Konspekt_20TSP_ispr

та інших синтетичних матеріалів, які досить міцні і легкі. Синтетичні матеріали здебільшого мають малу адгезію до бетону, що дозволяє отримувати якісні поверхні монолітної конструкції. Оборотність опалубки із синтетичних матеріалів досягає 20...100 разів.

Синтетичними повітронепроникними та прогумованими тканинами користуються для створення пневматичної опалубки, форма якої та жорсткість досягаються за допомогою тиску повітря, яким її наповнюють. Оборотність таких опалубок — до 50 разів.

Опалубки з матеріалів на основі цементних в'яжучих виготовляють із залізобетону, армоцементу, склоцементу, фібробетону, азбоцементу. Такі опалубки використовують як незнімні. Опалубки із залізобетону, фібробетону, армоцементу характеризуються високим суміщенням з матеріалом монолітної конструкції, що дозволяє їх враховувати як єдине ціле з монолітною конструкцією при розрахунках її на міцність. Крім того, армоцемент відзначається високими міцністю та водонепроникністю. Склоцемент має високі ізоляційні якості.

Комбінована опалубка складається з різних матеріалів. Останнім часом широко застосовують комбіновані опалубки, в яких елементи каркаса, підтримуючі конструкції та кріплення виготовлені із сталі, а палуба і опалубні щити — із водостійкої фанери, чи синтетичних матеріалів.

Індивідуальну опалубку застосовують для спорудження конструкцій складних та неповторних форм. Проектування такої опалубки виконують для кожної конструкції окремо і воно часом є не менш складним, ніж проектування самої конструкції. Тому, зважаючи на індивідуальний характер проектування такої опалубки, в її конструкції повинні максимально застосовуватися елементи інвентарної опалубки (щити, кріплення тощо). Надалі матеріали опалубки можуть використовуватися як будівельні матеріали.

4.2.2. Незнімна опалубка

Незнімна опалубка складається із формоутворюючих елементів (плит, шкаралуп, блоків), кріплень та підтримуючих елементів. Після бетонування формоутворюючі елементи з монолітної конструкції не знімають і вони утворюють з нею єдине ціле. Кріплення та підтримуючі елементи залежно від конструктивних рішень можуть бути знімні чи незнімні. Залежно від матеріалу формоутворюючих елементів незнімні опалубки поділяють на залізобетонні, армоцементні, фібробетонні, склоцементні, азбоцементні, металеві та синтетичні.

За функціональним призначенням розрізняють опалубку, застосовану тільки як формоутворюючий засіб, опалубку-облицювання, опалубку-гідроізоляцію та опалубку-теплоізоляцію. Опалубку-облицювання використовують як захисну та

61

декоративну. Найбільш розповсюджена в практиці сучасного будівництва незнімна опалубка із залізобетону. Її застосовують при будівництві енергетичних, гідротехнічних, транспортних і промислових об'єктів, а також житла.

Плити опалубки-теплоізоляції виготовляють із керамзитобетону з фактурним шаром із цементного розчину. Таку опалубку використовують при спорудженні багатоповерхових монолітних житлових будинків.

Опалубні елементи із армоцементу бувають плоскими або профільними завтовшки 25, 30, 35 мм. Армоцементна опалубка проста у виготовленні, не потребує дефіцитних та коштовних матеріалів.

Фібробетонну незнімну опалубку використовують у промисловому, цивільному та енергетичному будівництві.

Склоцементні опалубні плити виготовляють завтовшки 12...20 мм із цементного розчину, дисперсно-армованого рубаним скловолокном.

Металеву сітчасту опалубку виготовляють із сталевої тканої сітки з чарунками 5х5 чи 8х8 мм або з дроту d=0,8 мм і прикріпляють до арматури коротунами. Її використовують для опалублення вертикальних поверхонь, які не потребують високої якості обробки, а також там, де ускладнене розпалублення (робочих швах, вузьких каналах).

4.2.3. Розбірно-переставна опалубка

Розбірно-переставна опалубка складається із окремих щитів, які підтримують елементи кріплення. На висоті опалубні щити підтримуються риштуванням із інвентарних стояків та прогонів. Розрізняють два основних види розбірнопереставної опалубки — дрібнота великощитову.

Дрібнощитова опалубка має елементи масою до 50 кг, площею щитів до 1,5...2 м2, що дозволяє встановлювати їх вручну. Щити роблять з кутників, які

62

обрамовують металеву, дерев'яну або фанерну палубу щита. Для сприйняття тиску бетонної суміші і підвищення жорсткості щита між двома рівнобічними кутниками встановлюють 1...3 ребра жорсткості.

