Глава 10

Предмет, масштаб і одиниця оподаткування

§ 1. Предмет оподаткування

Найчастіше в юридичній науці поняття «предмет оподаткування» і «об’єкт оподаткування» змішуються, між ними фактично ставиться знак рівності. Це протиріччя залежить і від стану термінології чинного законодавства. Так, у ст. 2 Закону України від 11 грудня 1991 року «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» до об’єкта оподаткування відносяться види транспортних засобів: трактори (колісні), сідельні тягарі, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, автомобілі легкові, автомобілі вантажні, мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних), човни моторні і катери тощо. Такий підхід не можна назвати правильним.

Характеризуючи зв’язок предмета й об’єкта оподаткування, слід зазначити, щопредметєобов’язковою, невід’ємноючастиноюоб’єкта і вони співвідносяться як частина і ціле. Сама наявність у платника податків предмета оподаткування не означає неминучого виникнення податковихправовідносин. Однак, якщоплатникаіпредметоподаткування поєднує певний юридичний стан (юридичний факт, насамперед дія), то в результаті цієї взаємодії можемо говорити про виникнення податкового обов’язку. Так, розглядаючи плату (податок) на землю, як предметможемовиділитиземельнуділянку, аякоб’єкт— правовласності на дану земельну ділянку.

Предмет оподаткування — різноманітність предметів матеріального світу, з якими законодавець пов’язує виникнення податкового обов’язку. При цьому під предметами матеріального світу варто розуміти майно, прибуток, дохід, інші частини вартості або інші економічні підстави, що мають вартісну, кількісну чи фізичну характеристику.

61

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

§ 2. Масштаб і одиниця оподаткування

Для визначення параметрів предмета оподаткування, його виміру, обирається яка-небудь фізична характеристика. У разі закріплення даного критерію в законодавстві його прийнято іменувати масштабом податку. Цілком зрозуміла його практична значущість, оскільки він є тією ланкою, завдяки якій податковий процес «приземляє» об’єкт оподаткування і переводить його у практичну площину. На встановлення бази оподаткування впливає насамперед масштаб податку.

Одиницяоподаткування— цеумовнарозрахунковахарактеристика предмета оподаткування, одиниця виміру масштабу податку.

На вибір конкретних масштабу й одиниці оподаткування в першу чергувпливаютьвстановленівходіправозастосовноїпрактикитрадиції і звичаї. Не останнє місце при цьому займає і зручність їх застосування. Цілком природним у зв’язку з цим є застосування різними країнами при обкладанні фактично того самого об’єкта різних масштабів і одиниць оподаткування.

Очевидно є доречним приклад, коли в Україні при обкладанні такого майна, як автомобіль, можуть застосовуватися різні масштаби: об’єм циліндрів двигуна (податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів); вартість транспортного засобу (мито).

Контрольні питання

1.Предмет оподаткування.

2.Масштаб і одиниця оподаткування.

62

Глава 11

База оподаткування

§ 1. Поняття бази оподаткування

Базою оподаткування є конкретна (кількісна, фізична чи інша) характеристика певного об’єкта оподаткування. Для визначення суми податку, яку необхідно перелічити в бюджет, об’єкта оподаткування недостатньо. Для цього необхідно скорегувати відповідно до законодавства кількісні характеристики об’єкта оподаткування. На підставі цього податкова база буде істотно відрізнятися від кількісних ознак самого об’єкта оподаткування. Податкова база за своїм змістом є об’єктом оподаткування, скорегованим і підготовленим до застосування податкової ставки, нарахуванню суми податку, що підлягає сплаті в бюджет.

Податкова база необхідна саме для нарахування податку, але вона не є безпосередньо обставиною, що породжує обов’язок сплатити податок, тобто об’єктом оподаткування. Наприклад, наявність у підакцизних товарах вартості не є фактом, що обумовлює зобов’язання сплатити акциз. Так, реалізація підакцизних товарів у роздрібній торгівлі не породжує податкових правовідносин. Такі відносини виникають у зв’язку з визначеними в законі діями платників податків: реалізацією підакцизного товару виробниками підакцизних товарів на внутрішньому ринку, ввозом товару на митну територію. Саме ці дії і є обставинами, що обумовлюють обов’язок сплатити акциз.

§ 2. Податковий період

Податковим періодом є період (календарний рік або інший), протягоміпозакінченніякоговизначаєтьсяподатковабазайобчислюється сума податку, що підлягає сплаті платником податків. Податковим періодом є строк, протягом якого формується податкова база. Податковий період необхідно відрізняти від звітного періоду. Із самого початкуподатковийперіоднепов’язуєтьсязперіодомформуванняоб’єкта оподаткування. Напідставікатегоріїподатковогоперіодуйособливос-

63

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

тей його застосування забезпечується періодичне надходження податків у бюджети за підсумками фактичної діяльності платника в податковому періоді.

Податковий період встановлюється для кожного податку окремо відповідним законодавчим актом, що закріплює даний податок. Податковийперіодможедорівнюватиськалендарномурокучистановити інший строк, відповідно до характеру й особливостей конкретного податку.

Найчастіше податковий період збігається зі звітним. Але в деяких випадках їх необхідно розмежовувати. Підставою такого розмежування є збіг чи розбіжність обов’язку по сплаті податку й обов’язку звітності по сплаті цього податку.

Податкові періоди можна класифікувати за деякими підставами. 1) за строками:

а) річний податковий період; б) квартальний податковий період; в) місячний податковий період;

г) інші (податкові періоди, пов’язані зі сплатою податку одноразово; сплатоюподаткузапідсумкамискладенихперіодів— кількароківтощо);

2) за особливостями формування податкового обов’язку:

а) перший — період, у якому податковий обов’язок формується з дня виникнення до закінчення податкового періоду;

б) триваючий (звичайний) — податковий обов’язок формується з початку і до закінчення податкового періоду;

в) останній — період, у ході якого податковий обов’язок визначається з початку податкового періоду і до останнього дня строку податкового обов’язку платника.

Визначення меж першого й останнього податкових періодів здійснюється відповідно до чинного податкового законодавства. У деяких випадках(колизаконодавствомостаточноневизначенецеположення) ці строки визначаються платником податків разом з податковими органами за місцем обліку платника.

Контрольні питання

1.Поняття бази оподаткування.

2.Податковий період.

64