Зупинимося на аналізі процесуальних дій нотаріуса на стадії підготовки до вчинення даного нотаріального провадження

І. Нотаріус чи інша уповноважена на вчинення-нотаріальних дій особа на підставі звернення до неї заявника із письмової заявою чи надходження відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна має перевірити чи належить вчинення цієї нотаріальної дії до його компетенції.

Так, статтею 60 Закону передбачені випадки вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

1. Нотаріуси, за місцем відкриття спадщини, за повідомленням підприємств, установ та організацій, громадян або на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою:

- вживають безпосередньо (особисто) всіх необхідних заходів щодо охорони майна, якщо все майно знаходиться в окрузі їх діяльності, тобто за місцем відкриття спадщини;

- вживають частково всіх необхідних заходів, які стосуються майна, яке знаходиться в окрузі їх діяльності (за місцем відкриття спадщини), а щодо іншого майна можуть доручити вжити таких заходів іншим нотаріусам або посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.

2. Посадові особи органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де немає нотаріусів, можуть вживати заходів до охорони спадкового майна безпосередньо (особисто), а також на підставі відповідного доручення нотаріуса, але з обов'язковим повідомленням нотаріуса за місцем відкриття спадщини про вжиті заходи щодо охорони спадкового майна.

3. Якщо відомості надійшли до нотаріусів або посадової особи органу місцевого самоврядування за місцезнаходження спадкового майна, вони можуть вживати необхідних заходів щодо його охорони з подальшим повідомленням про вжиті заходи нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

4. Якщо до державного нотаріального архіву надійшло рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, він передає це рішення нотаріусу за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

5. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, то державний нотаріальний архів передає рішення суду про оголошення фізичної особи померлою для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна до органу місцевого самоврядування.

Крім того, ст. 60 Закону передбачено, що нотаріус з власної ініціативи може вживати заходів щодо охорони спадкового майна. Підставою прийняття такого рішення можуть бути випадки:

- коли спадкодавець постійно проживав в окрузі діяльності нотаріуса або в його окрузі діяльності знаходиться майно чи основна його частина (ст. 1221 ЦК);

- коли майно залишилось без нагляду та потребує захисту в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави (територіальної громади);

- коли заінтересовані особи вважають, що а часом неможливо буде визначити обсяг та вартість їх частки у спадковому майні або є побоювання, що майне згодом буде знищене чи втратить свою цінність тощо.

II. Щодо осіб, які мають право на звернення до нотаріуса із заявою чи направлення повідомлення (відомостей) про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, до них слід віднести: спадкоємців як за законом, так і заповітом та їх правонаступників, осіб, які мають право на обов'язкову частку, виконавця заповіту, відказоодержувачів, кредиторів, територіальну громаду, підприємства, установи, організації, органи опіки та піклування, органи внутрішніх справ, суд.

Щодо органів опіки та піклування, то вони наділяються правом звернення до нотаріуса для вжиття заходів щодо охорони майна безвісно відсутнього (опис майна). Зрозуміло, що ця дія не зумовлена правовідносинами спадкування, але пов'язана зі специфікою діяльності нотаріуса щодо вжиття охоронних заходів, наприклад, проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме (п. 7 ст. 34 Закону), Тобто в цьому випадку будуть відрізнятися строк зберігання та кінцевий етап цього провадження - передача майна, але за основним змістом ці провадження однотипні. Така пропозиція може також бути обгрунтованою тим випадком, коли після безвісного зникнення громадянина необхідно визначити ту частку майна, яка йому належала в спільній частковій або сумісній власності. Органи ж опіки та піклування мають вживати заходів до охорони цієї частки лише після її визначення, тобто фактично після опису майна. У противному разі необхідно одночасно з визнанням громадянина безвісно відсутнім під час підготовки справи до судового розгляду встановлювати належне цій особі майно і вирішувати питання про його розподіл. Але знов-таки, в цьому випадку виникне необхідність проводити опис цього майна, при вчиненні якого органи опіки та піклування мають представляти інтереси безвісно відсутньої особи.

