§ 38. Методика розслідування вбивств, інсценованих під суїцид

До проблеми: вбивства, інсценовані під суїцид (загальні положення)

' Інсценований суїцид (лат. іп-па + зсепа — сцена + зиісісі — са­мовбивство) є одним із способів, який використовують злочинці, маскуючи сліди вчиненого вбивства, як правило,— умисного. Роз­слідування вбивств, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України, назива­ють ще розслідуванням «простих» убивств. І це тому, що кваліфі­кація вчиненого можлива за відсутності як обтяжуючих (ч. 2 ст. 115 КК України), так і пом'якшуючих обставин (статті 116—118 КК України). «Просте» вбивство може бути вчинено як з непрямим, так і з прямим умислом, але його мотиваційна основа є досить ши­рокою. При інсценованому суїциді злочинці навмисно, штучно влаштовують різні обставини з метою введення інших, у тому чис­лі суб'єктів і учасників криміналістичної діяльності, в оману, що потерпілий з тих чи інших причин свідомо, добровільно покінчив життя самогубством. Загальновизнано, що суїцид — це свідомий добровільний вихід із життя особи, пов'язаний із самотністю, від­чуженням, занепадом моральних, духовних та релігійних устоїв.¹

Чинне кримінально-процесуальне законодавство побіжно пе­редбачає, що виявлення трупа людини завжди є фактом, тобто ре­альною подією, що дійсно відбулась і потребує перевірки на пред­мет того, чи не є небіжчик потерпілим від злочину. Такі події пере­віряються за аналогією кримінально-процесуальної форми щодо прийняття заяв і повідомлень про злочин і порядок їх розгляду, має відповідати вимогам ст. 97 КПК України та спеціальної процесу­альної форми перевірки, передбаченої законодавцем у ст. 192 КПК України, яка врегульовує проблему огляду трупа. Відповідна пере­вірка здійснюється слідчим прокуратури, і, крім огляду трупа, во­на передбачає (в термін не більше десяти днів) отримання пояс­нень від окремих громадян, посадових осіб та витребування необ­хідних документів.

Зовнішній огляд трупа — це, як правило, складова огляду місця події. Втім, досить часто огляд трупа проводиться як самостійна слідча дія. Смерть людини має незворотний характер і може статися внаслідок: природних факторів, самогубства, нещасного

¹ Джужа О. М., Моїсєєв Є. М., Василевич В. В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навчальний посібник.— К.:Атіка, 2001.-С. 167.

262

випадку, вбивства. В Україні не здійснюється офіційна статистика кількості осіб, які вдалися до самогубства. За інформацією компе­тентних спеціалістів, щорічно (станом на 1987 р.) вдавалися до са­могубства близько 14 тис. осіб. Самогубство, а також спроба вчи­нити самогубство не є злочином і хоч переважно вони обумовлені економічними, соціальними та психологічними проблемами, проте викликають осуд громадськості.

Слідчою практикою напрацьовано типову тактику перевірки можливих фактів свідомого, добровільного самогубства. Процес такої тактики складається з двох стадій.

Перша стадія перевірки є етапом, що відповідає вимогам ст. 97 КПК України і серед практиків одержав назву «дослідча перевір­ка». Друга стадія реалізується в процесуальній формі досудового слідства. Цілком закономірно, що за наявності законних на те під­став перша стадія перевірки заяви або повідомлення про виявле­ний труп людини, що покінчила життя самогубством, може про­цесуально трансформуватися в другу стадію. Наприклад, якщо в ході перевірки заяви чи повідомлення про виявлений труп особи буде встановлено, що вона покінчила життя самогубством, і це сталося тому, що її довели до самогубства, відповідний суб'єкт криміналістичної діяльності має порушити кримінальну справу за ст. 120 КК України.

