- •За редакцією м.Ф.Шмиголя та о.В.Сулима
- •Тема 1. Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві
- •Своєрідність філософії та її основне питання
- •Філософія як світогляд
- •Філософія: наука чи мистецтво?
- •Функції філософії та її сенс
- •План семінарського заняття
- •18.Хто із філософів вважав, що справжня філософія є не та, що досліджує об’єкти, а та , що боліє сенсом життя та особистою долею?
- •19.Хто із німецьких філософів вважав, що філософія – це “знання заради спасіння” на противагу “знанню заради панування”?
- •20.Кому з філософів хх століття належить метафорична характеристика філософії як “Нічийної Землі”?
- •Першоджерела до вивчення теми Аристотель. Метафизика
- •Сенека Луцій Анней. Моральні листи до Луцілія
- •Декарт р. Начала философии.
- •Кант и. Логика.
- •Гегель г. Лекции по истории философии
- •Маркс к. Передовица в № 179 "кÖlnische Zeitung"
- •Энгельс ф. Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии
- •Ницше ф. По ту сторону добра и зла
- •Рассел б.История западной философии.Введение
- •Бердяев н.А.Философия свободы. Смысл творчества
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тема 2. Антична філософія, її космоцентрична спрямованість.
- •Класичний період античної філософії: софісти, Платон, Аристотель
- •Занепад та згасання античної філософії (пізньоантичний період)
- •План семінарського заняття:
- •ПЕршоджерела до вивчення теми Платон. Государство
- •Эпикур. «Эпикур приветствует Менекея»
- •Сенека а.Л. О счастливой жизни
- •Эпиктет. В чем наше благо
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 3. Філософія середньовіЧчя та доби відродження
- •Основні риси середньовічної філософії
- •Онтологія та гносеологія. Реалізм та номіналізм у середньовічній філософії.
- •Середньовічна схоластика. Т. Аквінський як систематизатор схоластики
- •Етичні погляди епохи Середньовіччя
- •Головні риси філософії епохи Відродження
- •Етичні погляди епохи Відродження
- •План семінарського заняття
- •- Абеляр; - Августін Блаженний; - Григорій Нісський; - Еріугена; - Боецій.
- •Першоджерела до вивчення теми Августин а. О Граде Божьем
- •Августин а. Об истинной религии
- •Августин а. Исповедь
- •Августин а. О количестве души
- •Аквинский ф. Сумма теологии
- •Аквинский ф. Сумма против язычников
- •Бруно Дж. Диалоги. Диалог второй
- •Макиавелли н. Государь
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 4. Філософія нового часу (хvіі - хvііі ст.)
- •Передумови та основні риси філософії Нового часу
- •Емпіризм у філософії Нового часу: ф. Бекон
- •Раціоналізм: р. Декарт, б.Спіноза
- •Просвітництво
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Бэкон ф. Новый органон
- •Декарт р. Рассуждение о методе для хорошего направления разума и отыскания истины в науках
- •Гоббс т. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского
- •Кондорсе ж. А. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума
- •Кант и. Ответ на вопрос: что такое Просвещение?
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 5. Німецька класична філософія
- •Суб’єктивний ідеалізм і. Канта
- •Абсолютний ідеалізм г. Гегеля
- •Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми
- •Кант и. Основы метафизики нравственности
- •Кант и. Критика практического разума
- •Энгельс ф. Анти-Дюринг. Введение
- •Фейербах л. Сущность христианства
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 6. Філософія марксизму
- •Передумови виникнення філософії марксизму та його основні ідеї
- •Марксистська концепція людини
- •Матеріалістичне розуміння суспільства
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела для вивчення теми Маркс к. Капитал. Предисловие ко второму изданию.
- •Маркс к.Экономическо-философские рукописи 1844 г.
