3. Періодизація історії економіки та економічної думки.

Основні етапи розвитку економічної науки включають:

1. Докласичний етап (IV тис. до. н. е. – XVII ст. н. е.). В своєму

історичному розвитку охоплює добу рабовласництва та феодалізму.

2. Класичний етап (XVII – XIX ст.).

3. Неокласичний (XIX – перша половина XX ст.).

4. Посткласичний етап. Сучасний розвиток економічної думки.

Щодо основних напрямів та наукових шкіл, які відомі в історії

економічної думки, то вони розглядаються в історико-логічній послідовності

за схемою: економічні погляди мислителів та населення стародавнього світу,

економічні погляди мислителів античності, економічні вчення середньовіччя,

теорії меркантилістів та зародження класичної політичної економії,

економічна теорія фізіократів, класична школа в політичній економії, завершення традицій та критика класичної політичної економії, соціалістичні економічні теорії та їх еволюція, історична школа і соціальний напрям в політичній економії, економічні теорії граничності, новітні теорії моделювання добробуту та економічного зростання, неолібералізму, монетаризму, інституціоналізму. Дані напрями та школи впорядковують процес пізнання розвитку економічної науки від давнини до сучасності,

процес еволюції та нагромадження нових якісних елементів, що сприятимуть посиленню знань з даної дисципліни.

4 Загальна характеристика первісного господарства та його здобутки.

Первісна епоха властива всім без винятку формам людської спільноти.

Звичайно, кожній з них притаманний свій історичний лях розвитку, однак

доцільно виходити з того, що первісна історія суспільства, його культура мають узагальнювальний характер. Поєднуючи воєдино все первісне суспільство, культура виступає як загальнолюдський здобуток, а вся людська спільність — як носій цієї культури.

Первісне суспільство поділяється умовно на кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-бронзовий і залізний віки. Кожному із цих етапів світової історії були притаманні певні риси, особливості, здобутки ма теріальної культури, заняття та знаряддя праці. Так, палеоліт (давній кам'яний вік) був найдовшим періодом. Для нього були характерними примітивні знаряддя праці, збиральництво, мисливство, рибальство як основні види господарювання, що свідчило про привласнювальний характер цієї епохи. У цей час людина навчилася видобувати і підтримувати вогонь — одне з найвизначніших її досягнень. З'явилися постійні житла. Палеоліт збігається із найважчим в історії людства льодовиковим періодом. У мезоліті (середньому кам'яному віці) вдосконалювалися знаряддя праці первісних людей. Були винайдені лук і стріли. З'явився найдавніший транспорт — водний (плоти, човни). Під час перехідного періоду від мезоліту до неоліту (протонеоліт) зароджуються відтворюючі форми господарювання у твариництві. першими прирученими тваринами Оули сооака, свиня і бик. Виникають землеробство, перші постійні поселення людей. Для неоліту (новий кам'яний вік) притаманне утверджен-ня відтворювальних форм господарювання. Відбувається "неолітична революція". Відтворююче господарство стає домінуючим. Основні заняття людей — землеробство, тваринництво, гончарство та інші. Згодом з'являється наземний транспорт— віз, сани. Худоба використовується як тяглова сила. Формується система обміну.Визначальними рисами мідно-бронзового віку були існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток орного землеробства, тваринництва, посилення поділу праці на землеробство, скотарство, ремесло. Обмін набуває постійного характеру, стає регіональним.Ранній залізний вік характеризувався співіснуванням бронзових і залізних знарядь праці. Відбувається перехід від мотики до сохи та плуга, з'являються залізні ножі, серпи, лемеші,круглі жорна. Бурхливо розвиваються ремесла — ковальство,гончарство. Зростає продуктивність сільського господарства, розвивається птахівництво. Для раннього залізного віку характерний швидкий розвиток торгівлі.

У цілому господарство первісної доби мало натуральний характер. Головною господарською формою цього часу була громада — колектив із повною або частковою спільною власністю на засоби виробництва та узвичаєними формами самоуправління. Вдосконалення знарядь праці, суспільний поділ праці, а також торгівля привели до розкладу первісної господарської системи. Відбувається поступовий перехід від родової до сусід- ської, територіальної громади. Створюються передумови для ви- никнення державних утворень — центрів світової цивілізації.