- •1.Мікроекономіка як складова ек.Теорії. Роль та місце мікроекономіки в системі ек.Наук
- •3 Предмет мікроекономіки
- •4.Основні категорії, поняття та інструментарій мікроекономічного аналізу.
- •5. Методологія мікроекономіки
- •6. Економічний вибір та виробничі можливості
- •7. Моделювання мікроекономічних явищ та процесів.
- •8.Мікроекономічний аналіз ринку
- •10. Пропозиція та фактори, що її визначають. Функція пропозиції
- •11. Досягнення ринкової рівноваги через Взаємодію попиту та пропозиції. Рівноважна ціна.
- •12.Еластичність
- •13.Еластичність попиту: за ціною, за доходом, перехресна.
- •14. Практичне застосування теорії еластичності
- •15. Модель поведінки споживача:вимоги та умови визначення споживчого вибору. Характеристика вподобань споживача.
- •16. Використання кривих байдужості в аналізі поведінки споживача
- •17. Корисність. Функція корисності. Концепції визначення корисності.
- •18.Бюджетне обмеження. Механізм державного регулювання споживання.
- •19. Оптимум споживача та його графічна інтерпретація
- •20. Реакція попиту домогосподарства на зміну доходу і цін. Ефект доходу і заміщення
- •21. Економічна природа фірми. Аналіз економічних організацій та основні форми підприємств.
- •22. Теорія виробництва. Характерист виробничого процесу, технологічна та економічна ефективність.
- •23.Виробнича функція: сутність і види.
- •24.Виробнича функція при зміні одного фактору виробництва, її графічна інтерпритація
- •25. Виробнича функція при зміні двох факторів. Ізокванти ,карта ізоквант.
- •26.Сукупний, середній та граничний продукт виробництва. Їх взаємозв’язок та графічний аналіз.
- •27.Вибір виробничої технології
- •28.Поняття ефекту масштабу виробництва,його типи.
- •29. Економічний зміст витрат в діяльності фірм,їх класифікація.
- •30.Аналіз витрат виробництва у короткостроковому періоді. Криві витрат виробництва
- •Затрати виробництва у короткостроковому періоді.
- •31. Витрати виробництва у довгостроковому періоді. Взаємозв’язок витрат у довгостроковому та короткостроковому періоді.
- •32. Функції витрат виробництва за різних типів технологій
- •33. Рівновага фірми у короткостроковому та довгостроковому періоді
- •34.Прибуток, економічний зміст та форми.
- •35.Функція прибутку.
- •36. Оптимальний план виробництва. Технічна та економічна результативність вир-ва.
- •37. Оптимальний план виробництва. Умови мінімізації витрат та максимізації прибутку. Графічна інтерпретація.
- •38.Мікроекономічний аналіз ринкового середовища.
- •IV. Результативність – параметри, записані вище.
- •V. Державна політика.
- •39.Предмет і методи аналізу ринкових структур
- •40. Порівняльний аналіз ринків досконалої та недосконалої конкуренції.
- •41. Класифікація ринків за Штакельбергом
- •42. Практичне застосування теорії ринкових структур
- •43.Основні Типи ринкових структур: загальна характеристика та фактори, що визначають структуру ринку.
- •44. Ринок досконалої конкуренції
- •45. Ефективність конкурентних ринків у порівнянні з іншими типами ринкових структур.
- •4 Ринковий попит і пропозиція на ринку 6. Модель ринку досконалої конкуренції. Ринковий попит та ринкова пропозиція на ринку.
- •47. Індивідуальна пропозиція конкурентної фірми на ринку в короткотерміновому періоді.
- •48. Рівновага конкурентної фірми у короткостроковому періоді. Умови отримання економічного прибутку.
- •49. Рівновага конкурентної фірми та галузі у довгостроковому періоді. Прибуток фірми у довго строк періоді.
- •50. Монополія. Зміст,ознаки,види,причини монополізації.
1.Мікроекономіка як складова ек.Теорії. Роль та місце мікроекономіки в системі ек.Наук
Мікроекономіка – наука про раціональне використання обмежених ресурсів.
