- •1. Поняття та характеристика техніко-технологічної бази виробництва
- •2. Технічний розвиток виробництва
- •1. Підтримування техніко-технологічної бази здійснюються шляхом:
- •2. Розвиток техніко-технологічної бази включає:
- •3. Поняття, види та чинники формування виробничої потужності підприємства
- •4. Механізм розрахунку виробничої потужності підприємства та визначення рівня її використання
- •5. Визначення максимально можливого випуску продукції за наявної потужності
- •Список використаної літератури: Техніко –технологічна база та виробнича потужність підприємства
- •Суть і форми матеріально-технічного забезпечення підприємства
- •2. Склад матеріально-технічної бази
- •Рівні визначення потреби в матеріальних ресурсах:
- •Процес формування потреби в матеріальних ресурсах складається з трьох етапів:
- •Запаси матеріалів:
- •Список використаної літератури: Матеріально – технічне забезпечення і виробнича логістика
- •1. Суть операційної діяльності
- •2. Основні операції різних сфер діяльності
- •3. Мета аналізу операційної діяльності, операційна функція
- •4. Керування операціями
- •5. Операційний прибуток
- •6. Об'єкт, предмет, загальні поняття і завдання операційного менеджменту
- •7. Операційний менеджмент виробничої діяльності
- •8. Операційний менеджмент у торгово-посередницькій діяльності
- •Список використаної літератури: Організація операційної діяльності
- •1. Конкурентоспроможність продукції
- •1.1 Чинники забезпечення конкурентоспроможності продукції
- •1.2 Методика оцінки рівня конкурентоспроможності продукції.
- •2. Якість як один із чинників забезпечення конкурентоспроможної продукції.
- •2.1 Необхідність поліпшення якості продукції
- •2.2 Значення підвищення якості продукції
- •2.3 Оцінка якості
- •2.4 Характеристика показників якості
- •2.5 Методи оцінки якості продукції
- •3. Механізм управління якістю
- •4.Управління конкурентоспроможністю продукції
- •5. Взаємозв’язок між управлінням конкуренто-спроможної продукції та управлінням якістю
- •6. Показники поліпшення економічної ефективності якості продукції
- •П л а н:
- •Понятие и виды эффективности.
- •С учетом указанных принципов определена следующая система показателей эффективности производства:
- •Факторы роста эффективности.
- •Все многообразие факторов роста эффективности можно классифицировать по трем признакам:
- •1. Моделирование в сфере производства
- •2. Экономико-математическое моделирование
- •3. Построение моделей
- •4.Функции моделирования
- •5. Задачи моделирования
- •6. Моделирование в управлении производством
- •7. Типы моделей
- •8. Матричные модели
- •Основні теоретичні положення теми
- •Види реструктуризації
- •Список литературы:
- •1. Визначення терміну «бізнес – процес».
- •2. Використовування маркетингових істру-ментів та методів
- •3. Характеристики бізнес-процесу:
- •4. Методи оптимізації бізнес – процесів.
- •5. Аналіз складових бізнес-процесу
- •Список литературы:
- •1.4 Негативний вплив на економічну безпеку можуть чинити:
- •4. Основні функціональні складові економічної безпеки за типами суб'єктів, сферами життєдіяльності та конкретними предметами
Основні теоретичні положення теми
Кризові явища в економіці, викликані зниженням купівельної спроможності населення і падінням виробництва, обумовлюють необхідність докорінної перебудови існуючої системи виробництва. Вона може бути практично реалізована шляхом проведення реструктуризації і санації підприємств, які потенційно є конкурентоспроможними, або ж ліквідації збиткових підприємств.
У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» процес реструктуризації підприємства визначено як здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, що сприятиме його фінансовому оздоровленню, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.
Метою проведення реструктуризації є створення таких господарюючих суб'єктів, які здатні виготовляти конкурентоспроможну продукцію, бути технічно забезпеченими і фінансово-дієздатними.