Щодо органів внутрішніх справ та інших державних органів, то у разі смерті одинокої особи, оголошення її померлою або у разі встановлення факту смерті суди мають повідомляти державні архіви, а ті у свою чергу нотаріусів про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна . У зв'язку з цим доцільно закріпити в Законі "Про нотаріат" відповідний обов'язок нотаріуса за умови отримання відповідних відомостей вживати заходів до охорони спадкового майна.

Щодо звернення громадян та юридичних осіб із заявою про необхідність вчинення даного нотаріального провадження, то таке провадження має вчинятися у випадку, коли майно не знаходиться під наглядом майбутніх спадкоємців, так і тоді, коли інші спадкоємці вступили у фактичне управління спадковим майном. Це питання можна обгрунтувати тим, що крім спадкоємців як за законом, так і за заповітом передбачені особи, які мають право на обов'язкову частку в спадщині та які можуть проживати окремо від спадкодавця. В цьому випадку предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які упродовж не менше одного року до відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, у розмірі частки у спадщині, яка їм належить (ст. 1279 ЦК), але при цьому враховується вартість цього майна при визначенні розміру обов'язкової частки (ч. 2 ст. 1241 ЦК). Отже, для визначення розміру обов'язкової частки в деяких випадках необхідно проводити опис спадкового майна за заявою інших спадкоємців, якщо вони вважають це доцільним незважаючи на те, що майно знаходиться в управлінні спадкоємців. Тобто слід констатувати, що опис спадкового майна може вчинятися як окрема нотаріальна дія, без вжиття інших заходів до охорони спадкового майна, якщо воно знаходиться в управлінні спадкоємців. Тому вважаємо за доцільне доповнити цим положенням п. 7 ст. 34 Закону.

У деяких випадках слід говорити про необхідність проведення опису спадкового майна, якщо інші спадкоємці заперечують проти цього. Тобто в цьому випадку буде можливість встановити наявність спору про право і примусове вчинення нотаріальної дії. На думку авторів, така форма діяльності не властива нотаріусам і потребує здійснення їх посадовими особами, які наділені владними повноваженнями, наприклад державними виконавцями за відповідним повідомленням нотаріуса про перешкоди, створені іншими спадкоємцями при виконанні ним цієї нотаріальної дії. Дана ситуація є спірною, тому в цьому випадку пропонується звертатися до фінансового органу чи прокурора (п.8 гл .9 Порядку).

Оскільки вчинення заходів до охорони спадкового майна є обов'язком нотаріуса за Законом "Про нотаріат", то перешкоди, вчинювані на цьому шляху, можуть вважатися правопорушенням. Тому якщо нотаріус або посадова особа дійдуть до висновку про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна, то такий висновок доцільно оформляти процесуальним документом, а саме постановою нотаріуса. У постанові має обґрунтовуватися його висновок про доцільність вжиття заходів, і така постанова буде процесуальною підставою для вжиття необхідних заходів щодо охорони спадкового майна. У ній необхідно зазначати прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця, час його смерті і місцезнаходження майна, що потребує захисту, дату надходження доручення або заяви (повідомлення) про вжиття заходів до охорони спадкового майна, а також основні підготовчі дії та дату І час, на який призначено опис майна.

Нотаріус на стадії підготовки має встановити особу, яка звернулася за вчиненням даного провадження, перевірити її повноваження, право чи обов'язок на вчинення даної нотаріальної дії, а також право- та дієздатності.

III. Нотаріус має перевірити зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановити відповідність її вимогам Закону, але слід констатувати, що нині Законом ЇЇ зміст не закріплений. У Методичних рекомендаціях Мін'юсту йдеться про зміст такої заяви .та вказується на те, що нотаріус після отримання документів, які підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, але не пізніше наступного дня з дати надходження таких документів, має право вживати заходів щодо охорони спадкового майна. Такі документи, на думку авторів, мають бути додатком до заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (п.п. 2.3 п. 2 гл. 9 Порядку). Тому якщо заява не відповідає певним вимогам та до неї не додані документи, необхідні нотаріусу для вчинення даного нотаріального провадження, він зобов'язаний залишити таку заяву без руху на надати особам строк для усунення таких недоліків. У противному разі він не може вчиняти таку нотаріальну дію. Якщо заява відповідає всім вимогам, нотаріус повинен зареєструвати її у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ (додаток 3 Методичних рекомендацій) і зробити на ній відмітку про дату подання заяви, її номер та номер спадкової справи, якщо вона заведена.

