- •11. Філософія до класичного періоду античності.
- •37. Сучасна методологія пізнання.
- •38. Основні закони діалектики.
- •39. «Сутність» і «явище» як філософські категорії.
- •40. «Можливість» та «дійсність» як філософські категорії.
- •41. Світоглядний та методологічний смисл категорій «необхідність» та «випадковість».
- •42. Буттєвість, свобода і творчість як сутнісні характеристики людини.
- •43. Поняття про дух і душу у філософії.
- •44. Основні підходи до дослідження свідомості.
- •45. Проблема визначення свідомості в історії філософії.
- •46. Антропосоціогенез. Проблема людського начала.
- •47. Філософська концепція людини. Подолання бінарної опозиції духу й тіла.
- •48. Основні виміри сутності людини.
- •49. Гносеологічна проблематика в історії філософської думки
- •50. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання.
- •51. Проблема істини в пізнанні.
- •52.Наука як соціокультурний феномен. Етика науки.
- •53.Філософія суспільства. Суспільство як система.
- •54.Основні способи дослідження суспільства.
- •55.Основні детермінанти розвитку суспільства.
- •56.Історичні виміри людського буття. Філософія історії.
- •57.Проблема сенсу історії. Проекти світової історії.
- •58.Культура як об'єкт філософського дослідження.
- •59.Філософія особистості.
- •60.Відчуження людини в сучасному суспільстві.
- •61.Заборона на особистість. Індивід як репрезент маси.
- •62.Філософський підхід до дослідження мислення.
- •63.Теорії науково – технічного прогресу в концепціях індустріального та постіндустріального суспільства.
- •64.Основна характеристика доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства.
- •65.Культура та цивілізація.
- •67.Глобальні проблеми людства. Імперативи виживання людства.
- •68.Ідеал та утопія.
- •69.Свобода і відповідальність як цінності сучасної цивілізації.
- •70.Географічне середовище та його роль в житті суспільства.
- •71.Філософія техніки.
- •72.Проблема існування людини в екзистенціальній філософії.
- •73.Соціальні спільноти: основна характеристика.
- •74.Рівні психічного життя людини: несвідоме, підсвідоме, над свідоме.
- •75.Філософська характеристика часу та простору.
63.Теорії науково – технічного прогресу в концепціях індустріального та постіндустріального суспільства.
Становлення «індустріальної системи» відносять до ХХ ст. Її основу створюють великі підприємства й корпорації, що здійснюють масове виробництво. «Індустріальна система» знаменує перехід до «індустріального суспільства». Центральним інститутом «індустріального суспільства» є велике спеціалізоване підприємство. Дракер визначає два різновиди «індустріального суспільства»: капіталістичне й соціалістичне. Капіталістичне «індустріальне суспільство» Дракер називав «вільним», а соціалістичне — «рабським».
64.Основна характеристика доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства.
Доіндустріальне суспільство відноситься до конкретних соціальних характеристик і форм політичної і культурної організації, які були поширені до настання промислової революції.
Обмеження виробництва (тобто ремісники замість масового виробництва) в першу чергу сільського господарства, обмежений поділ праці. У доіндустріальних суспільствах, виробництво було відносно простим і ряд спеціалізованих ремесел був обмежений.Обмежена зміна соціальних класів. Індустріа́льне суспі́льство — суспільство, в якому закінчено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур; етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята на заводах і фабриках (в індустрії).
Індустріальне суспільство - стадія історичного розвитку людства, якій властиве домінування промислового виробництва над аграрним, кількісне переважання міського населення над сільським; високий рівень промислового виробництва характеризується його механізацією та автоматизацією, використанням досягнень науковотехнічного прогресу, що зумовлює великі якісні зміни і в інших сферах суспільного життя
Центральною ознакою «постіндустріального суспільства», за Беллом, є панування науки, наукових знань. Белл відриває науку від економіки, проголошує її автономність, розглядає її розвиток як передумову нової організації і структури суспільства. Основними елементами цієї структури стануть університети, наукові інститути, науково-дослідні організації.
65.Культура та цивілізація.
В повсякденному житті поняття культури досить часто ототожнюється із поняттям цивілізації. Те ж саме простежується і в історії людської думки: терміни "культура" та цивілізація" увійшли в науковий обіг у ХVІІІ ст., в епоху Просвітництва, де вони часто фігурували як синоніми. Сьогодні поняття "цивілізація" найчастіше застосовують на означення досягнутого ступеня суспільного розвитку, а також набутого рівня функціонування культури в усіх її складових. Іншими словами: цивілізація — це такий рівень і стан суспільства, якому притаманні високий злет культури та її ефективне функціонування в усіх галузях буття суспільства. Адже досягнення культури можуть існувати в суспільстві в "законсервованому" стані, можуть тимчасово не знаходити свого "адресата", а то й бути для нього недосяжними. У такому разі багатство культури не розкрите, а її потенційні можливості не використані належною мірою. На противагу цьому, цивілізація — це такий щабель у розвитку суспільства, на якому весь зміст культури розгортається не в потенційному, а в актуальному плані, він увесь діє, живе і, головне, продукує подальші повноцінні й багатопланові форми
інтелектуального життя суспільства.