1 Приклад семантичної помилки: у повідомленні замість "Минув рік. " написано "Минув рід. " (і слово рік, і слово рід зафіксовані орфографічним словником як правильні).

У невеликій кількості випадків (5—10%), якщо наявні семантичні помилки, такий метод буде давати хибний результат¹.

Приклад. Логічна норма встановлює, що в означенні заборонена наявність кола. Для контролю цієї норми існує суто формальний метод, який полягає в тому, що в правій частині означення заборонена наявність слова, яке визначають, або похідного від нього, або його синоніма.

Неформалізовані методи найчастіше використовують для контролю різноманітних положеннєвих норм.

Приклад. Одна з норм логіки задає, що в означенні повинні бути вказані тільки суттєві ознаки означуваного об'єкта. Проконтролювати її дотримання можна лише шляхом семантичного аналізу повідомлення.

Очевидно, що чим більшою є кількість формалізованих методів, тим простіше й лег­ше редакторові опрацьовувати повідомлення. Більше того, у випадку, коли метод є достатньо формалізованим, його можна алгоритмізувати й закодувати для виконання на комп'ютері системою редагування. Така формалізація методів редагування суттєво вплине на підвищення продуктивності праці редакторів. Тому наукові дослідження в редагуванні важливо спрямовувати саме на формалізацію методів редагування.

8.2. Класифікація методів контролю

Класифікуючи методи контролю, будемо виходити з того (див. розділи 6.3.1 і 6.3.2), що кожна норма належить до певного виду, а в межах кожного виду — до певного рівня структури повідомлення (див. розділ 5). Оскільки кожен метод контролю базується на певній нормі, то в такий спосіб кожен із них виявляється класифікованим так само, як і ті норми, на яких ці методи базуються.

Проте така класифікація методів редагування важлива лише з позиції послідовності застосування методів контролю. Не менш важливою є й інша класифікація, що базується на технологічних особливостях виконання якогось методу, а тому має особливе значення для редакторів. Така класифікація передбачає, що за своїми технологічними особливостями методи контролю можна класифікувати на параметричні, спискові, шаблонні, структурні, аналітичні, когнітивні, положеннєві, компаративні та спеціальні. Технологічні особливості кожного з цих методів детально описані в розділі 8.4.

Можлива й така ситуація, коли з'являється нова норма, і для неї ще не знайдено чи не розроблено потрібного методу контролю. У цьому випадку редактор повинен добирати такі методи сам (на основі існуючих формалізованих методів), або розробляти їх самостійно, що належить до творчого редагування. Очевидно, що на початку такі методи належатимуть до неформалізованих.

8.3. Послідовність операцій контролю

Під час редагування повідомлень редактор, як правило, працює інтегрально, тобто одночасно контролює різні види норм—соціальні, лінгвістичні, композиційні, видавничі тощо. Проте, коли в повідомленні є багато помилок різного типу чи виду (див. розділ 7.4), в його роботі можуть виникати "розщеплення": що контролювати спершу — лінгвістичні норми чи композиційні, логічні чи інформаційні? Досвідчені редактори завжди мають інтуїтивну відповідь на такі запитання¹. Рано чи пізно вони виникають і під час

інтегрально, а лише послідовно. Отож, спробуємо відповісти на поставлене запитання.

Послідовність застосування методів контролю повідомлень повинна бути такою, щоб: а) забезпечити найменшу кількість виправлень, тобто мінімізувати ступінь редагованості повідомлення (розділ 4.10); б) усунути можливість повторного виправлення фрагментів тексту; в) усунути можливість виправлення тих фрагментів тексту, які під час подальшого опрацювання можуть бути видалені взагалі. Для досягнення зазначених цілей (якщо авторський оригінал успішно пройшов рецензування і прийнятий до редагування) методи слід застосовувати, контролюючи норми в такому порядку:

• інформаційні;

• соціальні;

—композиційні;

—логічні;

—лінгвістичні;

—психолінгвістичні;

• видавничі;

• поліграфічні;

• інші (якщо вони є).

Стосовно методів контролю слід розглянути також порівневу послідовність їх застосування. Здавалось би, що це питання елементарно просте (наприклад, контроль лінгвістичних норм слід розпочати з рівня графем, а далі вести його послідовно аж до рівня дискурсу включно). Проте таке вирішення є помилковим. Не можна виконувати контроль стилістичних характеристик одиниць різних рівнів, не знаючи, до якого стилю належить повідомлення; визначення ж стилю еамого повідомлення можна здійснити лише на рівні дискурсу. Тому порівневе опрацювання повинно відбуватися в такій послідовності: спершу слід контролювати найвищий рівень серед норм певного виду, далі контроль повинен переходити на найнижчий рівень, а тоді поступово підніматися вгору до передостаннього найвищого рівня¹.

Під час контролю одного виду норм на якомусь певному рівні не можна також забувати, що той чи інший компонент повідомлення часто повинен узгоджуватися не з однією, а одночасно з кількома нормами, і, відповідно, підлягати контролю кількома методами.

Приклад. Іноді стосовно якогось слова у повідомленні потрібно послідовно застосовувати кілька методів контролю: параметричний (контролювати довжину слова), списковий (контролювати його орфографічну правильність), когнітивний (контролювати, чи у правильному значенні воно використане), а також компаративний (контролювати, чи в інших позиціях повідомлення, коли слово має два варіанти написання, воно записане так само).