Методичні рекомендації

Середньовічний університет як принципово нове явище суспільного та інтелектуального життя Західної Європи виникає у безпосередньому зв’язку з процесом урбанізації. З розвитком середньовічних міст у Західній Європі в ХІ – ХІІ ст. удосконалювалися зміст і форми навчання, зростала громадська активність міщан, їхні розумові запити й інтереси. Розвиток міських товарно-грошових відносин потребував дослідного знання, сприяв виробленню раціонального типу мислення, посилював потяг до світської освіти. Шкіл, які давали кращу освіту, порівняно із загальним рівнем, було небагато і про них ширилася слава повсюди, як і про їхніх видатних магістрів і докторів. У такі школи і до таких учителів збиралися звідусіль. Школи росли. На основі деяких з них наприкінці ХІ – ХІІ ст. стали утворюватися університети. Найдавніші в середньовічній Європі – Болонський (кінець ХІ ст.) і Паризький (ХІІ ст.) університети – репрезентують два основні типи університетських систем. Перший із них був організацією студентів і лише наприкінці XIV ст. перетворився на організацію викладачів і студентів. Другий був організацією викладачів. Університети володіли юридичною, адміністративною і матеріальною автономією, яка дарувалася спеціальними розпорядженнями папи або короля.

Подані у хрестоматії з історії західноєвропейського середньовіччя документи дозволяють простежити загальні закономірності розвитку вищої освіти у середні віки та специфіку діяльності окремих університетів. З матеріалів засновницьких хартій, грамот, наданих королями, папами, єпископами у ХІІІ – XIV ст. університетам, видно, як відбувалося конституювання університетів, як формувалася їхня автономія, матеріальна база, викладацький колектив, земляцтва школярів.

Наведені документи, що характеризують організаційну структуру студентів, належать до того часу, коли процес конституювання університетів уже завершився (XIV – початок XV ст.). проте, вони виявляють і деякі особливості їхньої ранньої організації. Це стосується статутів університету у Болоньї (1317 – 1347 рр.), а також статутів німецької «нації» Болонського університету (1497 р.), де розкриваються причини, в силу яких відбувалося об’єднання в земляцтва.

Пропоновані для розгляду навчальні програми, фрагменти лекцій, постанови, щодо проведення диспутів, обов’язків магістрів і школярів університетів дають багатий матеріал про зміст і форми навчання, методи викладання, систему іспитів і присудження вчених ступенів, стосовно проникнення в університетське середовище передових ідей.

Нарешті, із самого студентського середовища маємо свідчення, що складають соціально-психологічну характеристику молоді, яка навчалася у середньовічних університетах, її ставлення до навчання, школярського братства, навколишньої дійсності. Ці уявлення можна розширити, аналізуючи зразки студентських листів та поезію вагантів, що зберегли надзвичайно цінні відомості про реалії повсякденного життя університетської молоді доби середньовіччя, про її інтелектуальний і моральний рівень, самосвідомість і світовідчуття.

40