Тактика перевірки можливого факту самогубства особи на пер­шій стадії передбачає свої особливості, вони стосуються і огляду трупа — головної складової відповідного процесу. Це стосується, насамперед, тактики раціонального, науково обґрунтованого про­ведення огляду трупа і місця події. Дотримання таких правил дозволить у сукупності з іншими доказами розкрити вбивство, інсценоване під суїцид. Так, законодавець передбачає (ст. 192 КПК України), що зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю су­дово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, запрошується лікар найближчого медичного закладу. Огляд трупа необхідно за­фіксувати в протоколі огляду, звернувши увагу на таке:

1. поза трупа, розташування в будь-якому просторі, що він зай­ няв, його положення в певний момент (у тому числі кінцівок);

2. зовнішній огляд одягу (тип, фасон, стан, місце виготовлення, сліди нашарування), перевірка кишень одягу на наявність предме­ тів і документів;

3. взуття досліджується з допомогою криміналіста;

4. ложе трупа (досліджується на наявність плям, слідів, мікро­ частинок тощо);

5. досліджується на дотик цілість кісток скелета і черепа ті­ ла трупа з допомогою судово-медичного експерта (або лікаря

263

найближчого медичного закладу) на наявність трупних плям, ста­ну трупної закляклості (задубіння);

6) виявлення волосся, різних мікрочастинок, вмісту під нігтями пальців рук потерпілого.

Слідчому необхідно відібрати піднігтьовий вміст з обох рук потер­пілого в окремі конверти. Повне роздягання трупа і детальний його огляд рекомендується проводити в приміщенні моргу. Слідчому по­трібно в протоколі огляду детально описати навіть малопомітні по­шкодження на трупі. Будь-які знаряддя, виявлені біля трупа, підля­гають огляду й обстеженню окремо. Транспортується труп у спе­ціальному поліетиленовому пакеті.

Друга дія слідчого — це встановлення істинних причин смерті особи, які, відповідно до версії слідчого,— не самогубство, а вбив­ство. Для встановлення причин смерті такої особи слідчому необ­хідно передати судово-медичному експерту спеціальний документ, в якому поставити запитання про причини смерті, час її настання, наявність ушкоджень, їх походження, характер, локалізацію і ме­ханізм.

Одяг трупа потрібно вилучити з моргу й дослідити окремо, ви­користовуючи науково-криміналістичні засоби.

Третя дія слідчого для перевірки версії про вбивство передбачає відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб та витребування необхідних документів. Відібрання пояснень з до­триманням певних тактичних, психологічних особливостей також є важливим процесуальним засобом розкриття вбивств, інсцено­ваних під суїциди. Буває, що злочинець вчиняє завчасно підготов­лене вбивство і діє в найбільш зручному і знайомому йому місці, маскуючи злочин під суїцид, або ж навпаки, скоює його за місцем, знайомим потерпілому. Як правило, це місце проживання, роботи, відпочинку потерпілого або місце близьке, привабливе для його друзів, знайомих. Тому необхідно організувати належне опитуван­ня мешканців неподалік місця виявлення трупа. Це може бути також місце колишньої роботи потерпілого. Таке опитування ба­жано проводити в декілька етапів, планово, з виконанням опера-тивно-розшукових заходів. Буде неправильним обмежити пошук потрібних джерел інформації лише опитуванням зазначених кате­горій громадян.

Самостійною діяльністю для перевірки версії слідчого про те, що особа не покінчила життя самогубством, а була вбита, є прове­дення оперативно-розшукових заходів. Відповідна оперативно-розшукова робота проводиться з дозволу суду за погодженням з прокурором, поданням керівника певного оперативного підрозді­лу або його заступника. Інформація, отримана під час первинного огляду, опитування, оперативно-розшукових заходів, а також ви-

264

сновки судово-медичного експерта в акті розтину трупа можуть створити ситуацію, коли потрібно буде провести в повному обсязі повторний огляд місця події — місця, де було виявлено труп.

Таким чином, інсценований суїцид — це штучне створення осо­бою обставин з метою введення в оману інших у тому, що потерпі­лий покінчив життя самогубством. Способи і методи перевірки вер­сії про те, що та чи інша особа не покінчила життя самогубством, а була вбита, набули звичаєвої криміналістичної тактики і впродовж тривалого часу мають поширений характер. Це дає підставу для ви­сновку: система названих поглядів має бути об'єднана в спеціаль­ний навчальний курс — суїцидологічне інсценування.

Отже, суїцидологічне інсценування — це система понять, знань що­до швидкого, повного і всебічного викриття дій осіб, які використову­ють найрізноманітніші обставини для маскування вчинених ними вбивств через введення в оману представників правоохоронних орга­нів та громадськості.

Криміналістична характеристика вбивств, інсценованих під суїцид

Криміналістична характеристика вбивств, замаскованих під са­могубства, як і інших злочинів, має свої особливі елементи, які в певній сукупності становлять систему. Криміналістична характе­ристика вбивств, інсценованих під суїцид, є виокремленою від кримінально-правової та кримінологічної характеристик. Проте зазначимо: окремі елементи можуть відігравати суттєву роль у роз­критті та розслідуванні вбивства, інсценованого під суїцид, як і будь-яких інших злочинів. Визнані законодавством види злочинів мають багатоаспектне криміналістичне співвідношення, а в окре­мих випадках — типове. Так, умисні злочини, за своєю криміналіс­тичною характеристикою, мають однорідні складові елементи, зокрема, такі, які описують особливості його підготування, вчи­нення та приховання слідів.

Перш за все, криміналістична характеристика кожного виду і групи злочинів дає можливість відтворювати притаманні їм типо­ві кримінальні ситуації. У свою чергу, типові кримінальні ситуації впливають на особливості розслідування вбивств, у тому числі за­маскованих під самогубства. А це є важливим тому, що кожне з убивств, замаскованих під самогубство, характеризується специ­фічним способом вчинення. Проблема виявлення типових кримі­нальних ситуацій не є надуманою, вона повною мірою обумовлює регулятивно-пропорційний вибір та застосування науково-техніч­них засобів, тактику проведення окремих слідчих дій і методику

265

розслідування злочинів, а отже, виконання завдань кримінально­го судочинства.

Типові кримінальні ситуації при розслідуванні вбивств, замас­кованих під самогубства, являють собою сукупність способів і зна­рядь, застосовуваних суб'єктами відповідної групи злочинів у процесі їх вчинення. До таких знарядь відносять: вогнепальну, холодну зброю, різні колюче-ріжучі та інші предмети, медичні препарати, хімічні речовини тощо. Проте типова кримінальна си­туація буде неповною без окремих елементів способів і обставин вчинення вбивств, інсценованих під суїцид. В основному — це певні дії, прийоми або система прийомів злочинця, які дають йо­му можливість, використовуючи зброю, предмети, речовини, вчи­нити вбивство, інсценоване під суїцид.

Самостійним елементом криміналістичної характеристики вбивств, інсценованих під суїцид, є дані, що показують своєрід­ність способів вчинення цих злочинів. За певних умов спосіб вчи­нення злочину — один із закономірних складових об'єктивної його сторони. Спосіб вчинення вбивств, тим більше інсценованих під суїцид, не зазначено в диспозиціях статей КК України. Однак спо­сіб вчинення злочину має кримінально-правове та криміналістич­не розуміння.

Криміналістичне значення способу вчинення вбивства, інсце­нованого під суїцид, є домінуючим у практичній діяльності органів досудового слідства. А способи вчинення цих злочинних діянь не є абстрактними, вони існують реально і цілком точні та предметно визначені. Способи вчинення злочинних діянь реалізуються зло­чинцями у формі прийомів застосування природних явищ, техніч­них, хімічних, медичних та інших засобів. У окремих групах убивств, інсценованих під суїцид, спосіб їх вчинення для процесу досудового слідства має лише формальне кримінально-правове значення. У той же час способи скоєння вбивств, інсценованих під суїцид, для всіх їх без винятку груп відзначаються множиною дій з великою кількістю їхніх складових. Основна криміналістична фор­мула способу вчинення вбивств, інсценованих під суїцид, відпові­дає принципу: де, коли, з допомогою чого, ким. А способи вчинення цих злочинів охоплюють стадії: підготування, вчинення і прихо­вання.

У навколишньому оточенні як відображенні злочинних дій ско­юваних особою в процесі вбивства, замаскованого під самогуб­ство, утворюються зміни, які й є слідами відповідного злочину. Це означає, що в криміналістичному розумінні вбивство, інсценоване під суїцид, характеризується певними змінами матеріальної обста­новки, в якій зазначений злочин готувався, вчинявся і прихову­вався. Отож, система відомостей про матеріальні сліди — вбивства,

інсценованого під суїцид, є особливим елементом його криміна­лістичної характеристики.