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 7. Традиції та особливості розвитКу філософської думки в україні
- •Основні етапи розвитку філософської думки в Україні
- •Розвиток філософії у Києво-Могилянській Академії
- •Філософське вчення г.Сковороди
- •Філософія Памфіла Юркевича
- •Філософія української революційної демократії
- •Філософські погляди д.Чижевського
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Сковорода г. Диалог: имя ему — потоп Змиин. Начальная дверь к христианскому добронравию
- •Юркевич п. Сердце и его значение в духовной жизни человека, по учению слова Божия
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 8. Тенденції розвитку сучасної світової філософії Зміст теми:
- •§1. АналітичнИй напрямок у філософії хіх-хх ст. 1. Неопозитивізм. 2. Постпозитивізм. 3. Прагматизм. 4.Герменевтика.
- •§ 2. Антропологічний напрямок у філософії хіх-хх століття. 1. «Філософія життя». 2. Філософські проблеми психоаналізу: фрейдизм та неофрейдизм. 3. Філософія екзистенціалізму.
- •Неопозитивізм
- •Постпозитивізм
- •Прагматизм
- •Герменевтика
- •Філософія життя
- •Філософські проблеми психоаналізу: фрейдизм та неофрейдизм
- •Філософія екзистенціалізму
- •План семінарського заняття
- •1.До загальних особливостей філософії хх століття можна віднести:
- •2.До напрямів сцієнтистської філософії хх століття належать:
- •3.Які висловлювання є характерними для прагматизму?
- •Першоджерела до вивчення теми ШопенгауЭр а. Афоризмы житейской мудрости
- •Жан Поль Сартр. Экзистенциализм — это гуманизм.
- •Камю а. Эссе об абсурде. Миф о Сизифе
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Модуль іі. Основні проблеми філософІї
- •Тема 9. Філософський зміст проблеми буття. Діалектика буття
- •Буття як вихідна категорія філософії
- •Буття як загальний зв’язок та взаємодія. Ідея розвитку
- •Філософські категорії як інструмент пізнання світу
- •Категорії діалектики
- •Закони діалектики
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми ф.Энгельс. Старое предисловие к анти-дюрингу. О диалектике
- •Гегель г. В. Ф. Наука логики
- •Энгельс ф. Анти-Дюринг
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 10. СвідомісТь, її структура. Проблема ідеального
- •Філософське вчення про дух, душу, свідомість.
- •Структура свідомості. Самосвідомість та рефлексія
- •Свідомість та мозок. Проблема ідеального
- •Суспільна свідомість та її основні форми
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Фрейд з. Введение в психоанализ. Лекции
- •Юнг к. Г. Об архетипах коллективного бессознательного
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика повідомлень та рефератів
- •Література
- •Тема 11. Гносеологія. Основний зміст пізнавальної діяльності
- •Сутність пізнавального процесу та проблема пізнаваності світу
- •Єдність чуттєвого та раціонального в пізнанні
- •Філософська теорія істини. Діалектика абсолютної та відносної істини
- •Наукове пізнання: рівні, форми, методи
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Энгельс ф. Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии
- •Энгельс ф. Анти-Дюринг
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика рефератів та доповідей
- •Література
- •Тема 12. Логіка: Закони і форми правильного мислення.
- •Логіка як наука про закони і форми правильного мислення
- •Поняття як форма мислення
- •Індивідуальні завдання
- •Судження
- •Індивідуальні завдання
- •Основні формально-логічні закони
- •Умовивід як форма мислення
- •Якщо а, то b; Якщо b, то с; Отже, якщо а, то с.
- •Якщо а, то в; не-в; Отже, не-а
- •Індуктивні умовиводи
- •Умовиводи за аналогією
- •Індивідуальні завдання
- •Елементи теорії аргументації.
- •Індивідуальні завдання:
- •План семінарського заняття
- •Література
- •Філософія особистості
- •Структура та типи особистості
- •План семінарського заняття
- •2.Які з наведених положень відповідають уявленням середньовічних філософів про походження зла у світі?
- •14.Що означає поняття індивідуальності у філософії особистості?
- •15.Які із означених характеристик можна віднести до особистості?
