6 Пит. Типові випадки обов’язкового призначення судово-психологічної експертизи у кримінальному процесі

1. СПЕ з приводу розумової відсталості неповнолітнього звинуваченого.

Цей вид експертизи призначається лише після проведення судово-психіатричної експертизи і при наявності у поведінці дитини певних психічних проявів, що свідчать про можливість її відставання у психічному розвитку. При цьому ні педагогічна занедбаність, ні низька успішність не є показниками відставання у психічному розвитку.

Ознаки відставання:

1. інфантильність поведінки і мислення (невідповідність вчинків і суджень віку особи; їх дитячість);

2. невідповідність мотивів поведінки змісту і цілям дій;

3. порушення у цілеспрямованості і критичності поведінки;

4. нездатність до соціальної корекції поведінки.

2. СПЕ, пов’язана із встановленням здатності особи правильно сприймати важливі для справи обставини і правильно свідчити про них.

Цей вид експертизи має на меті вивчити індивідуальні особливості психіки особи, зокрема її сприймання, відчуття, пам’ять, мислення і особливо – уяву (схильність до фантазування). Особи з підвищеною сугестивністю і фантазуванням схильні неправильно описувати ситуацію (щось приписувати, перекручувати, домислювати).

Експертиза не може і не повинна встановлювати істинність чи неправдивість показань.

3. СПЕ у справах про статеві злочини.

Найпоширеніші – справи про зґвалтування.

Завданнями цього виду експертизи є встановити наявність чи відсутність у потерпілої стану безпорадності у відповідній ситуації і виявити чи могла вона, перебуваючи у такому стані, усвідомлювати характер і значення дій, що з нею скоювались.

Не слід перед експертами ставити питання чи могла потерпіла чинити опір обвинуваченому, адже якщо людина не чинити опір обставинам, це ще не означає, що вона згідна з цими обставинами, приймає їх. Безпорадність – це і є стан, який виключає можливість опору. А нерозуміння характеру скоєних з нею дій є одним з проявів безпорадності.

Нерозуміння може обумовлюватися наступними обставинами:

1. хронічним психічним захворюванням (ця обставина з’ясовується психолого-психіатричною експертизою)

2. тимчасовими аномальними станами психіки на момент скоєння злочину (соматичне захворювання, стан фрустрації, стресу, алкогольного сп’яніння)

3. відставанням психічного розвитку

4. віковими та особистісними особливостями потерпілої (малолітній вік, не сформованість вольової регуляції, невміння правильно оцінювати ситуацію і т.д.).

4. СПЕ з приводу наявності чи відсутності афекту.

Крім обов’язкових випадків призначення СПЕ у кримінальному процесі виділяють і три групи факультативних або необов’язкових приводів призначення СПЕ. До них належать:

1) призначення СПЕ для встановлення авторства письмового документу за психологічними особливостями

(напр., письмовий документ складався особою не по своїй волі, а з примусу; що відчувала і переживала людина, пишучи документ; які її психологічні особливості і т.д.)

2) призначення СПЕ для встановлення непатологічного психічного стану особи, що схиляє до самогубства

Законодавство: замах людини на позбавлення себе життя не передбачє кримінальної відповідальності, а доведення людини до самогубства – передбачає.

Головні ознаки складу такого злочину:

- залежність потерпілого від звинувачуваного (підозрюваного);

- жорстоке ставлення до нього;

- систематичне приниження його людської гідності;

- систематичні переслідування, обмови.

Вивчення психічного стану особи у випадках завершеного суїциду дуже ускладнене. Він оцінюється в комплексі наявних по справі обставин.

3) СПЕ при розслідуванні пригод, пов’язаних із використанням техніки

(по суті це психолого-технічна експертиза, яка вивчає причини автотранспортних, авіаційних, залізнодорожніх, воднотранспортних пригод і аварій на підприємствах)

Помилки людини-оператора.