Останнім часом у практиці будівництва широко застосовують уніфіковану опалубку (див. Рисунок 4.2), до складу якої входять інвентарні щити різних типорозмірів з інвентарними кріпленнями і підтримуючими елементами. Така опалубка відначається багатофункціональністю та взаємозамінністю елементів. Розміри щитів мають модулі 100 мм по висоті та 300 мм по довжині, що дозволяє збирати опалубні форми конструкцій різних конфігурацій і розмірів. Уніфіковані опалубки виготовляють із сталі чи комбінованими із стальних елементів каркаса і кріплень та палубою із водостійкої фанери, яка забезпечує багаторазовість їх використання. Прикладом такої опалубки є дрібнощитова опалубка «Моноліт». Вона використовується при бетонуванні різних конструкцій промислового, цивільного, сільскогосподарського та іншого будівництва. Основні елементи опалубки — щити, підтримуючі конструкції, елементи кріплень і з'єднань. Ця опалубка застосовується для різноманітних конструкцій.

Опалубку стрічкових фундаментів висотою до 70...80 см часто роблять з окремих дощок, для фундаментів більшої висоти застосовують блоки — дошки, з'єднані ребрами з брусків і рамами для фіксування поперечного розміру фундаменту. Якщо застосовують інвентарні щити опалубки («Моноліт»), то їх закріплюють прогонами-схватками, тяжами, розпорками, підкосами (Рисунок

4.3).

Опалубку ступінчастих фундаментів починають складати з нижнього ступеня. Приклади збирання ступінчастих фундаментів під колони наведено на

Рисунок 4.4а.

Опалубку прямокутних колон складають з двох пар щитів у вигляді короба, який охоплюють по довжині дерев'яними або металевими хомутами. Дерев'яні хомути скріплюють цвяхами, а металеві клинами. Хомути сприймають тиск бетонної суміші і з'єднують щити опалубки. В нижній частині одного із щитів опалубки роблять отвір, через який вибирають смиття з короба опалубки і який на час бетонування закривають додатковим щитком (Рисунок 4.4б).

Якщо стрічкові або ступінчасті фундаменти мають приступки, то технологія монтажу опалубки може відбуватися за двома схемами.

Перша — коли спочатку встановлюють опалубку нижньої приступки, бетонують її і на затверділий бетон ставлять опалубку другої приступки або стіни.

Друга — коли встановлюють опалубку на всю висоту фундамента. Тут для закріплення опалубки другої приступки або стіни на опалубку нижньої приступки укладають через 3...3.6 м залізобетонні перемички перетином 100х 140 мм. На них встановлюють нижні схватки опалубки наступної приступки або стіни. На ці схватки встановлюють щити опалубки, закріплюють їх верхніми схватками і іншіми елементами кріплення: скобами, клямками, гачками,

63

підкосами, розпорками тощо.

Опалубка ребристих перекрить встановлюється на телескопічних стояках з розсувними балочними струбцинами. Стояки розкріплюють, а струбцини встановлюють на необхідній відмітці під щити опалубки ребер (балок) перекриття (Рисунок 4.5). Бокові щити повинні спиратися безпосередньо на струбцини. Струбцина може розсуватися і має натягові домкрати, за допомогою яких забезпечується щільність з'єднання вертикальних щитів і щитів днища балки.

Телескопичні ригелі плити перекриття встановлюють на бокові щити, а на самі ригелі вкладають щити опалубки плити. В кутах прилягання щитів плити і балок укладають дерев'яні бруски трикутного перетину, щоб забезпечити вільне розпалублення. Опалубку вивіряють за допомогою нівеліра. Рихтують опалубку за допомогою гвинтових домкратних пристроїв.

Для розпалублення спочатку послабляють розсувні струбцини, далі опускають на 2...3 см телескопічні стояки і відсувають бокові щити балок. Потім демонтують один з середніх телескопічних ригелів, знімають опалубку плити, демонтують стояки і щити днища балки.

Опалубка площинного перекриття (Рисунок 4.6,) зі спиранням на носійні стіни або балки виконується з телескопічними ригелями у комплекті з інвентарними щитами. Ригелі РР-2,РР-4, РР-6 опалубки «Моноліт» (ЦНИИ ОМТП) мають крок розсування 300, 400, 450, 600 і 900 мм. Щити опалубки повинні спиратися мінімум на три ригеля у відповідності з правилами безпеки.

