Глава 12

Податкові пільги

§ 1. Поняття податкової пільги

Пільга — це звільнення (повне або часткове) платника податків, що враховує його особливості, від сплати податку. Тут необхідно підкреслити три обставини. По-перше, пільга — це звільнення саме від сплати, а не від податкового обов’язку, тому що при відстрочці обов’язкусплатаподаткузалишається, азвільнення(напевнийстрок) стосується тільки перерахунку податку, і по закінченні певного строку обов’язок підлягає реалізації (податковий кредит). Крім цього, податковий обов’язок включає три складові: податковий облік; сплату податку; податкову звітність. І якщо платник може бути звільнений від сплати податку, то обов’язок по обліку і звітності в нього залишиться. По-друге, звільнення можливе в двох обсягах: у повному — коли платник цілком звільняється від сплати, і у частковому — коли скорочується податковий тиск за рахунок зменшення об’єкта (предмета тощо) чи відстрочки сплати податку. Третя обставина — особливості платника. Вони можуть стосуватися як безпосередньо рис, що характеризують його (інвалід 1-ї чи 2-ї групи, ветеран Великої Вітчизняної війни, підприємство з іноземними інвестиціями), так і конкретного виду діяльності, яким він займається (підприємство, що виготовляє сільгосппродукцію; підприємства, що здійснюють фрахт судів, і т. ін.)

Такимчином, податковоюпільгоювизнаєтьсязвільненняплатника податків від нарахування і сплати податку чи сплата ним податку в меншомурозміріпри наявності підстав, визначених законодавством України.

Звільнення від сплати податку можливо в повному чи частковому обсязі. Призвільненнівповномуобсязіплатникподатківцілкомзвільняєтьсявіднарахуванняісплатиподатку. Призвільненнівчастковому обсязі платник податків звільняється від сплати податку тільки у певній частині його податкового обов’язку. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують групу платників податків; вид їх діяльності й об’єкт оподаткування.

65

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

§2. Види податкових пільг

1.Відрахування (вилучення) — вид пільги у сфері оподаткування, при якій здійснюється виділення окремих складових частин із загальногооб’єктаоподаткуваннязметоюзменшеннянаїхвеличинуоб’єкта при нарахуванні і сплаті податку.

Цей вид пільги характеризується тим, що механізм надання пільг проектується на об’єкт оподаткування, що безпосередньо зменшується. Подібні зменшення об’єкта з метою оподаткування можна класифікувати:

а) за видами платників:

повні — надаються всім платникам; часткові — надаються певним категоріям платників; б) за строками:

постійні — діють постійно протягом тривалого періоду часу; тимчасові — діють протягом певного, заздалегідь обмеженого

періоду (підприємства з іноземними інвестиціями); надзвичайні — надаються у зв’язку з появою певних раптових об-

ставин; в) за елементами об’єкта:

майнові — відрахування певної частини оподатковуваного майна; прибуткові відрахування — застосовуються до частини доходу

платника; залежно від виду діяльності.

2.Знижка— видпільгиусферіоподаткування, щозменшуєсумуподаткунапевнівеличини. Сукупністьцихвеличин, щостановлятьоснову знижки, визначаєтьсясумоювитратплатника, щозаконодавецьвиводить з-підоподаткуванняшляхомзменшеннянаеквівалентнусумуподаткової бази. Таким чином реалізується зацікавленість суспільства у певній діяльностіплатника, стимулюютьсяйоговитратиупевномунапрямі.

§3. Форми податкових пільг

Пільги щодо податку є винятком із загальної схеми нарахування конкретноговидуподатку, закріпленівнормативномуактіівраховують особливості, щохарактеризуютьплатника, об’єкт, ставкучиіншіумови. При цьому пільги найчастіше є повним або частковим звільненням від

66

Глава 12. Податкові пільги

податку. Сукупність пільг, що претендує на закріплення в основному законі, що регулює податкову систему, може містити такі форми:

1.Неоподатковуваниймінімумоб’єктаподатку. Прив’язуватисядо абсолютної величини грошової суми в умовах інфляції не має сенсу. Саме тому законодавець виділяє величину, кратну мінімальній заробітній платі, що затверджується Верховною Радою України й автоматично збільшується при зміні мінімуму зарплати.

2.Вилученнязобкладанняпевнихелементівоб’єктаоподаткування. Найчастішецечастинадоходучиіншихоб’єктівподатку, щоспрямовується на мету, у реалізації якої зацікавлена держава чи місцеві органи самоврядування: природоохоронні заходи, освоєння нових технологій.

3.Звільнення від сплати податку окремих осіб чи категорій платників. Таким чином законодавець відкриває великі можливості для одержання реальних доходів при зменшенні податкових вилучень, оскільки нерідко кошти на утримання таких суб’єктів виділяються

збюджету, і цей канал трохи спрощує рух коштів від платників податків у бюджет, а потім у зворотному напрямку, до осіб, яким вони потрібні.

4.Зниження податкових ставок. Цей вид пільг відображає як державне, так і регіональне значення виду діяльності, що підпадає під знижену ставку.

5.Відрахування з податкового окладу. Передбачає насамперед вилученнязподатковогоокладу, щоздійснюєтьсязапевнийрозрахунковий період.

6.Цільові податкові пільги. Можуть включати різні форми відстрочки стягування податків. Як найбільш характерний приклад можна виділити механізм використання податкового кредиту.

7.Інші податкові пільги (податкові канікули тощо).

Контрольні питання

1.Поняття податкової пільги.

2.Види податкових пільг.

3.Форми податкових пільг.

