Глава 8. Захист цивільних прав

своїм правом, нікому не заподіює шкоди, а дії, що справді заподію­ють шкоду, знаходяться поза межами здійснення самого суб'єктив­ного права¹.

Але ця точка зору не знайшла широкої підтримки. Уповноваже­на особа, саме спираючись на суб'єктивне право, може діяти так, що заподіює шкоду іншій особі. Вона використовує своє суб'єктивне право таким чином, що завдяки цьому наносить шкоду іншій особі.

Зловживання правом визначається як цивільне правопорушен­ня, що здійснюється управомоченою особою при здійсненні свого права, пов'язаного з використанням недозволених засобів його реа­лізації, але в рамках звичайного типу поведінки, яке визначається змістом даного права².

Корінною ознакою зловживання правом є те, що воно має на меті навмисне заподіяння шкоди іншій особі. Зловживання правом має назву шикана. Управомочена особа при цьому спирається на фор­мально належне їй право.

Зловживання правом може виражатися у рамках належних особі прав, але без наміру спеціально нанести шкоду іншій особі. Тоді воно не носить назви шикана, але результати нанесення шкоди недосволе-ними засобами характеризують і цей вид правопорушення. Різниця у цих правопорушеннях полягає в суб'єктивному складі правопору­шень — здійснення свого права без наміру нанести шкоду іншій особі і здійснення свого права спеціально з метою нанесення шкоди.

Рекомендована література:

Толстой Ю. К. К истории правоотношения. — Ленинград, 1959. Агарков М. М. Проблеми алоупотребления правом в советском граж­данском праве // Известия АН СССР, отд. зкон. и права. — 1946. — № 6. — С. 429.

Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. — М., 1974. Гражданский кодекс Российской Федерации. Комментарий части пер-вой гражданского кодекса Российской Федерации. Осуществление гражданских прав и его предельї. — М., 1966. Гражданское право / Отв. ред. Е. А. Суханов. — М., 1998.

¹ Агарков М. М. Проблеми злоу потреб л єн ия правом в советском гражданском праве // Известия АН СССР, отд. зкон. и права. — 1946. — № 6. — С. 429.

² Гражданское право / Отв. ред. Е. А. Суханов. — М., 1998. — С. 36.

74

Глава 8 Захист цивільних прав

Право на захист — один з основних елементів будь-якого суб'єктив­ного цивільного права. Це нормативно врегульована можливість управо-моченого суб'єкта застосувати засоби правоохоронного характеру для відновлення порушеного права та застосування передбачених законом методів для припинення дій, завдяки яким право було порушене.

Новим ЦК України розширено інструментарій засобів захисту цивільних прав. Так, особа може звернутися до суду з позовами про:

• визнання права;

• визнання правочину недійсним;

• припинення дій, які порушують право;

• відновлення становища, яке існувало до порушення;

• примусове виконання обов'язку в натурі;

• зміни правовідношення;

• припинення правовідношення;

• відшкодування збитків, у тому числі завданих у стані край­ ньої необхідності;

• відшкодування моральної шкоди;

• визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або ор­ гану місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).

Реалізація права на захист. Захист суб'єктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюється у передбаче­ному законом порядку із застосуванням певних форм, засобів та способів захисту. Розрізняють дві основні форми захисту — юрис-дикційну та неюрисдикційну¹. До юрисдикцІйної форми захисту відносять діяльність уповноважених державою органів щодо захи­сту порушених або оспорюваних прав. До таких органів ЦК Украї­ни відносить суд, органи державної влади України, Автономної Ре­спубліки Крим, органи місцевого самоврядування та нотаріусів.

Неюрисдикційна форма захисту охоплює дії громадян та орга­нізацій у захисті прав, які здійснюються ними самостійно без звер­нення до компетентних державних органів. У ЦК України вказані дії, об'єднані в поняття самозахисту цивільних прав, який розгля­дається як один із способів захисту цивільних прав. Окремі з них наведені у новому ЦК України.

¹ Цивільне право: Підручник / За ред. А. П. Сергеєва, Ю. К. Толстого. — М., 1998. — Ч. 1. — С. 282-284.

75

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