1) Сліди нижньої поверхні затвора; 2) сліди досилана; 3) сліди губи магазина;

4) Сліди казенного зрізу патронника; 5) сліди зачіплювача викидача; 6) слід

бойка затвора; 7) слід підпори затвора набою; 8) сліди відбивача

затвора; 9) слід вікна затвора

Сліди на кулі утворюються в два етапи:

1) при зарядженні вогнепальної зброї набоєм на кулі можуть за­ лишатися сліди подряпин від губ магазина, а також слід потертос­ ті від казенного зрізу патронника;

2) при пострілі — у результаті взаємодії кулі з каналом дула, особливо з моменту її входження в поля нарізів і виходу з дульно­ го зрізу.

Сліди, що утворюються на кулях у процесі пострілу, можна класифікувати за шістьма основними ознаками: сліди дна нарізу, сліди бойової межі поля нарізу, первинні сліди, сліди холостої

80

межі поля нарізу, вторинні сліди та суцільні первинні й вторинні сліди.

Основною особливістю, що впливає на утворення таких слі­дів, є стан спрацювання каналу дула вогнепальної зброї: мало-спрацьований, середньоспрацьований, дуже (надто) спрацьова­ний (табл. 8).

Таблиця 8 Класифікація слідів на кулях після пострілу

Сліди на кулі при різних станах спрацювання каналу дула вогнепальної зброї

дуже [надто] спрацьований

малоспрацьований

Сліди дна нарізу

Сліди бойової межі поля нарізу

середньоспрацьований

Первинний слід

Суцільні первинні і вторинні сліди

Слід холостої межі поля нарізу

Вторинний слід

Криміналістичне дослідження слідів пострілу на перепонах

Сліди пострілу на перепонах залежать від трьох основних ознак:

1. відстані, з якої здійснювався постріл;

2. закономірності внутрішньої балістики пострілу (від удару на капсуль до моменту руху кулі за межами каналу дула) та зовніш­ ньої балістики (вільна сила руху кулі, її жива сила тощо);

3. механічних властивостей перепони.

81

Кожна із зазначених ознак має деталізовані характеристики. Так, відстань, з якої було зроблено постріл, у судовій балістиці класифікується за трьома видами: 1) впритул, 2) у межах дії додат­кових факторів пострілу; 3) за межами дії додаткових факторів.

Закономірності внутрішньої балістики пострілу мають початок від удару бойка на капсуль, що є збудником енергії термічного роз­кладу. Тобто, капсульні елементи утворюють іскри, які підпалюють пороховий заряд — вибухову речовину. Під тиском «порохових га­зів» до 1000 атм (енергії термічного розкладу) заряд (куля, шрот, картеч) приводиться в рух. При цьому температура «порохових га­зів», які мають складний зміст, досягає 3000 °С. При першому по­стрілі в «порохові гази» додаються мікрочастинки мастила каналу дула та набою.

Закономірності зовнішньої балістики охоплюють проблеми об'єктивно існуючого зв'язку в процесі руху кулі з моменту її «ви­ходу» за межі каналу дула. Комплекс відповідної тематики усклад­нений. Це, зокрема, питання:

1. кута пострілу з вогнепальної зброї;

2. швидкого обертання кулі навколо її осі в процесі руху під тиском порохових газів;

3. вільної сили руху кулі; ,

4. живої сили руху кулі; ',, ':.[

5) кута зустрічі снаряду (кулі, шроту, картечі) тощо. Зовнішньобалістичні особливості траєкторії польоту кулі, її

кута зустрічі з перепоною та пункту зустрічі є доволі складними (рис. 50).

Перепона

Пункт зустрічі

Рис. 50. Елементи закінчення траєкторії руху кулі під тиском порохових газів

Так, вільна сила руху кулі є ступінь вияву потужності кулі, який залежить від пропорційності маси кулі та її швидкості. Жива сила кулі — це кінетична енергія кулі, яку вона має при зустрічі з пере­шкодою.

Межі дії додаткових факторів мають такі складові:

1. відбій зброї назад та її повернення вперед, що зумовлює утворення сліду відбитку дульного зрізу на перепоні при пострілі впритул;

2. з каналу дула з великою швидкістю вириваються порохові га­ зи, сліди яких створюють додаткові фактори.

3. порохові гази механічно впливають на перепону, утворюючи пошкодження — розриви тощо;

4. порохові гази термічно впливають на перепону — часткове або повне згорання;

5. контакт поверхні кулі з перепоною (краї пошкоджень).

Механічні властивості перепони своєрідно впливають на утво­рення слідів пострілу. Так, вогнепальні пошкодження на тому чи іншому об'єкті виникають залежно від його твердості. Найчастіше об'єктами слідів пострілу є такі перепони: дерево, споруди з цегли, каменю, бетону, панельні споруди, земля, листове залізо, скло, текстильні тканини тощо. Кожний з перелічених слідосприймаю-чих об'єктів має свої індивідуальні механічні характеристики. Так, пошкодження на дерев'яних об'єктах залежать від їх вологості, твердості (стовбура). При перпендикулярному входженні кулі в поверхню сухої дошки вхідний отвір має форму кола з нерівними краями та діаметр, більший за ширину кулі. Отвір вихідний, як правило, має неправильну форму.