Конкретні результати злочинної діяльності особи, яка вчинила вбивство, інсценоване під суїцид, як наслідок також мають кримі­налістичне значення. Перш за все, як елемент об'єктивної сторо­ни даного злочину наслідки суспільно небезпечного діяння істот­но впливають і на кваліфікацію вчиненого і — на визначення міри покарання. Безумовно, наслідок як соціальний плід, що утворю­ється в результаті суспільно-небезпечних дій при вчиненні вбив­ства, інсценованого під суїцид, має криміналістичне значення: ви­сунення версій, перевірка алібі, пошук підозрюваного, співучас­ників вчинення злочину.

У криміналістичній характеристиці вбивств, інсценованих під суїцид, важливим елементом є способи їх приховання завдяки ви­користанню різноманітних прийомів. Способи приховування вбивств, замаскованих під самогубство, мають типові прийоми — знищення або поміщення в таємні місця знарядь і засобів вчинен­ня цих злочинів, їхніх слідів чи предметів, добутих злочинним шляхом, а також інші дії, спрямовані на усунення або утруднення можливості виявлення злочину.

Злочинці використовують найрізноманітніші обставини для маскування вчинених ними убивств. Причиною введення в оману представників органів досудового слідства, дізнання, органів дер­жавної влади, громадськості про те, що певна особа покінчила життя самогубством, є мета — приховати вчинений злочин і уник­нути кримінальної відповідальності. Отже, відомості про способи приховання вбивства, інсценованого під суїцид, з цілком законо­мірних причин є складовим компонентом зазначеної групи злочи­нів. І це тому, що обсяг відповідних даних суттєво впливає на роз­криття та розслідування вбивств, замаскованих під самогубство.

Важливим елементом криміналістичної характеристики вбивств, інсценованих під суїцид, є особа злочинця. Загальнови­знано, що особа злочинця — поняття досить широко-комплексне. Воно віддзеркалює зміст системи властивостей, зв'язків, основою яких є психічні чинники. Особа злочинця, який вчиняє вбивство, замасковане під суїцид, формується в природному та соціальному середовищі, але має індивідуально-неповторні риси, наділена со­ціально-психологічними ознаками, які за правовим їх значенням можна класифікувати на чотири групи: кримінально-правові, кри­мінологічні, кримінально-процесуальні, криміналістичні.

До криміналістичних ознак необхідно віднести соціальні, пси­хологічні, демографічні особливості особи злочинця, їхні співвід­ношення (порівняння) з аналогічними ознаками особи потерпіло­го. Порівняння криміналістичних ознак особи злочинця і особи

267

потерпілого передбачає їх дослідження як однорідних об'єктів з виявленням однакових рис або відмінностей, переваг, недоліків. Фактично зіставлення зазначених криміналістичних ознак охоп­лює весь комплекс різнорідних — соціальних, психологічних, де­мографічних властивостей. Типізованими ознаками є:

1. соціальні — належність до однієї соціальної (національної) групи, однотипність соціальних установок, один рід занять, трудо­ вої діяльності тощо;

2. психологічні — інтереси, нахили, потреби, захоплення, заду­ ми, здатності, здібності тощо;

3. демографічні — місце народження, місце проживання батьків, можливе переселення, рідна мова, національні особливості тощо.

Мотив і мета вчинення вбивств, інсценованих під суїцид, також є елементом криміналістичної характеристики. Тому в процесі розслідування вбивства, замаскованого під самогубство, необхід­но обов'язково встановити його мотиви і мету. Адже кримінально-процесуальна форма передбачає, що мотив злочину є однією з чо­тирьох обставин, яка підлягає доказуванню в кримінальній справі. Щодо кримінально-правового значення мотиву і мети вбивств, інсценованих під суїцид, то вони мають суттєве значення у вирі­шенні питання про відповідальність за вчинене. Зокрема, законо­давець передбачив мотив і мету обов'язковими ознаками складу злочину — умисного вбивства: з корисливих мотивів; з хуліган­ських мотивів; особи чи її близького родича у зв'язку з виконан­ням цією особою службового або громадського обов'язку; з метою приховання іншого злочину або полегшення його вчинення та ін. У криміналістичному значенні відомості про мотиви і мету вбив­ства, замаскованого під суїцид, можуть бути використані для вису­нення версій щодо особи злочинця, організації його пошуку. Найбільш поширеними мотивами і метою вбивств, замаскованих під самогубство є: позбутися конкурента в бізнесі; успадкувати ма­теріальні цінності; позбутися обов'язків родинного союзу; прихо­вати інший злочин чи полегшити його вчинення та ін.

