Короткі методичні вказівки до роботи на практичному занятті.

На початку заняття буде проведено тестовий контроль вихідного рівня знань. Потім - самостійна робота студентів з сім'єю, що звернулась в медико-генетичний центр. Під керівництвом викладача буде проведено клінічний розбір генетичних карт сімей з мультифакторіальною патологією. Будуть розглянуті питання профілактики маніфестації та реабілітації хворих на МФЗ та членів їх сімей. Наприкінці заняття - підсумковий тестовий контроль.

Технологічна карта проведення заняття

№ п/п	Етап	Час, хви-лини	Навчальні посібники		Місце проведення заняття
			Засоби навчання	Об-лад-нан-ня
1.	Визначення початкового рівня підготовки з проведення медико-генетичного консультування при мультифакторіальній патології	15	Задачі		Навчальна кімната
2.	Тематичний розбір сімей, що мають генетичну обтяженість по мультифакторіальній патології	55	Генетичні карти, родоводи сімей, обтяжених МФЗ, алгоритми проведення медико-генетичного консультування		Навчальна кімната. Лабораторія молекулярно-генетичних досліджень
3.	Підведення підсумків	20	Задачі		Навчальна кімната

Граф логічної структури теми: «загальна характеристика мультифакторіальних захворювань. Визначення генетичної схильності. Заходи профілактики»

Додаток 1

ВИЗНАЧЕННЯ ГЕНЕТИЧНОГО РИЗИКУ

Розрахунок генетичного ризику при мультифакторіальних захворюваннях є достат­ньо складним, оскільки врахувати всі генетичні фактори і фактори середовища немож­ливо. Так, наприклад, формування природженого вивиху стегна залежить від таких фа­кторів:

1. форми вертлюжної западини, що контролюється полігенно;

2. підвищеної рухливості суглобів, яка успадковується аутосомно-домінантно;

3. рівня естрогенів, який впливає на рухливість суглобів.

У зв'язку зі складністю визначення ризику при мультифакторіальній патології, корис­туються спеціальними емпіричними таблицями ризику.

Генетичний прогноз при мультифакторіальних захворюваннях залежить від кількості генів схильності. На величину ризику впливають такі фактори, які побічно дозволяють оцінити кількість генів схильності:

1)Частота зустрічальності захворювання в популяції. Для сибсів або дітей хворого ризик розраховується як квадратний корінь з частоти хвороби в популяції; при мультифакторіальних вадах розвитку, частота яких в популяції близько 1/1000, генетичний ри­зик становить в середньому 2-4 %. Якщо частота захворювання в популяції перевищує 1 % (поширені хвороби середнього віку), то ризик становить близько 5-10%

2) Ступінь спорідненості з ураженим членом сім'ї. Генетичний ризик одна­ковий для всіх родичів, які мають однакову частку спільних з хворим генів. Чим даль­ший ступінь спорідненості, тим менше спільних гени мають родичі і тим менша вірогід­ність захворювання. Так, наприклад, ризик розколини губи і піднебіння становить 4 % для сибсів (1-й ступінь спорідненості), а для двоюрідних сибсів (2-й ступінь спорідненос­ті) — 0,5 %.

Таблиця 1.

Відсоток однакових генів у генотипі у родичів різних ступенів спорідненості

Ступінь спорідненості	Частка спільних генів
Монозиготні близнята	100% (1,0)
1-й ступінь спорідненості (батьки — діти; рідні брати — сестри, тобто сибси)	50% (1/2)
2-й ступінь спорідненості (дядько, тітка — племінник, племінниця; дідусь, бабуся — онуки; зведені брати і сест­ри, тобто напівсибси)	25% (1/4)
3-й ступінь спорідненості (двоюрідні брати і сестри)	12,5% (1/4)
4-й ступінь спорідненості (троюрідні брати — сестри)	3,125% (1/32)

Серед родичів 4-ї і більш дальніх ступенів спорідненості вірогідність захворювання відповідає середньопопуляційній.

Мультифакторіальні хвороби частіше зустрічаються в споріднених браках, оскільки в цих випадках кількість генів схильності у нащадків більша.

3) Кількість хворих родичів. Чим більше в родоводі хворих, тим вище ризик розвитку захворювання. Так, якщо в сім'ї розколину губи і піднебіння має одна дитина, ризик для сибсів становить 4 %, якщо хворих дітей двоє — 10 %. Ризик розвитку цукрового діабету у дитини становить 1,8 %, якщо хворіє один батько, і 12 %, якщо хворіють обидва. При дефектах закриття нервової трубки ризик для сибсів становить 2-5 %, якщо хвора одна дитина, і 10 % — після народження двох хворих. Це пов'язано з потенційно великою кількістю генів схильності в сім'ї.

4) Ступеня тяжкості захворювання. У осіб з тяжчими проявами хвороби кількість ге­нів схильності повинне бути більше. Так, при односторонній розколині губи і піднебіння ризик для сибсів становить 2,5 %, а при двосторонній розколині — 4 %.

5) У випадку різниці в частоті захворювання за статтю ризик для родичів буде ви­щим, якщо хворий належить до статі, що менш уражається, оскільки він повинен мати більше генів схильності. Наприклад, стеноз воротаря зустрічається в 5 разів частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток. Ризик для сибсів чоловічої статі становить 4 %, як­що хвора дитина в сім'ї хлопчик, і 9 % — якщо дівчинка. Якщо природжений вивих сте­гна визначений у дівчинки, ризик для сибсів чоловічої статі становитиме 1 %, для сибсів жіночої статі — 5 %; якщо хвора дитина — хлопчик, ризик для його братів становитиме 5 %, а для сестер — 7 %.

Емпіричний ризик для деяких мультифакторіальних захворювань представлено в табл. 2.

Таблиця 2.

Емпіричний ризик при деяких мультифакторіальних захворюваннях і вадах розвитку

Захворювання, вади	Емпіричний ризик
	для сибсів, %	для потомства,	%
Аненцефалія	2-5
Розколина губи і/або піднебіння	4	4
Розколина піднебіння	2	6-7
Клишоногість	2
Гіпоспадія	10 для братів
Неускладнена міопія високого	10-15	10-15
Виразкова хвороба	9
Псоріаз	16	20
Атопічний дерматит	16
Бронхіальна астма	8-9
Епілепсія	3-12
Шизофренія
якщо хворий один батько		10
якщо хворі двоє батьків		40
Афективні психози	5-10 %

При медико-генетичному консультуванні сім'ї з приводу мультифакторіальної пато­логії слід пам'ятати про подібні захворювання, успадковані моногенно і хромосомні й тератогенні синдроми. Значення емпіричного ризику непридатні, якщо хвороба успадковується не мультифакторіально. Так, розколина губи і піднебіння може бути симптомом близько 200 моногенних, хромосомних і тератогенних синдромів. У кожному з цих випадків ризик буде різним і залежатиме від характеру спадкування. Мультифакторіально успадковані вади можна розрізнити за ізольованістю ураження.