- •2. Предмет і поняття екологічного права
- •3. Об'єкти і суб'єкти екологічного права
- •4.Система екологічного права
- •5 . Загальна характеристика екологічного законодавства
- •6. Екологічні права
- •7. Обов’язки громадян у галузі екології
- •8. Право власності на природні ресурси
- •9. Формами забезпечення права власності на природні ресурси
- •10. Об'єктами права власності
- •11. Право природокористування
- •12. Право природокористування
- •13. Суб'єкти права природокористування
- •14. Головними підставами виникнення
- •15. Праву екологічної безпеки
- •16. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки
- •17. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- •18 . Управління у галузі охорони нпс
- •19. Органи загального державного управління
- •20.Органи спеціального державного управління
- •21. Громадське управління у галузі екології
- •22.Екологічний моніторинг (моніторинг довкілля)
- •23.Державний облік в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •24. Екологічні нормативи
- •25. Екологічна експертиза
- •26. Екологічне лімітування
- •27. Екологічне ліцензування
- •28. Екологічне інформування (екологічне інформаційне забезпечення)
- •29.Екологічний контроль.
- •30. Економіко-правовий механізм охорони довкілля
- •31. Правові форми платежів в галузі екології
- •32. Відповідальність в екологічному праві
- •33. Екологічне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •34. Види юридичну відповідальність .
- •35. Особливості кримінальної відповідальності в галузі екології
- •37.Дисциплінарна відповідальність
- •38.Майнова відповідальність
- •39. Земельні правовідносини
- •40. Склад та цільове призначення земель України
- •41. Право власності на землі України
- •42. Право користування землею
- •43. Набуття і припинення права власності на землю
- •44. Правова охорона земель
- •45. Відповідальність
- •46. Контроль за використанням та охороною земель
- •Глава 32 Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
- •47. Моніторинг земель та державний земельний кадастр
- •48. Правовою охороною земель сільськогосподарського призначення
- •49. Правова охорона земель житлової та громадської забудови
- •50. Правова охорона земель промисловості, транспорту
- •51. Землі оборони, їх правова охорона
- •52. Загальні положення надрового права.
- •53. Основні права та обов’язки користувачів надрами
- •54. Публічне управління і контроль в галузі геологічного вивчення
- •55. Види користувачів надрами, порядок надання у користування
- •56. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету
- •57. Правова охорона надр
- •58. Відповідальність за порушення законодавства про Надра
- •59. Загальні положення лісового законодавства. Право власності на ліси
- •60. Загальна характеристика права лісокористування
- •61. Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин
- •Стаття 26. Повноваження Верховної Ради України у сфері лісових відносин
- •Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин
- •62. Охорона і захист лісів
- •63.Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
- •65. Право використання об’єктами та види, форми
- •66. Управління і контроль у сфері охорони та використання тваринного світу
- •67. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
- •68.Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- •69. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ
- •70. Води як об'єкт правової охорони та використання
- •71. «Поняття права водокористування»
- •72. Глава 9. Водокористувачі. Права і обов'язки
- •73. Правова охорона водних об'єктів
- •74. Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- •Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів
- •Державний облік вод. Державний водний кадастр
- •Економічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- •75. Глава 23. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •Стаття 111. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства
- •76. 15.1. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони та використання
- •77. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
- •78. 15.4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про атмосферне повітря
- •79. 20.1. Поняття та основні складові національної екологічної мережі України
- •80. Природні території та об'єкти особливої державної охорони як ключові складові екомережі
- •81. Природно-заповідний фонд України та правова охорона тваринного світу
- •Території та об’єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися:
- •83. Курортні та лікувально-оздоровчі території
- •82. 20.5. Рекреаційні зони
- •83. Водоохоронні зони
- •84. Полезахисні природні (лісові) смуги
- •85. Види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України
- •85. Природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України
- •87. Водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення як місця перебування водоплавних птахів
- •88. Природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- •89. Відновлювані території, що підлягають включенню до національної екомережі України
- •90. Загальна характеристика надзвичайних екологічних ситуацій
- •92. Правове регулювання відносин, що виникають у зв'язку з надзвичайними екологічними ситуаціями.
- •93. Поняття та види відходів
- •94. 19.2. Правовий режим відходів
- •95. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами
- •96. Юридична відповідальність у сфері поводження з відходами
- •97. Поняття міжнародного права навколишнього середовища
- •98. Джерела міжнародного права навколишнього середовища
- •99. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об'єктів навколишнього середовища
- •100. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
- •101. Становлення та розвиток європейської еколого-правової політики
- •102. Адаптація законодавства України до європейського права навколишнього середовища
95. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами
Реалізує державну політику у цій сфері Кабінет Міністрів України, який забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних і міждержавних програм поводження з відходами, запроваджує маловідходні та інші передові технології. Кабінет Міністрів затверджує переліки небезпечних відходів; відходів, транскордонне перевезення і видалення яких підлягає державному регулюванню; окремих видів відходів як вторинної сировини; операцій, пов'язаних з утилізацією та видаленням відходів. Місцеві державні адміністрації у відповідній сфері організовують розроблення відповідних програм поводження з відходами, схем санітарного очищення населених пунктів; ведення обліку відходів та їх паспортизації; створення полігонів побутових відходів; здійснення контролю за використанням відходів з урахуванням вимог безпеки для здоров'я людей і довкілля.