Відомості про обставини, що сприяють вчиненню вбивств, ін­сценованих під суїцид, є одним з визначальних елементів криміна­лістичної характеристики цих злочинів. Отож, сукупність умов, в яких відбулася подія злочину — убивство, інсценоване під само­губство, охоплює проблему обставин, за яких цей злочин готував­ся, був вчинений і прихований (час, місце, умови життєдіяльності потерпілої особи тощо).

Кримінально-процесуальне законодавство (ст. 64 КПК Украї­ни) передбачає, що обставини, які стосуються події злочину, під­лягають доказуванню в кримінальній справі. А це тому, що відо­мості про обставини події вбивства, замаскованого під самогуб-

268

ство, сприяють: установленню засобів вчинення відповідного зло­чину; з'ясуванню умов, місця (квартири, місцевості, приміщення, сховища тощо), часу.

Слідчі версії та організація розслідування вбивств, інсценованих під суїцид

У процесі досудового слідства вбивств, інсценованих під суї­цид, свою специфіку має і висунення версій. А висунення версій під час розслідування інших груп злочинів — убивств також харак­теризується певними особливостями. Отож, відмітні особливості поставлених на передній план, обґрунтованих припущень суб'єк­та криміналістичної діяльності про наявність обставини і розвиток розслідуваної події — убивств, інсценованого під суїцид, не є фор­мально вигаданими. У ході науково-гіпотетичного обґрунтованого здогаду, припущення суб'єкт криміналістичної діяльності аналізує зібрані докази, виявляє суперечності. Вільна оцінка зібраних дока­зів обумовлює висунення нових слідчих версій. Практика підтвер­джує, що базовою основою для висунення версій при розслідуван­ні вбивств, інсценованих під суїцид, є огляд місця події й трупа, допити свідків, призначення експертиз, проведення обшуків, пред'явлення для впізнання. Іноді психічним поштовхом до вису­нення відповідної версії є поведінка родичів, знайомих особи не­біжчика. Це, передусім, тоді, коли особа вважається безвісно від­сутньою. Суть психологічного механізму висунення версії суб'єк­том криміналістичної діяльності при цьому полягає в тому, що останній передбачає без детермінаційного зв'язку причетність заявника до співучасті у вчиненні умисного вбивства особи, яка вважається безвісно відсутньою (у зв'язку з тим, що, начебто, по­кінчила життя самогубством).

Протиріччя доказів, обставин, неузгодженість їх із законами логіки дозволяє суб'єктові криміналістичної діяльності змоделю-вати схему істинної події — події злочину. До процесуальних версій відносять: місце події, труп, певна сукупність доказів; до криміна­лістичних ознак — типові та нетипові логічні схеми поведінки осіб співучасників вчинення вбивств, інсценованих під суїцид, різні ознаки інсценування. У пізнанні суб'єктом криміналістичної діяльності об'єктивної істини мають домінувати принципи: логіки розвитку події та вільної оцінки доказів. Передбачається, що в та­кому разі хибні уявлення слідчого щодо версій має бути зведена до мінімуму. Суб'єкт криміналістичної діяльності може виявляти протиріччя, які суперечать позитивній логіці розвитку подій. Такі протиріччя мають форму негативних обставин і окреслюються при

269

виконанні процесуальних та слідчих дій — огляді місця події, про­веденні експертизи, обшуку. Отже, негативні обставини можуть бути підставою для висунення версій при розслідуванні вбивств, інсценованих під суїцид.

Висунення іншої версії в кримінальній справі про вбивство, інсценоване під суїцид, передбачає запровадження системи но­вих організаційних, процесуальних і тактичних рішень, тобто плану розслідування. У плані передбачено: порядок, терміни, способи, засоби, конкретні виконавці процесуальних та непро-цесуальних дій. Проте план розслідування суспільно небез­печного діяння має базуватися на визначеній законодавством процесуальній формі.

