1. Структура юридичної діяльності.

Юридична діяльність, виступаючи різновидом трудової діяльності, розрізняється за профілем і за суб’єктами її реалізації.

За профілем юридична діяльність буває правоохоронна, правозастосовна і судова.

За суб’єктами реалізації вона буває оперативно-розшукова, слідча, діяльність по здійсненню правосуддя, пенітенціарна, прокурорська, адвокатська, нотаріальна.

В структурі юридичної діяльності виділяють такі компоненти:

1. пізнавальний

2. конструктивний

3. комунікативний

4. організаторський

Виділяють також 2 допоміжні компоненти юридичної діяльності, які не визначають її змісту, але завжди супроводжують її як невід’ємні частини:

1. профілактична діяльність

2. посвідчувальна діяльність.

Пізнавальний компонент. У психологічній структурі будь-якого виду діяльності процес пізнання має різний зміст, що визначається його метою, об’єктами, обсягом необхідної інформації, методами та засобами, умовами реалізації пізнання і т.д. В юридичній діяльності всі зазначені елементи мають свою специфіку: перш за все, пізнавальний аспект в юридичній діяльності спрямований на те, щоб встановити істину по справі, для чого необхідно виявити і перевірити значну кількість фактів, котрі стосуються як теперішнього, так і минулого. Отже, пізнавальний аспект юридичної діяльності необхідний для встановлення факту наявності чи відсутності злочину, причетності до нього певної особи та міри її вини, адекватно якій визначатиметься покарання.

Характерні особливості пізнання в юридичній діяльності:

1) висока міра невизначеності первинного, вихідного мислительного завдання (в юридичній діяльності можливість безпосереднього контакту з об’єктом пізнання дуже обмежена, оскільки суб’єкти цієї діяльності не спостерігають самої події, а відтворюють її за окремими деталями, створюючи мисленнєву модель);

2) спрямованість пізнання на події минулого, теперішнього і майбутнього часу (за допомогою такої спрямованості вирішується багато цілей кримінального судочинства: викриваються віддалені в часі злочини, здійснюються профілактичні функції, по мірі можливостей усуваються причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів);

3) пізнавальна діяльність є безперервним процесом побудови ймовірнісних мисленнєвих моделей, доповнення їх перевіреними фактами, новою інформацією задля формування кінцевої моделі, яка цілковито відображає подію, що відбулася;

4) великий обсяг інформації (ця інформація часто буває недостовірною, що пояснюється і суб’єктивним баченням події свідками, потерпілим, і позицією осіб, котрі не зацікавлені у встановленні істини. Все це вимагає від суб’єктів юридичної діяльності високого розвитку когнітивних процесів);

5) наявність і необхідність застосування психологічного впливу (щоб здобути необхідну інформацію фахівці часто змушені вдаватися до різних способів впливу на психіку співбесідників, тому психологічний вплив в юридичній діяльності є виправданим);

6) емоційно-вольовий характер пізнання (інформація по справі часто здобувається не тільки при протидії зацікавлених осіб, але й в емоційно забарвлених умовах. При цьому емоційний стан може полегшувати пізнання при наявності позитивних емоцій, чи ускладнювати його – при негативних. Тому сила волі та стійкість до емоцій повинні обов’язково бути притаманні суб’єктам юридичної діяльності).

Конструктивний компонент. Головний зміст конструктивної діяльності полягає у відбиранні та структуризації отриманого матеріалу, а також у плануванні послідовності ті змісту дій (наприклад, у слідчій діяльності конструктивний аспект проявляється як висунення версій слідства). Отже, під конструктивною діяльністю розуміють планування дій для досягнення поставленої мети. Тому ця діяльність завжди певною мірою є попереднім мисленнєвим уявленням про хід і результати дій.

Особливості конструктивного компоненту в юридичній практиці:

1) гнучкість у плануванні власної діяльності, оскільки елемент передбачення завжди охоплює лише певну частину загальної мети. Ця особливість визначається пошуковим характером пізнання, при якому кожен новий факт може змінювати чи доповнювати уявлення, що склалося, а отже і змінювати планування наступних дій;

2) конструктивна діяльність нероздільно пов’язана з комунікативною. Планування майбутніх стосунків з різними людьми, які так чи інакше мають відношення до розслідуваної справи, дозволяє завчасно вивчити їх, визначити лінію власної поведінки, деталізувати проміжні та кінцеві цілі;

3) конструктивна діяльністьсть – це не просто мисленнєве відтворення майбутніх дій по досягненню результату, а й прийняття рішення за результатами аналізу і синтезу зібраних фактів. Недоліки і помилки в конструктивній діяльності можуть привести як до неправильних рішень, так і до нерозкриття злочину в цілому;

4) конструктивна діяльність у всіх випадках чітко регламентована законом.

