.

Парадигма – теорія (або модель постановки проблем), прийнята за зразок вирішення дослідницьких завдань певним науковим співтовариством.

Доктрина – теорія, система поглядів, світогляд.

Засоби – вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість.

Принципи – переконання, правило, норма, якими користується вихователь з метою кращого впливу на вихованця.

Методи – шляхи, способи досягнення мети навчання чи виховання.

Лекція – систематизований, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета, методів науки.

Семінар навчальний – один із основних видів навчальних практичних занять. Полягає в самостійному вивченні учнями чи студентами за завданнями педагога окремих питань і тем.

Робота самостійна – різноманітні види індивідуальної діяльності учнів чи студентів, яка здійснюється ними на навчальних заняттях або вдома за завданнями викладача чи вчителя під його керівництвом.

Урок – форма організації навчальної роботи, яка відбувається в межах точно визначеного часу з постійним складом учнів відносно однакового рівня підготовленості й віку у відповідності з розкладом і включає різні види роботи як учителя, так і учнів, необхідних для досягнення навчальних результатів.