- •Першоджерела до вивчення теми Хосе Ортега-и-Гассет. Человек и люди
- •Фромм э. Человек для самого себя
- •Неплодотворные ориентации
- •3. Плодотворная ориентация
- •К.Г.Юнг. Психологические типы
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 14. Етичні виміри буття особистості
- •Моральна мотивація та ціннісні орієнтації
- •Проблема морального вибору: структура вчинку
- •Співвідношення моральної мети і засобів
- •Основні категорії етики Добро і зло
- •Свобода та відповідальність
- •Обов’язок і совість
- •Честь і гідність
- •Страждання та співчуття
- •Сенс життя та щастя
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Фромм э. Бегство от свободы
- •Аббаньяно н. Мудрость жизни
- •Х.Ортега-и-Гассет. О спортивно-праздничном чувстве жизни
- •Франкл в. Человек в поисках смысла
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 15. СуспільстВо як система, що розвивається
- •Специфіка філософського аналізу суспільства
- •Проблема суспільної закономірності
- •Об’єктивне та суб’єктивне в суспільних процесах
- •Форми суспільного життя
- •План семінарського заняття
- •11.Які з перерахованих явищ відносяться до суспільного буття?
- •12.Які з перерахованих явищ відносяться до суспільної свідомості?
- •13.Які з форм суспільної свідомості виникають в класовому суспільстві?
- •Першоджерела до вивчення теми Маркс к. К критике политической экономии. Предисловие
- •Маркс к., Энгельс ф. Немецкая идеология
- •Франк с. Д. Духовные основы общества
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 16. Суспільний прогрес і проблеми сучасності
- •Філософія історії як напрям філософського знання
- •Проблема суперечливості суспільного прогресу та її морально-етичні аспекти
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Гегель г. В. Ф. Философия истории
- •Швейцер а. Благоговение перед жизнью как основа этического миро- и жизнеутверждения
- •Шпенглер о. Закат Европы
- •Тойнби а. Постижение истории
- •Печчеи а. Человеческие качества
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література:
Герменевтика
Герменевтика (від грець. hermeneuem – тлумачити, витлумачувати, інтерпретувати) як напрямок у філософії досліджує теорію і практику тлумачення, інтерпретації, розуміння тексту. Витоки герменевтики сягають античності. Однією з перших праць, безпосередньо пов’язаних з розглядом герменевтичної проблематики, прийнято вважати твір Аристотеля «Про тлумачення». У період еллінізму герменевтика займається інтерпретаціями і дослідженням класичних текстів - Гомера та ін. З виникненням християнства мистецтво і теорія тлумачення на довгий час стали розглядатися як інструмент правильного розуміння Біблії - екзегетика. Важливим етапом розвитку герменевтики було Відродження. В цей час складається розрізнення між hermeneutika sacra, що тлумачила священні тексти, і hermeneutika profana, яка тлумачила тексти “профанні”, що не відносяться до Священного письма.
В XVIII – на початку XIX століття герменевтичні методи поширюються на дослідження історії, виникають герменевтики, що застосовуються вже до таких областей як філологія і природничі науки. Вільгельм Гумбольдт (1767-1835) в своїй праці «Про порівняльне вивчення мов» став відносити до предмету герменевтики все багатство мови, яку він розглядав як «роботу духу», що творить артикульовані звуки, придатні для вираження думки і її розуміння. Великий внесок у формування герменевтики як універсальної теорії розуміння зробив Фрідріх Шлейермахер (1768–1834) - філософ і протестантський теолог («Монологи»). Предметом герменевтики мислитель вважає, насамперед, тексти, що відокремлені від дослідника великою часовою, історичною, культурною дистанцією. Це створює безліч бар’єрів для їхнього правильного розуміння, усувати які і покликана герменевтика. Самі тексти постають перед дослідником як застигла об’єктивована мова. Тому дослідження текстів передбачає діалог між інтерпретатором і автором тексту. Застигла мова, з погляду Шлейермахера, має об'єктивну і суб'єктивну сторони. Об’єктивна сторона є предмет граматичної інтерпретації, яка повинна виявити «дух мови», а суб’єктивну сторону ми досліджуємо за допомогою психології, виявляючи "дух автора", творця даного тексту. Розуміння можливе, за Шлейермахером, за умови спорідненості душ автора і читача. Якщо автор занадто далекий від читача, то текст ніколи не буде зрозумілим до кінця, а при цілковитій подібності автора і читача в тексті не залишиться прихованого змісту і його не треба буде тлумачити. Розуміння здійснюється двома шляхами або їхньою сукупністю: шляхом дивінації – штучного «вживання» в душу автора твору; шляхом порівняння – зіставлення фактів, інших даних. Дивінація повинна чергуватися з порівнянням і навпаки. Коли читач остаточно зрозуміє і логіку мови, і душу автора, текст буде цілком зрозумілий. Таким чином, Шлейермахер розглядає герменевтику як спосіб розуміння характеру і психології автора тексту. Причому він ставив завдання до такої міри «вжитися» у текст, щоб зрозуміти його зміст «краще, ніж сам автор».