Мікросередовище – це система функціонуючих одно товарних і галузевих ринків, суб’єктів господарювання, що мають свою сис-му регулювання, механізм саморозвитку та систему ціноутворення.
Основна проблема економічної теорії та господарської практики – розв`язання протиріччя між бажанням індивіда задовольнити свої необмежені потреби при обмеженості ресурсів.
три основні питання економіки: ЩО? ЯК? ДЛЯ КОГО? виробляти.
Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими екномічними суб”єктами. У центрі уваги мікроекономіки знаходиться поведінка споживача і виробника.
Домашнє господарство – самостійна економічна одиниця, до складу якої входить одна чи декілька осіб. Ознаки: об’єднана доходи, спільна власність, разом приймаються рішення.
Фірма – економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення щодо використання факторів виробництва з метою виготовлення продукції та її продажу. Фірма максимізує прибуток.
Держава – самостійний суб”єкт ринку, до сладу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, юридичну та політичну владу для забезпечення умов господарювання усім суб”єктам мікроекономіки, а в разі потреби здійснюють контроль господарюючих суб”єктів та ринку заради досягнення суспільних цілей.
Ці суб’єкти створюють складну систему економічних відносин.
Економічна система – складна взаємообумовлена система відносин між виробниками та споживачами економічних благ.
Об’єкт мікроекономіки: економічні ресурси і продукти економічної діяльності, або засоби виробництва і продукти споживання.
Предмет дослідження: поведінка окремих економічних суб’єктів, процес розробки, прийняття і реалізації ними рішень відносно вибору і використання обмежених ресурсів з метою максимізації корисності,одержання прибутку.
Предмет мікроекономіки – економічні відносини,які виникають внаслідок взаємодії первинних суб’єктів економічних відносин.
Для мікроекономіки характерні 2 принципи – рівноваги ( ціни будуть змінюватись доти, доки попит не врівноважить пропозицію) і оптимізації (раціональна поведінка).
Мікроекономіка виконує такі функції: прояснювальна, прогностична, методологічна, вихона.
2.Зарождення мікроекономіки як науки та основні етапи розвитку. 17ст. –початок ек.науки. 15 – 17ст. – формування ек.науки(проявилося у вигляді дискусії меркантилістів.Дискусії призвели до форм. нац.сусп. свідомості навколо нац.-держ. Інтересів, розуміння ек. законів,визначення ек. категорій). Заслуга Мілля,Рікарда,Сміта – першими визначили виробництво, як джерело багатства, поч.досліджувати конкурентний механізм, правила та закони форм. ринку. Сер.19 ст. – новий етап розвитку економ. Школи:маржиналізму,історична,марксизму.В умовах розвитку капіталізму увага переміщається з макро на мікро. Розширюється набір методів(матем.моделювання),як наслідок в кінці 19 ст. «ек.наука» - «економікс»(Маршал).
Зявилась мікроекономіка. Як наука, вона розглядає діяльність окремих елементів,аналізує прийняття рішень самостійними обєктами. Термін запропонував Девольф на поч.19ст. Етапи розвитку економіки: 1)70-ті рр.. 19століття) – 1890.Діяльність 2 шкіл:австр.маржиналізм(ВІзер,Менгель).Збагатили ек.науку відкриттям теорії корисності. Американський маржиналіст (Кларк) запропонував теорію граничної продуктивності факторів виробництва. 2)1890-1933.Англійський маржиналізм,математ.школа маржиналізму(лазанська).Маршал займався розробкою теорії D і S,звертав увагу на мотиви поведінки окремих господарюючих суб’єктів.( 1890 – «принцип економікс»)Математична школа ( Джевонс, Вальрас, Парето) розглядала загальну ринкову рівновагу, сформулювали «оптиму», сформулювали якісний ординалістський підхід до аналізу користості. 3)1933 –вийшла стаття Фріша,який запропонував розділити економічний аналіз на мікро та макро.Його підтримав Кейнс. Сучасність: теорія недосконалої,монополістичної конкуренції,теорія ігор,ефект заміщення.