§ 1. Поняття народовладдя; основні форми народного волевиявлення

Український народ, відповідно до Конституції нашої держа­ви (ст. 5), виступає носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Як носій суверенітету і єдине джерело влади, народ має безумовне і приоритетне право на її реалізацію. Право на участь в управлінні державними справами, у здійсненні влади, відповід­но до загальновизнаних міжнародно-правових норм, є невід'ємним правом кожного громадянина країни. У ч. 1 статті 21 Загальної декла­рації прав людини встановлено, що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

Згідно із Конституцією України, народ України, як єдине джерело всієї влади, здійснює владу безпосередньо та через систему органів державної влади і органів місцевого самоврядування (ст. 5 Конститу­ції). Статтею 38 Конституції передбачено, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Належність влади народові України та реалізація народом належної йому влади визна­чається, як народовладдя.

Народовладдя може визнаватися реальністю, а не абстракцією лише тоді, коли воно забезпечується відповідним механізмом його здійснення. Складовими такого механізму є інститути безпосередньої і представницької демократії.

Безпосереднє здійснення влади народом України визначається в Конституції, як народне волевиявлення. За своїм змістом воно може стосуватися будь-яких сторін життя народу.

Для того, щоб безпосереднє народовладдя було справжнім народ­ним волевиявленням, відображало інтереси народу, воно має здійсню­ватися в певних правових формах, які передусім повинні бути визна­чені і закріплені Конституцією та окремими законами. Основними з таких форм прийнято вважати вибори, референдуми, народні законо­давчі ініціативи тощо.

Відповідно до ст. 69 Конституції України, народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Таким чином, вибори і референдум є основними формами народного волевиявлення, формами прямої демократії в Україні.

§ 2. Вибори, як одна із основних форм народного волевиявлення в Україні

Вище вже було з'ясовано, що Український народ, як єдине джере­ло всієї влади, здійснює її, відповідно до Конституції, безпосередньо, а також через органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання. Вибори виступають одним із найважливіших способів безпосе­редньої участі народу у формуванні органів державної влади та місце­вого самоврядування, а також - опосередковано - інших інститутів. Насамперед це стосується безпосередньої участі народу у формуванні персонального складу єдиного органу законодавчої влади в Україні - парламенту, обранні президента, у формуванні складу представниць­ких органів місцевого самоврядування тощо. Таким чином, вибори, з одного боку виступають, як одна з основних форм реалізації народом належної йому влади - здійснення народного волевиявлення, а з друго­го - як засіб формування безпосередньо народом органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Сформування оптимального складу органу законодавчої влади, обрання глави держави - Президента України, формування органів місцевого самоврядування, у вирішальній мірі, визначається закріпле­ними у законодавстві основними засадами, які лежать в основі самої процедури утворення таких органів. Ці засади і сам порядок форму­вання виборних органів встановлюється і законодавчо закріплюється в Конституції України, у відповідних законах про вибори та в інших нормативних актах. Норми цих правових актів утворюють один з важливих, самостійних інститутів конституційного права України, який має назву «виборча система України».

Що ж являє собою виборча система?

Виборча система - це законодавчо закріплений порядок формуван­ня виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Цей порядок охоплює, по-перше, встановлення основних засад учас­ті громадян у виборах, які визначаються у нормах виборчого права; по-друге, саму організацію проведення виборів, тобто визначається механізм реалізації виборчого права; по-третє, визначення принципів взаємовідносин обраних осіб з виборцями.

Таким чином, виборча система виступає, по-перше - основною формою безпосередньої демократії, важливим засобом здійснення народного волевиявлення - реалізації народом України свого права брати безпосередню участь у формуванні органів державної влади та органів місцевого самоврядування і, через своїх обранців, здійснювати належну йому владу, по-друге-здійснює функцію формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Що ж являє собою виборче право?

Виборче право, як конституційно-правовий інститут, — це сукуп­ність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що скла­даються у процесі формування виборних органів державної влади та місцевого самоврядування. Ці норми, утворюючи окремий інститут конституційного права, що має назву «виборче право, водночас є скла­довою інституту "виборча система".

В науці конституційного права термін «виборче право» вживається у двох розуміннях - у об'єктивному і суб'єктивному.

В об 'єктивному розумінні «виборче право» - це сукупність юридичних норм, які регулюють фактичні суспільні відносини, що складаються у процесі формування виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зазначені норми поділяються на матеріальні і процесуальні.

Правові норми, що закріплюють принципи виборів, принципи взаємовідносин обраних осіб з виборцями і які містяться, переваж­но. в Конституції України, визначаються як матеріальні норми. Так. відповідно до ст. 71 Конституції України, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбувають­ся на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Ті ж норми, які регламентують сам порядок проведення виборів, тобто саму процедуру застосування норм матеріального права, визна­чаються як процесуальні норми. Наприклад, такими є норми Закону України «Про вибори народних депутатів України», що встановлюють терміни початку виборчого процесу чергових та позачергових виборів депутатів, регламентують процедуру висування та реєстрації кандида­тів у народні депутати України, тощо.