Для прийняття рішення на провадження певних дій завжди необхідне попереднє з’ясування їх відповідності до правових норм. Найбільш чітко цей бік конструктивної діяльності реалізується у вироку суду, коли на основі співвідношення конкретної ситуації (злочину) з нормами кримінального закону вирішується питання про винність особи і відповідно до цього визначається міра покарання.

Комунікативний компонент. Це обов’язковий компонент психологічної структури будь-якого виду діяльності, під яким розуміють особливості взаємодії у процесі спілкування людей.

Особливості комунікації в юридичній діяльності:

1) комунікація реалізується не тільки в теперішньому часі, а значною мірою орієнтована на майбутнє. Це не тільки процес обміну інформацією чи взаємодія зараз, вона визначає певне ставлення до особи надовго, що у свою чергу впливає на оцінку її поведінки, повідомлених фактів та доказів;

2) комунікації в юридичній діяльності притаманні регламентація та контроль.

Відносини регламентуються таким чином, щоб забезпечувався в основному односторонній вплив, щоб найменшою мірою під нього підпадали суб’єкти юридичної діяльності. В юридичній діяльності протилежна сторона спілкування – це часто носій негативний якостей, тому і вплив на співбесідника здійснюється негативний. Отже, його треба обмежувати, регламентувати;

3) комунікація в юридичній діяльності носить примусовий характер, тобто об’єкти часто залучаються до взаємодії без врахування наявності у них такого бажання, закон зобов’язує їх робити це під загрозою застосування певних санкцій.

Організаторський компонент. Цей компонент спрямована на створення оптимальних умов для здійснення юридичної діяльності в цілому.

Стосовно кожного компоненту структури юридичної діяльності організація проявляється по-різному: організація пізнання означає впорядкування процесу сприймання та переробки інформації, створення умов для її збереження і систематизації; організація в конструктивній діяльності передбачає чітке планування послідовності дій; у комунікативній – керівництво процесом спілкування. І, нарешті, немалу роль в юридичній діяльності відіграє самоорганізація суб’єктів цієї діяльності.

Одним із допоміжних компонентів структури юридичної діяльності є профілактика, яка полягає у правовому вихованні громадян для попередження порушень закону та у впливу на правопорушників з метою недопущення ними протиправних дій надалі.

При здійсненні профілактики вплив може спрямовуватись на конкретну особу, групи людей і суспільство в цілому.

Види профілактичного впливу на осіб із асоціальною спрямованістю:

1. вплив при проведенні дізнання, на стадії попереднього розслідування та судового розгляду (здійснюється слідчим, працівником органу дізнання, прокурором та суддею, а також особами і соціальними групами, що залучаються до даної діяльності);

2. вплив в установах виконання покарань;

3. вплив у трудових колективах, де перебуває особа після звільнення з місць позбавлення волі (здійснюється адміністративними органами, громадськими організаціями, колективом в цілому та його окремими представниками).

Наступним допоміжним компонентом структури юридичної діяльності є посвідчувальна діяльність. Вона полягає у наданні всій одержаній інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова і т.д.). Найбільшого значення вона має у слідчій та судовій діяльності, оскільки покликана обмежувати можливість прийняття помилкового рішення.

У посвідчувальній діяльності слід враховувати такі психологічні чинники:

1) надходження інформації відбувається, як правило, в ситуації зовнішньо мовної взаємодії, тому важливою рисою фахівця-юриста є професійна культура мовлення, яка полягає у чистоті мови, точності побудови речень і т.д.;

2) досить часто викривлення і спотворення інформації відбувається через неправильне розуміння жаргонних висловів і сленгів, притаманних певним прошаркам і групам. Треба також враховувати національні діалекти, звичаї та ритуали спілкування;

3) особливі вимоги висуваються до процедури оформлення процесуальних документів:

- бездоганність мислення у граматичному, стилістичному, юридичному відношенні; лаконічність висловлювань;

- збереження особливостей лексикону співбесідника;

- небажаність одночасного вислуховування та запису, оскільки графічне оформлення думок не тільки потребує переключення уваги, а й перериває психологічний контакт.