Негативні обставини мають неабияке значення для розслідуван­ня вбивств, інсценованих під суїцид. Тому надто важливо вміти сво­єчасно, повно і раціонально закріпити їх у чинній процесуальній формі. Багато що при цьому залежить від кваліфікованого застосу­вання фотографування, відеозапису. Зокрема, методи вузлової, детальної фото-, відеофіксації предметно зображують елементи не­гативних обставин, що характеризуються суперечливим змістом.

Наприклад, у заяві про злочин Р. вказала, що її чоловік Т. напи­сав передсмертну записку і покінчив життя самогубством (наніс ножове поранення в ділянку серця). На підставі матеріалів дослід-чої перевірки слідчий відмовив у порушенні кримінальної справи. І тільки через чотири місяці слідчий випадково, переглядаючи ві-деозапис огляду відповідного місця події, звернув увагу, що, на до­лоні правої руки Р. є тілесні ушкодження (порізи). Дана негативна обставина в системі з іншими доказами згодом дала можливість розкрити умисне вбивство Т., інсценоване під його самогубство.

Досить результативним при розкритті вбивств, інсценованих під суїцид, є проведення оперативно-тактичних комбінацій і так­тичних операцій. Так, поєднання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій в процесі досудового слідства, що проводяться з ме­тою вирішення конкретного завдання — виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили, може мати різнорідні форми. В основно­му — це оперативні заходи спостереження за підозрюваними напе­редодні їх затримання та інші оперативні заходи.

Раціональне проведення слідчих та оперативно-розшукових дій можливе за умови їх належної організації відповідно до плану роз­слідування.

Важливе значення для розслідування вбивств, інсценованих під самогубства, надається тактичним операціям як спеціальній процесуальній формі. Тактична операція за своїм змістом є систе­мою слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, проведення яких супроводжується тактичними прийомами. Тактичні прийо-

270

ми як способи провадження будь-якої слідчої дії при розслідуван­ні вбивств, інсценованих під суїцид, спрямовані на підвищення ефективності. Тактичні прийоми обираються з урахуванням кон­кретної слідчої ситуації і є процесуально-криміналістичним спо­собом проведення слідчої дії. Вони засновані на психолого-кри-міналістичному механізмі їх матеріалізації і мають своїм завдан­ням доказування або спростування певних обставин.

Характер і час тактичної операції не є сталими і зазнають змін за­лежно від слідчої ситуації. Найтиповішими складовими тактичних операцій при розслідуванні вбивств, інсценованих під суїцид, є:

Перше: а) огляд місця події й трупа з виявленням негативних

обставин;

б) огляд місця події й трупа з метою з'ясування способу вчинен­ня злочину і механізму його реалізації;

Друге: а) допит свідків;

б) допит можливих свідків з питань з'ясування відомостей про наміри небіжчика виїхати, покінчити життя самогубством;

Третє: призначення судово-медичної та інших судових експертиз;

Четверте: проведення оперативних заходів для встановлення можливих свідків і з'ясування характеру взаємин між підозрюва­ним і небіжчиком;

П'яте: затримання підозрюваного; '.".•

Шосте: а) допит підозрюваного;

б) допит підозрюваного про стан відносин між ним і потерпі­ лою особою, а також з'ясування матеріального забезпечення спо­ собу вчинення злочину (придбання наркотичних засобів, зброї, спеціальних матеріалів тощо);

в) допит підозрюваного про мотиви вчинення вбивства (позбу­ тися чоловіка (дружини), позбутися турботи про особу похилого віку або хворого, позбутися дитини з метою: одержання спадщи­ ни; заміщення посади; ведення розгульного способу життя; укла­ дення іншого шлюбу);

Сьоме: допит свідків, причетних до того, що підозрюваний придбав указані об'єкти;

Восьме: шляхом проведення оперативних заходів встановити місця придбання підозрюваним зброї, знарядь вчинення вбивства, наркотичних засобів, спеціальних матеріалів;

Дев'яте: проведення обшуків з метою виявлення знарядь злочи­ну, у тому числі на квартирі підозрюваного та співучасників;

Десяте: установлення способу інсценування вчиненого вбив­ства шляхом проведення слідчих дій — огляду місця події й трупа, допиту підозрюваного.

271