Важливий етап в подальшому розвитку герменевтики пов’язаний з ім’ям німецького філософа Вільгельма Дільтея (1833– 1911). У своїх працях «Введення в науки про дух», «Виникнення герменевтики» він розглядає герменевтику як загальнонаукову філософську дисципліну і як методологію гуманітарного пізнання. Герменевтика, за Дільтеєм, є специфічним методом наук, що займаються вивченням культури й історії – “наук про дух”. Вона покликана забезпечити реконструкцію духу культур минулих епох і розуміння суспільних подій, суб'єктивні наміри діючих осіб. Науки про дух завжди зайняті інтерпретацією текстів культури, прагнуть зрозуміти внутрішній світ автора тексту. Тексти культури – прояв чужого індивідуального життя. При цьому процедура розуміння в суспільствознавстві корінним чином відрізняється від процедури пояснення у природознавстві, яка пов’язана з абстрагуванням і встановленням загального закону. В. Дільтей вважав, що для правильної інтерпретації тексту важливо зрозуміти психологію автора, його мотиви, спосіб життя і думки.
У ХХ сторіччі герменевтика поступово оформлюється в одну з основних методологічних процедур філософії – спочатку в рамках екзистенціалізму, потім власне у філософській герменевтиці. Вирішальним кроком в цьому напрямку стала робота М.Хайдеггера “Буття і час”, де розуміння розглядається не стільки як спосіб пізнання, скільки як спосіб буття. «Людина є істота, буття якої полягає в розумінні» – так формулюється основна теза філософської герменевтики.
Одним з найвідоміших представників філософської герменевтики виступає Ганс Гадамер, який в своїй роботі «Істина і метод» виходить з того, що найпершим предметом і джерелом герменевтичної дослідження є мова як структурний елемент культурного цілого, без якої неможливі ні життя, ні свідомість, ні мислення, ні почуття, ні історія, ні суспільство. Вона є способом буття людини, її сутнісною властивістю, умовою пізнавальної діяльності. Принципом і джерелом дійсного розуміння і взаєморозуміння є діалог, розмова. Звідси випливає, що інтерпретація є відкритим процесом, який ніколи не може бути цілком завершеним. Крім того, розуміння тексту виявляється невіддільним від саморозуміння інтерпретатора.
Найважливішими поняттями герменевтики виступають:
- розуміння – реконструкція і осягнення смислового змісту явищ історичної і соціокультурної реальності; розуміння - головна герменевтична задача;
- інтерпретація – операція мислення, що полягає в наданні смислу будь-яким проявам духовної діяльності людини, об’єктивованим у знаковій чи чуттєво-наочній формі, інтерпретація підпорядкована задачі розуміння;
- «герменевтичний трикутник» – взаємини між автором тексту, самим текстом і читачем;
- «герменевтичне коло», яке виражає циклічний характер процесу розуміння: розуміння цілого складається з розуміння окремих частин, а для розуміння частин необхідне розуміння цілого. З цього погляду розуміння тексту є рух по колу від цілого до частини і від частини до цілого. Завжди існує певне перед-розуміння – первинне розуміння, що передує подальшому заглибленню в зміст тексту. Розробка попереднього начерку змісту тексту і його послідовний перегляд і є процесом розуміння смислу тексту.
Значення герменевтики в сучасну епоху обумовлено потребою забезпечити взаєморозуміння між людьми різних культур та релігій, необхідністю пошуку шляхів до діалогу і єднання людства.
АНТРОПОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМОК У ФІЛОСОФІЇ ХІХ-ХХ СТ.