Додаток 3

Приклади генетичного поліморфізму, асоційованого із зміненою відповід­дю на лікарський препарат

Білок	Лікарські препарати	Результат
Варіанти Г6ФДГ	Сульфаніламіди, фуразолідон, ні-трофуран, хінідин, примахін	Гемоліз
Ферменти гідроксилу-вання (слабке окис­лення)	Дебрисохін Спартеїн -блокатори (пропранолол, мета- пролол)	Гіпотонія Серцева недостатність Брадикардія, знижений тиск
Порушення метаболі­зму кальцію	Інгаляційний наркоз галотаном	Злоякісна гіпертермія до 42 °С
Варіанти псевдохолі-нестерази	Дитилін, суксаметоній	Тривале припинення дихання
Поліморфізм за кате- хол-О-метил- трансферазою	L-DОРА	Неефективність
Поліморфізм за тіопу- ринметил- трансферазою	Меркаптопурин	Неефективність
Рецептор активації і проліферації пероксисом	Інсулін	Варіації чутливості до інсулі­ну
Дофаміновий рецеп­тор DD3R	Нейролептики	Розвиток пізньої дискінезії у хворих на шизофренію

Зміна реакцій на лікарські препарати у хворих із спадковими захворюваннями.

Деякі спадкові захворювання супроводжуються зміненою реакцією організму на введення лікарських препаратів. Так, печінкові порфірії детерміновані автосомно-домінантними генами, які обумовлюють підвищення активності мітохондріального ферменту печінки синтетази альфаамінолевулінової кислоти. Прийом барбітуратів при­зводить до різкого збільшення вмісту в печінці і сечі цієї кислоти і порфобіліногену, що спричинює напад хвороби. Основні симптоми — різкі абдомінальні болі, поліневрит, розлади психіки, епілептиформні припадки. Напад хвороби провокується не тільки бар­бітуратами, але і сульфаніламідами, естрогеном, мепробаматом, грізеофульвіном. При­значення таким хворим барбітуратів з метою терапії може призвести до смерті.

Незвичайні реакції на лікарські препарати у хворих із спадковими захворюваннями

Захворювання	Препарат	Реакція
МОDY	Хлорпропамід (гіпоглікеміч­ний препарат) в поєднанні з алкоголем	Почервоніння обличчя (може ви­користовуватися як тест для ви­значення спадкової схильності)
Подагра	Саліцилати Хлортіазид	Загострення захворювання
Первинна глаукома	Ефедрин	Парадоксальна дія
Порфірія	Барбітурати	Гострий напад захворювання
Метгемоглобінемія	Аскорбінова кислота, нітро­гліцерин, хінін та ін.	Ціаноз
Недосконалий остеогенез	Дитилін, фторотан	Гіпертермія
Синдром Дауна	Атропін	Підвищена чутливість

При спадкових метгемоглобінеміях у крові хворих концентрація метгемоглобіну під­вищена до 30% замість 1% в нормі. Причини метгемоглобінемії — аномалії гемоглобі­ну (автосомно-домінантний тип спадкування) або зниження активності метгемоглобін-редуктази (автосомно-рецесивний тип спадкування). При метгемоглобінеміях слабкі окислювачі (метиленовий синій, аскорбінова кислота, сульфаніламіди, нітрогліцерин, ПАСК, хінін та ін.) спричинюють перетворення нормального гемоглобіну на метгемог­лобін. У хворих виникає виражений ціаноз, метгемоглобінемія зберігається до 12 год. Одне із наслідків мегемоглобінемії — виражена стійкість до дії синильної кислоти і її со­лей. Хворі можуть без особливих наслідків прийняти дозу ціаніду К, яка в 40 разів пере­вищує смертельну.