67

Глава 13

Податковий облік доходів

і витрат платника податків

§1. Методи обліку доходів і витрат платника податків

Переважнамасаподатківіобов’язківплатникаподатківпоїхсплаті, облікуізвітностіподоходахівитратахпов’язаназнадходженнямкоштів, майна платнику у формі доходів і відповідно з їх витратою. Відповідно до цього джерелами формування об’єктів оподаткування є:

1.Надходженнявідмайна(маютьстабільний, гарантованийхарактерібезпосередньозплатоспроможністюплатниканепов’язані). Такі доходи називаються активними чи фундируваними.

2.Надходження від діяльності (залежать від особливості і характеру участі особи в господарській чи іншій діяльності; особливостей, формірозміріводержуванихдоходів). Цідоходимаютьназвупасивних чи нефундируваних.

Залежно від характеру доходів існують два типи систем оподаткування.

1.Глобальна (синтетична) податкова система, що виділяє з метою оподаткування весь сукупний дохід за певний період часу. При цьому сукупний дохід формується як кінцева сума, незалежно від каналів одержання, без розподілу доходів на активні і пасивні.

2.Шедулярна (класифікаційна, парцелярна) система оподаткування розмежовує доходи залежно від джерела їх надходження на окремі групи — шедули, кожна з яких застосовує свої правила і має особливості оподаткування. Багато країн, що використовують подібну систему, диференціюють не лише доходи на активні і пасивні, але і детально класифікують види доходів усередині кожної підгрупи.

Платник податків веде облік доходів і витрат з метою обчислення

ісплати податків, а також з метою здійснення податкового контролю. Допускається ведення податкового обліку доходів і витрат платника податку його законними уповноваженими чи представниками. Податковий облік доходів і витрат здійснюється платником податку винятковозметоюоподаткуваннявідповіднодометодуподатковогообліку,

68

Глава 13. Податковий облік доходів і витрат платника податків

використовуваного ним. Платник податків зобов’язаний вести податковий облік, відносити доходи і витрати до тих звітних періодів, коли вони фактично були отримані чи понесені або коли вони визнаються такими.

Ведення податкового обліку забезпечує для податкових органів можливістьматиповнеуявленняпровсіоперації, пов’язаніздіяльністю платника податку, і про його фінансове положення. Ці операції повинні бути відбиті таким чином, щоб можна було простежити їх початок, хідізакінчення. Забороняєтьсязміначивиправленнязаписів, пов’язаних з податковим обліком доходів і витрат, при яких неможливо встановити їхній початковий зміст чи момент внесення змін (виправлень). Податковий облік доходів і витрат ведеться платником податкунапідставідокументальнопідтвердженихданихіззастосуванням відповідних правил і форм обліку.

Метод ведення податкового обліку є незмінним протягом податкового періоду. Не допускається застосування різних методів обліку доходів і витрат, якщо вони стосуються однотипних операцій платника податку.

У податковому обліку застосовується кілька методів:

1)касовий метод;

2)метод нарахувань;

3)метод «попередньої події».

На двох перших зупинимося далі. Що стосується третього методу, то він фактично являє собою об’єднання кращих сторін касового методу і методу нарахувань. Фактично ж облік доходів і витрат при цьому методі здійснюється за «подією, що відбулася раніше», незалежно від часу вступу платника податків у право власності чи визнання за ним відповідних витрат.

§ 2. Касовий метод

Податковий облік доходів і витрат платника податків при застосуванні касового методу здійснюється, виходячи зі збігу моменту придбання платником податку права користування чи розпорядження доходами і часу визнання за ним понесених витрат з моментом фактичного одержання доходів і здійснення витрат. Якщо платник податків одержує дохід чи здійснює витрати не в грошовій формі, момент

69

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

одержання такого доходу чи здійснення витрат визначається в тому жпорядку, якийвикористовуєтьсядлявизначеннямоментуодержання доходів чи здійснення витрат у грошовій формі. Використання касового методу передбачає облік платником податків доходів і витрат, виходячи з часу вступу платника податків у право власності на ці доходи чи визнання за ним цих витрат. Часом одержання доходів вважається час, коли платник податків фактично набуває право одержання коштів. Якмоментодержаннядоходувизначаєтьсямоментодержання коштів, а при безготівковому розрахунку — момент надходження коштів на рахунок платника. При поетапному перерахуванні коштів — момент одержання першого платежу.

Часом здійснення витрат визнається час, коли платник податків фактично здійснює ці витрати. При виплаті коштів таким є момент виплати наявних коштів, при безготівковому платежі — момент одержання банком чи кредитною установою доручення платника податків перерахувати відповідні грошові суми. При поетапному здійсненні таких витрат подібний момент визначається за останнім з таких платежів.

§3. Метод нарахувань

Убухгалтерськомуоблікувідповіднодост. 4 ЗаконуУкраїни«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» доходи і витрати відображаються в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати коштів, тобто за методом нарахувань. У міжнародній практиці переважно використовується саме цей метод. Він вважається більш об’єктивним порівняно з касовим методом. Застосування касового методу теж допускається, але у виняткових випадках і з певними, додатковими поясненнями.

Привикористанніметодунарахуваньоблікдоходівівитратведетьсяплатникомподатків, виходячизчасупридбанняплатникомподатків права на ці доходи чи визнання за ним цих витрат, незалежно від моментуфактичногоодержаннянимдоходівірозрахунків. Якщоплатник одержує доходи чи здійснює витрати не в грошовій формі, то момент одержання таких доходів чи здійснення витрат визначається в такий жеспосіб, якіпривизначеннімоментуодержаннядоходівчиздійснення витрат у грошовій формі.

70