У відповідності з цими ж правилами опалубку треба демонтувати в такій послідовності: спочатку демонтують ригель N5 (див. Рисунок 4.7), ригель N4 послаблюють, але не виводять з опорних гнізд. Його прогин посередині повинен бути не менше 5...8 см. Трохи менший прогин залишають на ригелі N3. Звільнивши ригелі, демонтують щити опалубки від центру прольоту в обидва боки. Наявність прогину у двох ригелях дозволяє відірвати щит опалубки від бетону перекриття без його падіння донизу.

Ригелі лівої частини перекриття демонтують у такій послідовності: N2, N1, N3. Причому ригель N3 знімають, а N2 і N1 послабляють, щоб зробити необхідний прогин ригелів. Потім демонтують щити опалубки.

Великощитова опалубка складається з великорозмірних (до 15...25 м2) каркасних щитів, виготовлених на заводі, або збирається з окремих щитів за допомогою елементів кріплення біля місця встановлення; вертикальних елементів жорсткості, які виконуються із спеціальних профілів або ферм декількох типорозмірів, розрахованих на різні навантаження залежно від характеру конструкції, що бетонується, консистенції бетонної суміші, способу укладання та швидкості бетонування; стяжних болтів з трубками-розпорками; підкосів з регульованою довжиною; домкратів для регулювання опалубки по висоті при її встановленні. При необхідності великощитову опалубку комплектують добірними щитами, які дозволяють більш гнучко її використовувати при складній конфігурації поверхонь, що опалублюються.

64

Великощитову опалубку виконують металевою або дерево-металевою з палубою з водостійкої фанери. Маса укомплектованої великощитової опалубки віднесена до 1м2 площі, залежно від її конструкції складає 50...85 кг/м2, оборотність опалубки — 100...300 циклів.

Великощитову опалубку використовують для бетонування замкнутих чарунок стін та перекрить споруд з монолітного бетону. В такому випадку щити опалубки повинні відповідати або бути кратними розмірам чарунки.

Бічний тиск свіжевкладеної бетонної суміші сприймають стяжні пристрої, що встановлюються в верхній та нижній частинах опалубки. В верхній частині опалубки влаштовують інвентарні вставки (відкосники), які дозволяють збільшити висоту щитів та полегшують завантаження бетонної суміші в тонкостінну конструкцію. Для бетонування перекрить в опалубці цієї системи передбачені щити перекрить. На щитах опалубки стін закріплюються з визначеним кроком навісні вібратори для ущільнення бетонної суміші, риштування для робітників.

Великий розмір щитів викликає значні зусилля зчеплення великощитової опалубки з бетоном. Виникає проблема відриву опалубки від затверділого бетону. Для цього застосовують гвинтові, гидравличні домкрати або важільні пристрої.

4.2.4. Підйомно-переставна опалубка

Це опалубка циклічної дії, застосовується для поярусного бетонування висотних споруд із змінними та постійними поперечними розмірами по висоті (димарів, градирень тощо). Опалубка для бетонування споруд конічної форми складається з трапецієвидних щитів, які утворюють зовнішню та внутрішню оболонки. Панелі із сталевого листа, обрамовані кутниками, жорстко скріплюються між собою спеціальними накладками, а по торцях — за допомогою болтових з'єднань. Панелі внутрішньої оболонки вдвоє менші по висоті і навішуються в два яруси.

Оболонки опалубки прикріплюють до системи фіксуючих та спрямовуючих конструкцій, які підвішуються до підйомного механізму, встановленого в центрі споруди.

Конструкція опалубки дозволяє зменшувати переріз, товщину стін, надавати їм конусності та забезпечувати споруді необхідну геометричну форму. Для забезпечення конусності зовнішню опалубку монтують з щитів трапецієвидної та прямокутної форми.

Вся конструкція підйомно-переставної опалубки з'єднана з підйомною головкою, яка закріплена і пересувається по шахтовому підйомнику, розташованому в середині споруди. Головка складається з двох основних вузлів, кінематично зв'язаних між собою гвинтами і спрямівниками: опорно-переставної рами і каркаса. На каркасі жорстко закріплені вертикальні гвинти, які проходять крізь гайки, встановлені на опорно-переставній рамі. Підйомна головка рухається

65

поступово: спочатку пересувається опорно-переставна рама при обертанні навколо гвинтів гайок через редуктор за допомогою електродвигунів. Причому гайки обертаються в визначений бік і опорно-переставна рама, як значно легша у порівнянні з каркасом, пересувається угору. Конструкція каркаса підйомнопереставної головки спирається на шахтний підйомник (Рисунок 4.8).

