- •1. Поняття номінальної, ринкової та дійсної вартості фінансового активу.
- •2. Фактори, що визначають реальну дохідність фінансових та матеріальних активів
- •3. Попит та пропозиція на ринку активів. Арбітраж та рівновага
- •4. Загальна характеристика споживання та заощадження.
- •5. Теорії споживання Кейнса та Фішера.
- •6. Модель ф. Модільяні та теорія поведінки споживача м. Фрідмена.
- •7. Інвестиції та заощадження
- •8.Структура процентних ставок
- •9. Процентна ставка з урахуванням інфляції та ризику неповернення
- •10. Поняття форвардної процентної ставки, механізм її формування
- •11. Теорії ринкових поцентних ставок
- •12. Поняття курсу валюти та фактори що впливають на формування курсу валюти
- •13. Оцінювання дохідності операцій з фінансовими активами на вторинному ринку
- •14. Механізм оцінки дійсної вартості фінансових активів
- •15. Механізм оцінювання облігацій.
- •16. Фактори, що впливають на ціну облігації, еластичність ціни облігації
- •18.Фактори, що впливають на формування ринкової ціни акції та методи оцінки акцій
- •19. Дивідендний метод оцінки акцій.
- •20. Модель оцінки фінансових активів
- •21. Фондові індекси як індикатори фондового ринку
- •22. Поняття портфеля цінних паперів, оцінювання ризику та очікуваного доходу по портфелю, диверсифікація портфелю
- •23. Формування цін на ринку строкових угод
- •24.Формування цін на ринку строкових угод на прикладі форвардного валютного курсу
- •25. Поняття ціни форвардного контракту та механізм її оцінки (форвардні % ставки???)
- •26. Ціна опціону та фактори, що на неї впливають (Буренин и фр)
- •27. Формування цін на ринку банківських послуг
- •28. Кредитні рейтинги та їх вплив на формування цін на фінансовому ринку
- •29. Операції на фінансовому ринку – економічний зміст та класифікація.
- •30.Операції, пов’язані з непрямим інвестуванням коштів (трансформацією капіталу)
- •31. Послуги, що надаються інститутами інфраструктури фінансового ринку
- •32. Послуги фінансових посередників на ринку пенсійного забезпечення
- •33. Страхові послуги: суть та класифікація
- •34. Діяльність ощадних банків на фінансовому ринку
- •35. Діяльність кредитних спілок на фін ринку.
- •36. Послуги, що надаються інвестиційними банками на ринку фінансового посередництва
- •37. Здійснення спільного інвестування на фінансовому ринку
- •38. Активні операції комерційних банків
- •39. Пасивні операції комерційних банків
- •40.Лізингові послуги на ринку фін посередництва.
- •41. Ціноутворення на ринку лізингових послуг
- •42. Факторингові послуги та формування цін на ринку факторингових послуг
- •43. Торговці цінними паперами та операції, які вони здійснюють
- •44. Брокерська діяльність на ринку цінних паперів
- •45. Дилерська діяльність на ринку цінних паперів
- •46. Організація торгівлі цп-ми на біржовому ринку.
29. Операції на фінансовому ринку – економічний зміст та класифікація.
Фінансовий ринок являє собою систему економічних відносин, пов’язаних із купівлею – продажем фінансових активів.
Поняття фінансового ринку є дуже багатогранним, тому доцільно поділити його на сегменти та проаналізувати операції, які здійснюються на кожному сегменті.
Отже, основними сегментами фінансового ринку є валютний ринок, страховий ринок, ринок строкових угод, ринок капіталів (фондовий ринок).
Типи операцій на валютному ринку:
• Розрахункові операції – оплата товарів і послуг з договорів купівлі-продажу, позики, позики і т.п.;
• Спекулятивні операції купівлі-продажу валютних цінностей з метою максимізації прибтку. При цьому прибуток утворюється в результаті різниці цін покупки і продажу;
• Операції хеджування (страхування) ризиків несприятливої зміни валютних курсів і процентних ставок на валютних ринках;
• Конверсійні операції – припускають обмін однієї валютної цінності на іншу по курсу, встановленому або ринком, або регулюючим органом;
• Емісійні операції – випуск валютних цінностей (акції, облігації, векселі і т.п.), номінованих в іноземних валютах.
На страховому ринку діють два види страхових компаній – компанії зі страхування життя та компанії, що займаються іншим видом страхування відмінним від страхування життя. Відповідно і характер операцій буде відрізнятися.
До операцій на страховому ринку відносять:
-
безпосередньо страхові операції
-
інвестиційні операції
-
інші операції
Страхові операції пов’язані із залученням страхових премій за договорами страхування та виплата страхових сум і страхового відшкодування, отриманням та виплатою комісійної винагороди за перестрахування тощо.
Інвестиційна діяльність – це інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів для отримання відповідного виду доходу.
Інші операції включають :
-
здача майна в оренду
-
надання консультаційних послуг
-
тощо.
На строковому ринку операції провадяться в основному реальними власниками активів і фінансовими посередниками. Власники активів займаються хеджуванням, тобто укладають строкові угоди з метою страхування від можливих цінових змін на реальному ринку. Фінансові посередники рідко бувають зацікавлені в реальному володінні товарами чи фінансовими активами, що покладені в основу строкових контрактів. Їх метою є отримання спекулятивного прибутку від різниці в цінах купівлі – продажу строкових контрактів. Тобто є два види операцій – операції з метою хеджування та спекулятивні операції.
Фондовий ринок є системою економічних відносин, пов’язаних з випуском та обігом цінних паперів. існує широкий спектр операцій на фондовому ринку, сере яких можна виділити наступні : комісійне обслуговування на фондовому ринку, брокерські операції; комерційні операції (дилерські), операції по випуску та обігу цінних паперів (підготовка, реєстрація та розміщення емісій цінних паперів) тощо.
30.Операції, пов’язані з непрямим інвестуванням коштів (трансформацією капіталу)
Рух капіталу від тих, хто робить заощадження до тих, хто потребує капітал відбувається 3-ма різними способами:
1) прямі інвестиції – коли підприємство продає свої акції чи облігації безпосередньо особам (інвесторам), що здійснюють заощадження, не використовуючи послуг будь-яких фін структур. Пряме інвестування відносять до операцій на первинному ринку.
2) опосередковані інвестиції андеррайтера – залучення капіталу здійснюється через інвестиційний банк, що виконує роль андеррайтера випуску ЦП-в. Компанія продає свої акції чи обл.-ї інвестиц банку, який у свою чергу перепродає їх інвесторам. При цьому банк купує та зберігає ЦП протягом певного періоду, а отже приймає на себе певний ризик – може не продати ЦП по тій же ціні, за яку вони були куплені у фірми. Так як в угоді приймають участь знову емітовані ЦП, а корпорація отримує дохід від їх реалізації, то ця операція також являється трансакцією первинного ринку.
3) опосередковані інвестиції через фін посередиків (взаємні фонди, банки) – посередник отримує грош кошти від інвесторів в обмін на свої власні ЦП. Потім посередник використовує ці гроші для придбання та наступного зберігання ЦП компанії. Н-д вкладник може покласти кошти в банк, купивши його депозитний сертифікат, а потім банк може кредитувати під-во під заставу нерухомості. Таким чином, посередники створюють нові форми ЦП – в даному випадку депозитні сертифікати, які менш ризиковані та більш ліквідні, ніж заставні компанії, а отже є кращими об’єктами для інвестування. Існування посередників значно підвищує ефективність грошових ринків та ринків капіталу.