Що ж треба розуміти під суб'єктивним виборчим правом?

Право громадянина брати участь у формуванні виборних органів державної влади і місцевого самоврядування та його право бути обра­ним до складу цих органів визначається як суб'єктивне виборче право громадянина.

Суб'єктивне виборче право виступає як активне виборче право і пасивне виборче право.

Активне виборче право — це право кожного громадянина Украї­ни обирати главу держави - Президента України, своїх представни­ків до органу законодавчої влади - Верховної Ради України, до орга­нів місцевого самоврядування. Активне виборче право, відповідно до українського законодавства, наступає по досягненню громадяна­ми України 18 річного віку. Так, згідно із Конституцією (ст. 70), Зако­ном («Про вибори народних депутатів України» (ст. 3) право голо­су на виборах мають громадяни України, які досягли на день їхнього проведення 18 років.

Пасивне виборче право — це право громадянина України, його можливість бути обраним до складу органів місцевого самовряду­вання, до органу законодавчої влади, главою держави - Президентом України.

Відповідно до законодавства України, пасивне виборче право наступає: при виборах депутатів місцевих рад - по досягненню грома­дянами 1 8 років; при виборах народних депутатів до Верховної Ради України - по досягненню громадянами 21 року; при виборах Прези­дента України - по досягненню громадянами 35 років.

Світовій практиці відомі різні типи виборчих систем, зокрема, мажоритарна, пропорційна, змішана - мажоритарно-пропорційна.

Мажоритарна система більшості голосів - це система, при якій обраним вважається той кандидат в депутати, який одержав у вибор­чому окрузі встановлену у законодавстві більшість голосів виборців. Розрізняють мажоритарну систему абсолютної, відносної і кваліфіко­ваної більшості голосів.

При мажоритарній системі абсолютної більшості голосів, обра­ним вважається кандидат в депутати, який одержав абсолютну; тобто просту більшість голосів (50 % + 1 голос) від загальної кількості пода­них по виборчому округу голосів.

При мажоритарній системі відносної більшості голосів, обра­ним вважається той кандидат в депутати, який отримав по виборчо­му округу більше голосів виборців ніж кожний із його суперників окремо.

При мажоритарній системі кваліфікованої більшості голосів, обраним вважається кандидат в депутати, який одержав по вибор­чому округу точно встановлену у законодавстві більшість голосів виборців (2/3, або 3/4, чи 4/5 голосів). Мажоритарна система квалі­фікованої більшості голосів на практиці застосовується дуже рідко.

За мажоритарною виборчою системою формуються, наприклад, вищі представницькі органи держави у США, Франції, Великобританії та багатьох інших країнах.

Пропорційна виборча система - це така система, при якій депу­татські мандати розподіляються між кандидатами від партій пропо­рційно тій кількості голосів виборців, яку одержала кожна із партій в межах всієї країни, або у багатомандатному виборчому округу. При цій системі кожна партія висуває свій список кандидатів. Вибо­рець голосує цілком за список тієї партії, яку він підтримує. Інко­ли виборцю надається можливість визначитися щодо конкретних кандидатів у списку.

В деяких країнах застосовується змішана виборча система. Вона є комбінацією мажоритарної і пропорційної виборчих систем. Частина депутатів обирається за мажоритарною системою, а інша частина - за пропорційною. Така система застосовується, наприклад, у Німеч­чині, Росії, Литві, Угорщині, Грузії.

В Україні закріплено змішану мажоритарно-пропорційну виборчу систему. Відповідно до Закону України «Про вибори народних депу­татів України», народні депутати України обираються громадянами України за пропорційною системою: депутати обираються за вибор­чими списками кандидатів у депутати від політичних партій, вибор­чих блоків політичних партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі.

Президентом України, згідно із Законом «Про вибори Президента України» вважається обраним кандидат, який одержав більше поло­вини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Формування представницьких органів місцевого самоврядуван­ня - місцевих рад, обрання сільських, селищних і міських голів здій­снюється відповідно до Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради

Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», за мажоритарно-пропорційною виборчою системою відносної більшості.

В залежності від різних факторів вибори прийнято поділяти на декілька видів.

За суб 'єктами пасивного виборчого права вибори поділяють на: вибори народних депутатів України до Верховної Ради Укра­їни; вибори Президента України; вибори депутатів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів обласних, районних, міських, сільських, селищних рад, вибори сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення виборів в Україні вони поділяються на: черго­ві, позачергові, повторні. Вибори можуть призначатися також для обрання депутатів замість вибулих.