Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
мікро 1-50.doc
Скачиваний:
20
Добавлен:
27.10.2018
Размер:
18.83 Mб
Скачать

44. Ринок досконалої конкуренції

Сміт визначав конкуренцію як суперництво – боротьба різних продавців за встановлення контролю на ринку.

Маршал – конкуренція як структура ринку – ринок вважається конкурентним, якшо число фірм настільки велике, а частка кожної фірми настільки мала, що жодна з фірм не може істотно вплинути на ціну на ринку шляхом зміни обсягу продажу.

Ця модель вважається ідеалом.

Їй притаманні такі риси:

  • дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання про­дукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну

  • однорідність блага та вподобань

  • розорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;

  • відсутність вхідних і вихідних бар 'єрів до ринку.

  • Відсутність нецінової конкуренції

За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний ли­ше пристосуватися до ринкової ціни і виступає як «price-taker», тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична.

підприємство намагається максимізувати свій прибуток, вибираючи для цього відповідний об­сяг виробництва. особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме підприємство для максимізації свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності MR = МС = Р. За інших рівних умов підприємство для встановлення максимуму свого прибутку може використовувати два порівняльні методи: за першим порівнюються величини загального виторгу і загальних ви­трат, за другим — зіставляються граничні величини виторгу та ви­трат.

Рівноважна ціна — ціна, що врівноважує попит і пропозицію внаслі­док взаємодії конкурентних сил.

45. Ефективність конкурентних ринків у порівнянні з іншими типами ринкових структур.

Досконала конкуренція — це тип ринк структури, якій притаманні такі риси:

• дуже велика к-ть продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання про­дукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну (атомістичність ринку);

• однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є одна­ковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових по­слуг та особистих зв'язків між постачальниками та покупцями), іна­кше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність; •прозорість ринк відносин і повна доступність інфо про ринкові процеси;

•відсутність вхідних і вихідних бар 'єрів до ринку. Ця модель вважається ідеалом. Досконала конкуренція досконала в тому сенсі, що при такій організації ринку кожне підпр-во зможе продати за даною ринковою ціною стільки продукції, скільки воно побажає, а на рівень ринкової ціни не зможе вплинути ні окремий продавець, ні окремий покупець. Встановлення ціни більшої за рівноважну призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рів­новажну— до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівнова­ги приводить у дію ринковий механізм, який, за інших незмінних умов, повертає ринок у рівноважний стан. За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний ли­ше пристосуватися до ринкової ціни і виступає як «price-taker», тому крива попиту на продукцію конкурентного підпр-ва досконало еластична. Обсяг товарів, який споживачі мають на­мір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар. При цьому середній виторг під-ва AR, його гра­ничний виторг MR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Заг виторг TR збільшується зі збільшенням випуску продукції За умов будь-якої ринк стр-ри під-во намагається максимізувати свій прибуток, вибираючи для цього відповідний об­сяг вир-ва. Отже, особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме під-во для макс-ції свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності MR = МС = Р. За інших рівних умов під-во для встановлення максимуму свого прибутку може викор-ти 2 порівняльні методи: 1-порівнюються величини загального виторгу і загальних ви­трат, 2 — зіставляються граничні величини виторгу та ви­трат.