- •1. Мова і мовлення в житті людини. Функції мови.
- •2.3. Українська національна і літературна мова. Ознаки літературної мови.
- •4. Поняття мовної норми і її види.
- •Ознаки усної та писемної форм літературної мови
- •7. Функціонально стилістична диференціація сучасної української літературної мови.
- •8. Характеристика наукового стилю.
- •9. Характеристика офіційно- ділового стилю.
- •10. Загальні вимоги до культури усного професійного мовлення.
- •12. Енциклопедичні словники. Їх характеристика
- •13. Філологічні словники. Їх характеристика
- •14.Усне літературне мовлення
- •15.Основні форми вираження усного ділового мовлення
- •16. Характеристика жанрів публічного монологічного мовлення.
- •17. Невербальні засоби професійного спілкування.
- •18. Український мовленнєвий етикет, його види, тональність
- •19. Характеристика жанрів приватного діалогічного мовлення.
- •20. Лексичні норми професійного спілкування.
- •22. Лексика української мови за походженням.
- •24. Лексика української мови з погляду її вживання
- •25.Терміни: їхні ознаки та функціонування. Основін вимоги до них
- •26. Омоніми, пароніми, синоніми, антоніми та їх функції в мові проф. Спілкування.
- •27. Явища евфемізму і перифрази
- •30. Труднощі визначення роду іменників (рід іменників на позначення професій, звань, посад; незмінювані іменники іншомовного походження, абревіатури).
- •Нормативність уживання форм числа іменників.
- •32.Нормативність творення та вживання форм ступенів порівняння прикметників у фаховій мові.
- •33. Нормативність уживання граматичних форм займенника.
- •34. Функціонування числівників у мові професійного спілкування. Словозміна числівників.
- •35. Особливості вживання дієслівних форм у мові професійного спілкування.
- •36. Синтаксичні норми мови професійного спілкування.
- •37. Координація присудка з простим і складеним підметом.
- •38. Складні випадки керування.
- •40. Документ, його функції.
- •41. Класифікація сучасних документів.
- •42. Реквізити та основні вимоги до їх оформлення.
- •18.Резолюція.
- •44. Загальні вимоги до оформлення ділових паперів.
- •45. Текст як основний реквізит документа.
15.Основні форми вираження усного ділового мовлення
Основними формами вираження усного ділового мовлення є монолог та діалог.
Усний монолог – це безтекстові та зафіксовані форми, розраховані на усне відтворення. Зважаючи на функціональні особливості, характер контакту мовця зі слухачами форми монологічного мовлення систематизують:
за функціональним критеріями, наприклад, монолог публіцистичний, судовий, виробничо-службовий, науковий, навчальний;
за ситуаційними ознаками виділяють два загальних різновиди – прямо контактний та посередньо контактний (різні форми монологічної мови по радіо і телебаченню).
Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологічного мовлення: доповідь, промова, виступ, повідомлення.
Під час приватного діалогічного ділового мовлення, зокрема ділової бесіди, спілкування керівника з підлеглим чи розмови під час прийому відвідувачів тощо.
16. Характеристика жанрів публічного монологічного мовлення.
Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологічного мовлення: доповідь, промова, виступ, повідомлення. Доповідь - це одна із найпоширеніших форм публічного мовлення. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.
Політична доповідь - виголошується здебільшого керівниками держави. Ділова доповідь — виклад інформації і шляхів розв'язання різних окремих практичних питань життя і діяльності певного колективу, організації. Наукова доповідь - узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень.
Промова - публічний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі. Розрізняють промови розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні. Виступ - це короткотривале усне мовлення з приводу одного чи кількох питань. Поширеним є виступ за доповіддю (дебати). Повідомлення - невелика доповідь на якусь тему. Якщо тема широка, пишуть доповідь, вузька - повідомлення.
17. Невербальні засоби професійного спілкування.
Велике значення для підсилення смислової виразності та впливу на слухачів мають невербальні засоби спілкування - міміка та жести, погляд, поза промовця. Міміка - це вираз обличчя, пов'язаний зі змінами положення м'язів навколо рота, очей. Жести - це рухи тулуба, голови, рук або ніг. Природна жестикуляція зближує промовця зі слухачами і робить зміст виступу більш зрозумілим. Погляд - це контакт за допомогою очей. Зоровий контакт промовця з аудиторією має бути не меншим. Він потрібен для того, щоб визначити реакцію на свої слова. Виділяють такі невербальні засоби спілкування: 1.Оптичні - жести, міміка, поза, хода, контакт очей, одяг, косметика. 2.Акустичні - темп мовлення, тембр голосу, висота голосу, сила голосу, паузи, інтонація. 3.Кінетичні - дотик, потиск руки, поцілунок. 4.Ольфакторні - запах тіла, запах косметики 5.Просторово-часові- відстань між спів бесідниками, розміщення в просторі, тривалість контакту, ступінь пунктуальності в часі.