Реструктуризація на рівні підприємства стосується перебудови всіх сфер його діяльності, починаючи від виробничо-технічних та організаційних систем і завершуючи фінансовими аспектами і проблемами власності.
Зараз значна кількість новостворених малих підприємств не може розпочати свою роботу через відсутність достатнього статутного капіталу, сировини та матеріалів, власних площ і обладнання, практичних навичок та підприємливості працівників у здійсненні бізнесу. Вони мають проблеми виробничого характеру, труднощі в реалізації продукції, формуванні відповідної клієнтури. У зв'язку з невеликими обсягами господарської діяльності окремі малі підприємства неспроможні залучити кваліфікованих фахівців, наймати здібних робітників і забезпечувати їм високу оплату праці.
На думку багатьох спеціалістів, основними напрямками перспективного розвитку економіки в Україні мають стати:
створення належної законодавчої бази для розвитку економіки та вдосконалення фінансово-кредитної підтримки;
забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку виробництва, інформаційне та кадрове забезпечення діяльності, особливо малого бізнесу;
— стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу має стати структурна перебудова економіки та її базових галузей.
Структурну перебудову слід здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого — шляхом ліквідації (корпоратизації чи конверсії) збиткових і збанкрутілих підприємств.
Реструктуризацію можна проводити і на макрорівні.
Сутнісна характеристика реструктуризації підприємств (організацій) та її організаційні форми
Сутнісна характеристика реструктуризації підприємства полягає у здійсненні організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення, зростання обсягу конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва. Тобто реконструкція має сприяти оновленню підприємств, які здатні ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки і виготовляти продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Таким чином, реструктуризація — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення стабільної технічної, економічної та фінансової діяльності підприємства.
Форми реструктуризації підприємств
Є дві основні форми реструктуризації підприємств: оперативна і стратегічна.
Оперативна форма реструктуризації підприємства передбачає: суттєве поліпшення результатів діяльності підприємства в цілому і забезпечення ліквідності товарів, які виготовляються цим підприємством. Вона полягає у:
створенні або виділенні нових структурних підрозділів підприємства;
оперативному зниженні дебіторської заборгованості; зменшенні величини оборотних фондів через виявлення і реалізацію зайвих запасів;
скороченні обсягів основних фондів через реалізацію зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;
оцінці і припиненні здійснення неефективних інвестицій та ін.
Оперативні зміни на підприємстві потребують вжиття комплексу відповідних заходів протягом нетривалого періоду (3— 4 місяці), які швидко можуть дати віддачу. Цими заходами можуть бути:
певні зміни в організаційній структурі підприємства;
створення і виокремлення нових структурних підрозділів або зменшення
їх кількості; ,
оперативні заходи зі зниження дебіторської заборгованості;
приведення до можливого мінімуму величини оборотних фондів за рахунок зниження зайвих запасів, реалізації неліквідів, допоміжних матеріалів та ін.
обмеження себе в пайовій участі інших підприємств або повна відмова, І якщо така участь виявляється малоефективною;
скорочення обсягів основних фондів (реалізація зайвого обладнання, транспортних засобів та ін.);
— припинення вкладання інвестицій в об'єкти, які є малоефективними;
глибокий аналіз собівартості продукції з метою зниження всіх видів витрат на її виробництво і жорсткий контроль за процесом виробництва.
Стратегічна реструктуризація підприємства (організації), на відміну від оперативної, має забезпечити довгострокову його конкурентоспроможність. З | цією метою розробляється стратегічна концепція розвитку підприємства, його напрямків та інструментарію реалізації цієї мети. Вона може передбачати такі дії, як:
диверсифікація виробництва;
завоювання нових ринків збуту;
придбання нового устаткування;
впровадження новітніх технологій;
сертифікація виробництва;
реструктуризація організаційної структури підприємства;
підвищення кваліфікації персоналу;
реструктуризація власності;
купівля-продаж бізнесу.