На Міністерство охорони навколишнього природного середовища України покладається: здійснення комплексного управління у відповідній сфері; проведення державної екологічної експертизи; видача дозволів на здійснення операцій з небезпечними відходами та їх транскордонне перевезення; контроль за веденням первинного обліку при поводженні з відходами, їх паспортизації; затвердження переліку небезпечних властивостей відходів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України та інше.
До відання Державної санітарно-епідеміологічної служби України у відповідній сфері належить: здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів під час поводження з відходами, забезпечення вимог безпеки для здоров'я людини; проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю при визначенні рівня небезпечності відходів, інші функції, передбачені законами України.
Державний комітет ядерного регулювання України розробляє і затверджує в межах своєї компетенції норми, правила і стандарти з ядерної та радіаційної безпеки; здійснює нагляд і контроль у відповідній сфері; здійснює в установленому законодавством порядку ліцензування проектування ядерних установок або сховищ для захоронення радіоактивних відходів, перевезення радіоактивних матеріалів тощо.
Міністерство з питань житлово-комунального господарства України забезпечує в межах своїх повноважень розроблення та виконання державних і регіональних програм благоустрою населених пунктів, у тому числі вимог щодо поводження з побутовими відходами, затверджує правила з технічної експлуатації полігонів твердих побутових відходів та програм підготовки фахівців у цій сфері тощо.
Згідно із Законом України «Про відходи» стандартизації підлягають поняття та терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації, способи визначення складу відходів та їх небезпеки, методи контролю за станом накопичувачів, вимоги щодо безпечного поводження з відходами, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини (ст. 6).
Державний облік відходів - це єдина державна система збирання, узагальнення, всебічного аналізу та зберігання відомостей про відходи під час їх утворення та здійснення операцій поводження з ними.
Паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними і передбачає ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора відходів.
Реєстри об'єктів утворення, оброблення, утилізації відходів та видалення відходів ведуться з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення відходів, повного опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного та кількісного складу, здійснення контролю за впливом відходів на довкілля та здоров'я людини. У реєстри заносяться дані на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Державний реєстр радіоактивних відходів - це послідовний поточний запис актів спеціальної форми про утворення, фізико-хімічний склад, обсяги, властивості, а також перевезення, зберігання та захоронення радіоактивних відходів.
Порядок ведення відповідних реєстрів визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів - це зведення систематизованих відомостей про об'єкти, призначені для зберігання чи захоронення радіоактивних відходів у єдину інформаційну експертну систему даних про місцезнаходження, кількісну та якісну характеристику сховищ таких відходів. Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів підлягає безстроковому зберіганню.
На підставі Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а також Ліцензійних умов, прийнятих на його основі, ліцензування у сфері поводження з небезпечними відходами та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини здійснює Мінприроди України. Ліцензійні умови провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами затверджені наказом Держпідприємництва від 12 лютого 2001 р.; Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини затверджені спільним наказом Держпідприємництва та Мінприроди України від 19 березня 2001 р. (із змінами від 20 червня 2001 р.).
Ліцензування у сфері поводження з радіоактивними відходами проводиться Державним комітетом ядерного регулювання України на підставі Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» та відомчих актів Комітету, наприклад, Умов і вимог безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з переробки, зберігання та захоронення радіоактивних відходів, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання від 6 листопада 2002 р., із змінами від 31 серпня 2005 року.
Контроль і нагляд у сфері поводження з відходами здійснюється у вигляді державного контролю і нагляду, виробничого та громадського контролю.
Державний контроль і нагляд здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами, інші спеціально уповноважені органи. Первинний виробничий контроль здійснюють у межах своєї компетенції виробники відходів. Громадський контроль у сфері поводження з відходами здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства.
Моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища. Мінприроди України, Державна санітарно-епідеміологічна служба України, їх органи на місцях та інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами забезпечують інформацією про розташування місць чи об'єктів зберігання і видалення відходів, їх вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Економічне забезпечення утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення становить ряд визначених законодавством економіко-правових заходів, які серед інших включають: лімітування обсягів утворення та розміщення відходів; встановлення нормативів плати та розміру платежів (зборів) за розміщення відходів; фінансування заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення; стимулювання та надання суб'єктам підприємницької діяльності, які впроваджують
у виробництво маловідходні технології та здійснюють інші передбачені законодавством заходи, податкових, кредитних та інших пільг (ст. 38 Закону України «Про відходи»).