50. Правова охорона земель промисловості, транспорту

Стаття 65 ЗК України присвячена загальному визначенню земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, обо­рони та іншого призначення як самостійної категорії земель у складі земельного фонду України.

Такими землями згідно з законом вважаються землі, нада­ні в установленому порядку підприємствам, установам та ор­ганізаціям для здійснення відповідної господарської діяльності. Від інших категорій земель вони відрізняються своїм основним цільовим призначенням, яке й відображається в найменуванні видів цих земель.

Несільськогосподарське використання земель даної катего­рії — це одна із головних ознак, які характеризують їх право­вий режим.

Для земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергети­ки, оборони та іншого призначення характерним є також те, що в межах основного цільового призначення вони викорис­товуються для різних конкретних цілей, перелік яких у чин­ному законодавстві не є вичерпним.

місце посідають землі енерге­тики, які раніше не були відомі законодавству.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, обо­рони та іншого призначення фактично є частиною земель не­сільськогосподарського призначення у широкому розумінні, до яких належать, зокрема, землі лісового і водного фондів, житлової та громадської забудови та деякі інші. Ця обставина і єднає зазначені землі.

Специфічною загальною рисою зазначених земель є та обс­тавина, що вони використовуються не як засіб виробництва в сільському чи лісовому господарстві, а головним чином як просторова база, місце розташування засобів певної діяльності.

Об'єднує ці землі також те, що всі вони використовуються для спеціальних цілей, як правило — несільськогосподарсь­кого характеру.

Правовий режим земель промисловості, транспорту, зв'яз­ку, енергетики, оборони та іншого призначення — це особлива, цілісна система правового регулювання суспільних відно­син, які виникають у сфері належності, управління, викорис­тання і охорони цих земель. Специфіка правового режиму даних земель обумовлена їх цільовим призначенням. У про­цесі здійснення земельної реформи даний режим спрямова­ний на забезпечення екологічно збалансованого використан­ня та охорони земель в інтересах розвитку всіх галузей народ­ного господарства і з урахуванням пріоритету правового режи­му земель сільськогосподарського призначення.

51. Землі оборони, їх правова охорона

Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших війсь­кових формувань, утворених відповідно до законодав­ства України.

2.Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

3.Навколо військових та інших оборонних об'єк­тів у разі необхідності створюються захисні, охорон­ні та інші зони з особливими умовами користування.

4.Порядок використання земель оборони встанов­люється законом.

Землі оборони — це окремий різновид земель, які разом із землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення складають самостій­ну категорію земельного фонду України.

Оборона є однією з найважливіших функцій держа­ви і необхідним елементом її безпеки. Згідно чинно­му законодавству оборона України — це система полі­тичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організа­ційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Вона базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації Укра­їни, органів місцевого самоврядування, цивільної обо­рони України, національної економіки до переведен­ня, при необхідності, з мирного на воєнний стан та від­січі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони. Тому правовий режим земель, які обслугову­ють потреби оборони, характеризується певними спе­цифічними рисами. Ці землі мають суттєві особливос­ті щодо, зокрема, порядку надання їх в користування і подальшого використання, а також управління ними.

Землі оборони включають земельні ділянки, які від­ведені для організації охорони державного кордону, дислокації військових частин, розміщення та функці­онування підприємств та установ, діяльність яких без­посередньо пов'язана із забезпеченням обороноздатно­сті країни чи окремих оборонних об'єктів та ін. Крім того, до земель оборони відносяться землі, зайняті вій­ськово-морськими базами, полігонами, військовими таборами, військовими складами тощо. На цих землях можуть функціонувати і підсобні господарства війсь­кових частин.