При прийнятті такої заяви нотаріус має перевірити наявність спадкової справи, у разі її відсутності обов'язково завести її та негайно зареєструвати у Спадковому реєстрі;

V. Нотаріус має право на встановлення певних юридичних фактів та обставин, які необхідні йому для вчинення нотаріального провадження та перевірки документів, які їх підтверджують, зокрема:

- на підтвердження факту смерті спадкодавця має бути надано відповідне свідоцтво про смерть, на його копії проставляється відмітка "згідно з оригіналом", яка долучається до спадкової справи, або робиться запит до органів РАЦСу для отримання копії актового запису про реєстрацію смерті чи повного витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо запису про смерть спадкодавця;

- місце відкриття спадщини (місце проживання спадкодавця) - довідка ЖЕК, ЖБК відповідного органу місцевого самоврядування, будинкова книга із записом про місце проживання спадкодавця, або робиться запит до адресного довідкового бюро;

- встановлення майна, яке належало спадкодавцю та щодо якого слід вжити заходів охорони. Якщо із документів та заяви вбачається, що спадкодавцю належить нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус має отримати підтвердження із Державного реєстру правочинів чи (та) Реєстру прав власності на нерухоме майно про належність цього майна та його державну реєстрацію на ім'я спадкодавця;

- визначити місцезнаходження майна чи його основної частини;

- встановити, хто управляє майном на момент звернення, чи вживалися попередні заходи щодо охорони та збереження майна. Якщо такі заходи були вжиті - то ким, коли і чи було приміщення опечатано, де знаходяться ключі від цього приміщення;

- нотаріус має встановити наявність інших спадкоємців або перевірити їх наявність відповідно до заяви, якщо відомо їх місце проживання, знаходження або роботи; якщо він отримав повідомлення про відкриття спадщин, то зобов'язаний повідомити про це даних спадкоємців. Він може зробити їх виклик шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі;

- надіслати доручення іншим нотаріусам (державним нотаріусам чи посадовим особам органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням складових частин спадкового майна, якщо вони знаходяться не за місцем відкриття спадщини;

- нотаріус має повідомити про проведення майбутнього опису спадкоємців та інших зацікавлених осіб, на інтереси та права яких матиме вплив вчинювана нотаріальна дія. Про проведення опису нотаріус може також повідомити ЖБК, ЖБК, органи внутрішніх справ, кредиторів та ін. Якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана відумерлою, то повідомити відповідний орган місцевого самоврядування;

- залучити свідків (не менше двох) для участі у проведенні опису майна;

- перевірити правильність справляння державного мита чи витрат за вчинення нотаріальної дії.

Оскільки дане нотаріальне провадження нині може вчинятися як державними, так і приватними нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування, то, на думку авторів, у Законі має існувати норма, яка б забороняла нотаріусам сперечатися з приводу прийняття спадкової справи до провадження, а матеріали за вжитими заходами щодо виконання окремих доручень або за надходженням відомостей або їх засвідчені копії мають передаватися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а не повідомлення про вжиті заходи.

Лише після отримання зазначених вище відомостей або заяви особи нотаріус може оцінити їх і прийняти обгрунтоване рішення про необхідні заходи захисту спадкового майна. Так, заходи захисту майна одинокого спадкодавця мають суттєво відрізнятися від засобів захисту, якщо разом із спадкодавцем у будинку мешкали інші особи на підставі різних прав тощо.

Тобто, в цьому випадку універсальний засіб проведення захисту майна, як і його опису має узгоджуватися з правами інших осіб, обставинами спадкової справи тощо.

На першому етапі, після проведення підготовчих дій, нотаріус має не пізніше наступного дня вжити заходів охорони, які залежно від майна, що входить до складу спадщини, можуть складатись із:

- опису спадкового майна;

- вжиття заходів щодо охорони окремих видів майна, які потребують спеціального зберігання;

- передачі майна на зберігання та в управління спадкоємцям або іншим особам, яких він призначає.

8. Стадія безпосереднього вчинення даного нотаріального провадження на першому етапі зводиться до опису майна, передачі його на зберігання, а також укладення договору управління майном.