44. Охарактеризуйте процес амортизації нематеріальних активів.

Амортизація нематеріальних активів — це поступове перенесення вартості нема-теріальних активів на виробничу (повну) собівартість продукції в процесі виробни-цтва та реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Амортизація нематеріальних активів нараховується, починаючи з місяця, наступ-ного за місяцем, в якому нематеріальний актив став придатний до використання, і закінчуються з місяця, наступного за місяцем вибуття. Нарахування амортизації протягом терміну корисного використання об’єкту нематеріальних активів не при-пиняється, окрім моментів консервації підприємства. Нарахування амортизації не залежить від фінансових результатів діяльності підприємства, тому амортизаційні відрахування належать до постійних витрат підприємства. Амортизація нарахову-ється протягом терміну корисного використання нематеріального активу, який установлюється підприємством самостійно. Якщо термін використання не визначено, то він приймається за 20 років. Підприємство в наказі про облікову політику самостійно обирає метод нарахування амортизації, виходячи з умов отримання майбутніх еконо-мічних вигод. У випадку неможливості визначення вимов підприємство використо-вує лінійний метод.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати: — строки корисного використання подібних активів;— моральний знос, що передбачається;— правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Втрати від зменшення корисності нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного року із збільшенням у балансі суми зносу нематеріальних активів, а з об'єктів, відображених в обліку за первісною вартістю, — із зменшенням вартості об'єкта нематеріальних активів.

Метод нарахування амортизації нематеріального активу підлягає перегляду наприкінці звітного періоду, якщо він перестає відповідати особливостям використання цього активу або очікуваній формі отримання майбутніх економічних вигод.

Зміна методу нарахування амортизації нематеріального активу відображається як зміна облікової оцінки відповідно до національного стандарту бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"

Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості та при-скореного зменшення залишкової вартості є методами прискореної амортизації не-матеріальних активів і найбільш привабливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об’єктів (коли вони практично нові) накопичується макси-мальна сума грошових коштів на придбання нових об’єктів за допомогою амортизації, що відноситься на собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг. При цьому останніми роками експлуатації тих самих об’єктів, коли збільшуються витрати на їхнє утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що ба-лансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів;

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду у такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал група 4–15% за квартал.

Для амортизації інших нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно, залежно від строку корисного викорис-тання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування проводяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

45. Охарактеризуйте види та джерела формування фінансових ресурсів підприємства. Для забезпечення ефективності діяльності будь-яке підприємство має відповідні фінансові кошти (гроші). При функціонуванні підприємства використовуються певні джерела формування і конкретні види фінансових коштів.

Види фінансових коштів:

• оборотні кошти

• інвестиції (або капітальні витрати)

Фінансові ресурси підприємства – це грошові засоби, які знаходяться в його розпорядженні для ведення виробничої, господарської, комерційної діяльності.

Фінанси підприємств виконують 3 функції:

• формування грошових фондів (доходів);

• використання цих фондів (витрати);

• контроль за їх формуванням і використанням.

Джерела формування фінансових коштів:

• статутний (акціонерний) капітал, який являє собою суму капіталу, яка необхідна для того, щоб підприємство розпочало свою діяльність. Створюється за рахунок державних коштів, виручки від продажу акцій а також приватних капіталів;

• доходи від діяльності – найбільше джерело формування власних фінансових коштів. На більшості підприємств існує три види доходів: 1) звичайний доход (прибуток) – формується за рахунок грошових надходжень від основної діяльності; 2) капітальний – доход від перепродажу різних активів – землі, майна, тобто нерухомості, акцій, облігацій – фінансових активів; 3) дивідендний доход ­– в випадку, якщо підприємство купує акції іншої фірми;

• амортизаційні відрахування – на повне відновлення основних фондів підприємства;

• цільові надходження;

• пайові та інші внески членів трудового колективу;

• банківські кредити. При нестачі власних фінансових коштів підприємство користується як внутрішніми (довго-, короткостроковим кредитами) так і зовнішніми кредитами. Кредит може надаватись як у грошовій так і в товарній формі з умовою виплати певних процентів, які називаються кредитною ставкою.

• державні субсидій – фінансова допомога в грошовій або натуральній формі за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.

В залежності від джерел фінансування буває:

- внутрішнє (здійснюється за рахунок коштів, отриманих від діяльності підприємства)

- зовнішнє (за рахунок надходжень, не пов’язаних з діяльністю підприємства).

Фінансові ресурси підприємства в залежності від джерел формування можуть використовуватися як:

• капітал (довгострокові вкладення);

• інвестиції в невиробничу сферу;

• витрати на споживання;

• фінансовий резерв.

• Фінансовий капітал можу бути представлений:

• прямими інвестиціями;

• венчурним капіталом (ризикові вклади) – інвестовані в проекти з розрахунком на швидку окупність вкладень;

• портфельними інвестиціями (вкладення засобів в цінні папери, заставні свідоцтва, страховий поліс тощо);

• ануїтет – вкладення засобів в страхові і пенсійні фонди, які підприємство може використовувати на покриття непередбачених витрат.Внутрішній капітал, портфельні інвестиції і ануїтет це підприємницький капітал підприємства.

Внутрішня ставка доходу – ставка дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків і початкові інвестиції зрівнюються, стають однакові за величиною. Або: це дисконтна ставка, за якої теперішня вартість грошових потоків = 0.

46. Поясніть сутність інвестицій та їх класифікації. Інвестиції – це сукупні вкладення матеріальних і інтелектуальних цінностей в підприємницьку діяльність з метою досягнення ефекту (економічного або соціального).

До них можуть належать:

• кошти (паї, кредити, акції тощо);

• рухоме або нерухоме майно;

• „ноу-хау”;

• майнові права;

• тощо.

Інвестор – юридична особа або фізична особа, яка здійснює вкладення капіталу.

Інвестиційна діяльність підприємства – сукупність дій інвесторів та учасників щодо вкладення капіталу з метою отримання доходу.

Мета інвестиційної діяльності – забезпечення ефективності інвестиційної стратегії підприємства через слідуючи завдання:

• збільшення темпів економічного зростання підприємства;

• максимізація прибутку;

• мінімізація інвестиційного ризику;

• забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

Види інвестицій:

1) за характером інвестування:

• прямі; - непрямі;

2) за об’єктом інвестування:

- фінансові; - реальні;

3) за формою власності:

- приватні; - державні; - іноземні; - спільні (у вигляді інвестиційних сертифікатів інвестиційних компаній, фірм, фондів;

4) за періодом інвестування:

коротко - (до 3 років); - довго – ( більше 10 років); - середньострокові (3-10р)