Цьому має передувати аналіз і відповідна оцінка стану підприємства. Одночасно необхідно сформулювати обґрунтування потреби в реструктуризації підприємства з огляду на те, що підприємство має випускати продукцію, доступну платоспроможним споживачам за ціною, таким чином:
визначається науково-технічна стратегія реструктуризації виробництва чи його підрозділу, яка має відповідати сучасним ринковим умовам господарювання;
визначається стратегія стабільного попиту на товари, що тривалий період будуть ліквідними; \
враховуються наявні потенціальні економічні можливості та можливі джерела інвестування стратегічної реструктуризації підприємства.
В цілому будь-яка реструктуризація має забезпечувати в кінцевому підсумку платоспроможність підприємств, що обумовлюється зменшенням витрат, підвищенням продуктивності праці, запровадженням нової технології, модернізацією обладнання.
При цьому вважається, що процесам реструктуризації підлягають, як правило, слабкі, неплатоспроможні підприємства, що стоять на межі банкрутства, однак і прибуткові підприємства використовують різні варіанти реструктуризації. Зарубіжний досвід свідчить, що реструктуризацію на Заході проводять і досить успішні компанії, які прагнуть забезпечити достатню прибутковість своїх акцій у майбутньому. Тому цілком справедливим є більш широке трактування реструктуризації як процесу підготовки і реалізації програми комплексних змін на підприємстві з метою підвищення його ринкової вартості.
Чинники реструктуризації
Процес реструктуризації може бути викликаний рядом зовнішніх і внутрішніх причин.
Зовнішні чинники реструктуризації:
технологічний прогрес (новітні технології, передові методи комунікації та інформаційного зв'язку; зниження затрат на обробку даних, ефективні транспортні мережі);
міжнародна економічна інтеграція (скорочення торговельних і митних бар'єрів, більш вільний потік капіталу, підвищення мобільності робочої сили, утворення економічних блоків та союзів, монетарна інтеграція та створення міжнародних валют);
докорінні зміни на ринках розвинутих країн (уповільнення темпів розвитку цих країн, більш агресивний експорт і пошук додаткових ринків збуту, зменшення ступеня державного регулювання економіки);
• зміни соціально-економічних систем (трансформація економічних систем країн Центральної та Східної Європи і Азії, зростання долі приватного сектору);
• політика уряду (податкова, кредитна, митна, соціальна, інформаційна).
Внутрішні чинники реструктуризації:
• незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, низька кваліфікація кадрів);
• слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;
• не конкурентоспроможність продукції (поява нових продуктів і конкурентів, виробництво застарілої продукції, падіння обсягів продажу);
високі затрати (високий рівень точки беззбитковості, високі постійні затрати, високі змінні затрати, високий рівень втрат, висока вартість сервісу);
слабка робота служби маркетингу;
конфлікт інтересів (власників, робітників, клієнтів, партнерів).
Реструктуризація в широкому розумінні
В умовах України дія цих чинників підсилюється загальною економічною кризою, яка характеризується довготривалим спадом виробництва, невиправданим зростанням цін на ресурси і товари, розладом прямих господарських зв'язків і каналів збуту продукції, браком фінансових коштів, погіршенням фінансово-економічних показників діяльності, руйнуванням системи соціального захисту населення.
Реструктуризаційні зміни, які проводяться на підприємствах, можуть стосуватись:
реорганізації - зміни методів і поділу праці; потоків інформації;
адаптації - пристосування елементів підприємства до поточних умов;
нововведень - продуктових і процесних.
Таким чином, реструктуризація в широкому розумінні:
передбачає комплексність змін, а не зміни тільки однієї сфери функціонування (маркетинг, фінанси, виробництво);
є постійним інструментом управління, а не реалізацією одноразової мети;
може охоплювати майнові перетворення як елемент змін;
підлягає модифікації і коригуванню в ході реалізації.
майна
(правового статусу);
організаційної
структури підприємства;
виробничої
структури;
структури
виробничої програми;
структури
залученого капіталу
структури
активів;
структури
доходів і витрат;
структури
персоналу
інформації; інших
структур
Види реструктуризації