Коли гайки обертаються в інший бік, вони тягнуть угору гвинти з каркасом підйомної головки разом із щитами опалубки, робочою підлогою і іншими елементами каркаса. В цьому разі опорно-переставна рама спирається на шахтний підйомник і «тягне» до себе каркас головки. Таким чином відбувається пересування підйомної головки разом з опалубкою.

66

Бетонування споруд ведуть поярусно. Після того, як бетон в черговому ярусі досягне необхідної міцності, опалубку переставляють на вищерозташований ярус. У цей час регулюють опалубку в радіальному напрямі. При цьому зовнішній щит опалубки залишається нерухомим, доки не забетонують послідовно два яруси, які утворюють за допомогою внутрішніх щитів. Спочатку встановлюють арматуру і щити першого ярусу і бетонують його. Після цього виконують арматурні роботи і ставлять щити другого ярусу і операції повторюють. Бетонну суміш укладають шаром 25...30 см. Після досягнення бетоном необхідної міцності спочатку відривають зовнішню опалубку і піднімають її разом з робочою палубою і риштуванням на висоту 2,5 м й закріплюють. Далі встановлюють арматуру, закладні деталі і приступають до відриву і перестановлення внутрішньої опалубки — спочатку першого ярусу, а після укладання бетонної суміші — другого ярусу. Тобто цикл повторюється. Таким чином зовнішню опалубку переставляють після бетонування секції висотою 2.5 м, а внутрішню — після бетонування чергового ярусу висотою 1,25м.

4.2.5. Об'ємно-переставна опалубка

Використовується при спорудженні монолітних багатоповерхових будинків, розвинутих у плані. Секція опалубки має П-подібну форму, верхня поверхня якої слугує палубою для перекриття, а бокові поверхні — опалубкою стін. Таку опалубку монтують при допомозі крана в проектне становище і демонтують після набору бетоном необхідної міцності.

Окремі секції опалубки з'єднують між собою в блоки до 10...15 м — «тунелі» на квартиру або на всю ширину споруди. Секції можуть змінювати свою ширину залежно від прийнятого кроку стін і мають довжину 0,625; 1,2; 2,5 м. Їх з'єднують між собою за допомогою болтів і центруючих замків в блоки довжиною до 12,5м і після цього монтують. Такі секції забезпечують бетонування поверхів висотою 2,8 і 3 м з прольотами до 7,3 м.

Для зменшення маси блоків, П-подібну раму складають з двох Г-подібних половин. Така розрізка дозволяє збільшити довжину секції до 14...15 м. Крім того, блок Г-подібної форми можна знімати при досягненні бетоном 80 % проектної міцності. При розпалубленні спочатку знімають Г-подібні форми з одного боку П-подібної рами, і посередині прольоту перекриття встановлюють ряд телескопічних стійок, після чого демонтують опалубку другої частини «тунелю».

Зараз мають місце декілька способів монтажу та демонтажу об'ємнопереставної опалубки. Основними серед них є такі схеми (Рисунок 4.9):

—дрібнорозмірними секціями за допомогою монтажних риштувань (а), через отвори, залишені в перекритті при бетонуванні (в), за допомогою спеціальної траверси «вутиний ніс» (б);

—великими блоками за допомогою спеціальної розподіляючої ферми-тра-

68

верси і риштувань з відкидним огородженням (г,д).

Для демонтажу блоків необхідно, щоб вони стискувалися. Тому в П-подібних рамах посередині опалубки перекриття встановлюється вставка, яка при демонтажу виймається, а стиснення протилежних щитів відбувається за допомогою розпалублювального механізму (Рисунок 4.10).

Перед монтажем секції опалубки готують: очищують, рихтують, змащують, перевіряють замкові з'єднання, роликові опори, домкрати і інші вузли. На фундаменті або перекритті поверху розбивають вісі стін, місця встановлення секцій, влаштовують маяки стін. По них встановлюють щити стін і за допомогою домкратів щити перекрить (на одному монтажному горизонті).

4.2.6. Ковзна опалубка

Ковзна опалубка є опалубкою безперервної дії. Використовується для зведення силосів, башт, ядер жорсткості та стін будинків висотою 15 м і більше й завтовшки не менше 150 мм. Ковзна опалубка відрізняється від інших тим, що по мірі переміщення вона не відділяється від конструкції яку бетонують, а ковзає по її поверхні за допомогою спеціальних пристроїв.

Відрізняють ковзну опалубку вертикальну і горизонтальну.

Вертикальна ковзна опалубка використовується для зведення вертикальних споруд висотою більш 15 м постійного перерізу та із стінами постійної товщини (силосні башти, елеватори, багатоповерхові будинки, ядра жорсткості будівель і т.п.).

69