- •11. Філософія до класичного періоду античності.
- •37. Сучасна методологія пізнання.
- •38. Основні закони діалектики.
- •39. «Сутність» і «явище» як філософські категорії.
- •40. «Можливість» та «дійсність» як філософські категорії.
- •41. Світоглядний та методологічний смисл категорій «необхідність» та «випадковість».
- •42. Буттєвість, свобода і творчість як сутнісні характеристики людини.
- •43. Поняття про дух і душу у філософії.
- •44. Основні підходи до дослідження свідомості.
- •45. Проблема визначення свідомості в історії філософії.
- •46. Антропосоціогенез. Проблема людського начала.
- •47. Філософська концепція людини. Подолання бінарної опозиції духу й тіла.
- •48. Основні виміри сутності людини.
- •49. Гносеологічна проблематика в історії філософської думки
- •50. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання.
- •51. Проблема істини в пізнанні.
- •52.Наука як соціокультурний феномен. Етика науки.
- •53.Філософія суспільства. Суспільство як система.
- •54.Основні способи дослідження суспільства.
- •55.Основні детермінанти розвитку суспільства.
- •56.Історичні виміри людського буття. Філософія історії.
- •57.Проблема сенсу історії. Проекти світової історії.
- •58.Культура як об'єкт філософського дослідження.
- •59.Філософія особистості.
- •60.Відчуження людини в сучасному суспільстві.
- •61.Заборона на особистість. Індивід як репрезент маси.
- •62.Філософський підхід до дослідження мислення.
- •63.Теорії науково – технічного прогресу в концепціях індустріального та постіндустріального суспільства.
- •64.Основна характеристика доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства.
- •65.Культура та цивілізація.
- •67.Глобальні проблеми людства. Імперативи виживання людства.
- •68.Ідеал та утопія.
- •69.Свобода і відповідальність як цінності сучасної цивілізації.
- •70.Географічне середовище та його роль в житті суспільства.
- •71.Філософія техніки.
- •72.Проблема існування людини в екзистенціальній філософії.
- •73.Соціальні спільноти: основна характеристика.
- •74.Рівні психічного життя людини: несвідоме, підсвідоме, над свідоме.
- •75.Філософська характеристика часу та простору.
45. Проблема визначення свідомості в історії філософії.
Ідеалістичні погляди на природу свідомості протягом століть набували різного змісту, але зводилися до такого: свідомість - первинна, матерія - вторинна. Так, об'єктивний ідеалізм наділяє свідомість, яка існує незалежно від світу, десь поза світом і поза людиною, надматеріальним, надприродним характером. Свідомість не має ніякого відношення до мозку, дух не народжується, не виникає і не постає: вона живе своїм власним життям, розвивається, породжує явища природи та історії. З точки зору дуалістів, матерія та свідомість - самостійні, рівноцінні начала. А це означає, що за свідомістю визнається повна незалежність від матерії. Як і матерія, свідомість є вічною, вона не виникала і не народжувалась. Відповідно відпадала й необхідність вирішення питання про її походження. Одним з видатних представників дуалізму був Рене Декарт, який вважав, що в основі світу лежать дві субстанції: духовна (мисляча) і тілесна (протяжна). У 50-ті роки XIX ст. набула досить великого поширення вульгарно-матеріалістична точка зору на свідомість. Вона зветься так тому, що її прихильники (німецькі філософи Фогт, Бюхнер, Молешотт) розглядали свідомість грубо, спрощено, вульгарно. Вони вважали, що свідомість, думка "виділяється" мозком таким чином, як жовч печінкою або сеча нирками. Щодо сучасної світової філософії, то трактуванням свідомості займається така галузь філософії, як феноменологія. Сьогодні дослідження філософів зосередились на співвідношенні "духу" і "тіла", фізичних і психічних станів тощо. Багато уваги приділяється питанням, які виникають на межі філософії і мови, когнітивної психології і комп'ютерного моделювання свідомості. Досі актуальною є проблема походження свідомості.
Сучасний матеріалістичний підхід до цієї проблеми залишається незмінним: матерія в процесі розвитку за певних обставин породжує розум.
46. Антропосоціогенез. Проблема людського начала.
Вирішення проблеми походження людини у світоглядній історії має гіпотетичний характер. У міфологічному світогляді походження людського життя пояснюється породженням людей тваринами або ж їх виникненням з якоїсь частини тіла тварин. З переходом до землеробства у міфології з'являється інший мотив: велика Праматір – Земля у її шлюбі з Батьком – Небом породжує усе живе, у тому числі й людину. Подальший розвиток виробництва зумовлює зміну поглядів людини на своє походження, що має відображення у міфах: людина виникає, наприклад, з глини, змішаної з кров'ю бога, У релігійному світогляді походження життя людини ґрунтується на підкресленні акту божественного творіння. Космічні гіпотези походження людини виникають ще в давнину. Вони досить популярні і сьогодні, коли людина почала освоювати ближній космос і дедалі проникати у далекий Космос. Еволюційна гіпотеза ґрунтується на тому, що людина має природну (земну) передісторію. Думки про це з'явились ще в Стародавній Греції (Анаксі-мандр) люди, як і всі живі істоти, зародились спочатку у воді, потім почали заселяти і землю, на думку Демокріта, всі речі і живі істоти складаються, як і душі, з атомів – різноманітних найдрібніших і неподільних частинок). Та минуло понад дві тисячі років, перш ніж наукою було доведено походження людини від тваринних предків. Таке розуміння походження людського життя дає підстави сьогодні стверджувати, що в системі “людина -світ” майже всі гіпотези пояснюють людське життя як земне явище.