Ознаки усної та писемної форм літературної мови

усне мовлення	писемне мовлення
Первинне. Діалогічне (полілогічне) і монологічне. Розраховане на слухача. Часто непідготовлене заздалегідь, допускає імпровізацію. Передбачає живе спілкування. Інтонаційно оформлене, супроводжується мімікою, жестами. Чітко індивідуалізоване. Емоційно й експресивно забарвлене. Допускає використання повторів, зіставлень, різних тропів та фразеологізмів.	Вторинне. Монологічне. Графічно оформлене. Пов’язане з попереднім обдумуванням. Передбачає ретельний відбір фактів та їх мовне оформлення. Чітке підпорядкування мовних засобів стилю і типу мовлення. Повний і ґрунтовний виклад думки. Поглиблена робота над словом і текстом. Допускає редагування та самоаналіз написаного.

Усна та писемна форми реалізації безпосередньо пов’язані з різними видами мовленнєвої діяльності (слухання – читання, говоріння – письмо) та між собою. Часто виникають ситуації, коли заздалегідь підготовлений писемний текст треба озвучити, тобто подати як вид усного мовлення. Суттєвої відмінності між обома формами, наприклад, ділового чи наукового тексту не існує, однак варто знати деякі шляхи наближення писемного мовлення до усного і скористатися ними в практичній роботі.

7. Функціонально стилістична диференціація сучасної української літературної мови.

Літе­ратурна мова залежно від її функцій, спрямування і суспільного при­значення може характеризуватися певними специфічними засобами, не втрачаючи, звичайно, своїх загальнонародних властивостей. Різновиди літературної мови, що об'єднують мовні одиниці за їх функціональним призначенням у певні структури, станов­лять систему функціональних стилів. Саме слово стиль має кілька значень: 1) сукупність ознак, які характеризують мистецтво або ін­дивідуальну манеру художника; 2) сукупність прийомів у викорис­танні засобів мови,; 3) характерна манера поводити­ся, говорити, одягатися і т. ін. Розрізняють загальні та специфічні стилістичні риси. Загальні властиві всім функціональним стилям та відповідним їм жанрам, які виділяються в межах функціонального стилю, Специфіч­ні стилістичні риси характеризують лише окремі функціональні стилі та реалізуються у властивих їм жанрах. У сучасній українській літературній мові виділяють такі функціо­нальні стилі з властивими їм підстилями: 1.Науковий: а)власненауковий; б)науково-навчальний; в)науково-популярний. 2.Офіційно-діловий: а)законодавчий, б)адміністративно-канцелярський, в)дипломатичний. 3.Публіцистичний: а)стиль засобів масової інф. , б)художньо- публіцист., в)науково- публіцист. 4.Художній: а)епічний, б)ліричний, в)комбінований. 5.Розмовний: а)побутовий, б)світський. 6.Релігійний або конфесійний: а)Стиль проповіді, б)стиль богослужбових книг, відправи, в)стиль богословської літератури. Виділяють також епістолярний стиль, ораторський стиль. Поняття ділова українська мова співвідносять здебільшого з дво­ма функціональними різновидами літературної мови - науковим та офіційно-діловим стилями. У межах кожного функціонального стилю виділяються жанри висловлювання. Кожний з них має певну композицію і тематичну побудову. Жанри відповідають типовим ситуаціям мовленнєвого спілкування, типовим темам, формулам мовленнєвого етикету (в ситуаціях прощання, прохання тощо). Жанри усного мовлення характеризуються складнішою побудовою і можуть містити в собі декілька мовленнєвих намірів мовців. Вибір жанрів усного мовлення залежить від умов спілкування. Відповідно виділяються офіційне – неофіційне, публічне – непублічне спілкування