Сліди пострілу на листовому залізі мають свої особливості. Так, розміри отвору переважно відповідають діаметру кулі, а його фор­ма знову ж таки нагадує пробоїну, що звужується за напрямком ру­ху кулі. При розбиванні скла кулею кут його розкриття має певні закономірності (рис. 51).

Рис. 51. Розміщення кутів розкриття при розбиванні скла кулею:

А - у радіальних тріщинах - у напрямку

руху кулі (до цілі);

Б - у концентричних тріщинах - у проти­лежному напрямку щодо руху кулі

82

83

Дослідження суб'єктом криміналістичної діяльності слідів на перепоні дає йому можливість попередньо, до призначення судо­во-балістичної експертизи, вирішити такі питання:

1. чи є пошкодження, що вивчається слідом пострілу;

2. яка дистанція, напрямок та кут пострілу;

3. яка кількість та послідовність пострілів (за наявності декіль­ кох слідів).

Судово-балістична експертиза — вид криміналістичної експер­тизи, об'єктом та предметом дослідження якої є вогнепальна зброя, набої й сліди пострілу. Узагальнено в криміналістиці об'єк­ти судово-балістичної експертизи поділяють на три види. До пер­шого виду конкретизованих об'єктів судово-балістичної експерти­зи віднесено:

1. різні види вогнепальної зброї;

2. боєприпаси (набої та їх частини);

3. предмети, що належать до зброї (шомпол, кобура);

4. схованки, краївки (наприклад, вогнепальна зброя, замаско­ вана в парасольку);

5. пристрої, що не є зброєю, але мають схожість з нею (сигналь­ ні будівельно-монтажні пістолети);

6. прилади для проведення зарядження гільз рушниць;

7. спеціальні шматки свинцю та суміжних матеріалів;

8. пристрої (жорна, форми тощо) для виготовлення (відливан­ ня куль, шроту, картечі);

9. шматки паперу, картону, повсті.

До другого виду конкретизованих об'єктів судово-балістичної експертизи віднесено також речовини:

1. димний та бездимний порох;

2. певна кількість матеріалу із сірникових головок;

3. кіпоть, сажа, пил у каналі дула, на інших частинах вогнепаль­ ної зброї, гільзах;

4. кіпоть, сажа, пил, вилучені з рук, одягу особи, що здійснюва­ ла постріл;

5. мікрочастинки металу — боєприпасів, зброї, виявлені на при­ строях, інструментах, що застосовуються з метою їх перероблення;

6. залишки в предметах зберігання зброї (кобурі, футлярі, схро­ ні) мастил, мікрочастинок металу, іржі.

До третього виду конкретизованих об'єктів судово-балістичної експертизи віднесено пошкодження. Це, зокрема:

1. пошкодження, що утворені від дії кулі, шроту, картечі;

2. випуклості — роздуття та розриви дул;

3. зміна форми кулі, картечі, шроту.

У процесі судово-балістичної експертизи вирішуються класи­фікаційні, діагностичні та ідентифікаційні завдання.

84

Криміналістичне дослідження холодної зброї

Холодною зброєю є знаряддя, призначене для ураження людини, будь-якого об'єкта матеріального світу за допомогою фізичної си­ли людини при безпосередньому контакті з об'єктом ураження.

Це означає, що саме ураження як мета дії концентрує у свідо­мості виконавця холодної зброї такі три її ознаки:

1. матеріал виготовлення холодної зброї;

2. розміри холодної зброї;

3. конструктивні особливості холодної зброї.

Класифікувати холодну зброю можна за призначенням, виго­товленням і конструкцією. За призначенням холодна зброя є бо­йовою (військовою), мисливською і цивільною. Військова, бойова холодна зброя використовується з метою нанесення людині ушкоджень у рукопашному бою (багнети, шаблі тощо). Мислив­ська холодна зброя призначена для витягування гільз із каналу ду­ла рушниці, оброблення туш звірів. Цивільна холодна зброя вико­ристовується для самозахисту або нападу.

За місцем і способом виготовлення холодна зброя може бути за­водською, ремісничою, саморобною. За конструкцією холодну зброю можна класифікувати на: клинкоподібну, ударно-дріблячу і комбіновану. Клинкоподібну холодну зброю можна поділити:

1. за довжиною клинка — короткоклинкова та довгоклинкова;

2. за формою клинка — з прямим клинком, із зігнутим клин­ ком;

3. за дією клинка — колючі, рублячи, колюче-ріжучі та колюче- рублячі.

Короткоклинкова холодна зброя є найбільш поширеною — мис­ливські, фінські ножі, тесаки, кортики, шпички тощо (рис. 52).

Рис. 52. Ніж:

клинок; 2) підпірка; 3) руків'я; 4) кінцівка леза; 5) протилежний бік леза; 6) лезо; 7) передня частина леза; 8) п'ята клинка; 9) кільце-фіксатор; 10) кінцівка руків'я; 11) заглибина

85

Довгоклинковими видами холодної зброї є шаблі з кривим ста­левим лезом, клинки шашки, домахи, мечі. До ударно-дріблячої холодної зброї потрібно віднести булави, кастети, кийки, нунчаки, надолонники тощо (рис. 53).

_оооо

Рис. 53. Кастет (фр. саззе-Ше

від саззег — розбивати + Ше —

голова) — металева пластина з

отвором, що накладається на

пальці руки для надання сили

удару кулаком: