6.Архітектура у стилі модерн (сецесія)

На рубежі 19 – 20 ст. виникає стиль модерн, який виражав протест митців проти змішання стилів, нескінченного повторення мотивів минулого. Цей стиль має багато назв: «сецесія», «сецесіон» в Австрії, «ар-нуво» у Франції, «юґенд-стиль» у Німеччині, «стиль ліберті»і в Італії, «модерн стайл» в Англії, «стиль Тіффані» у США. Однак модерн не мав підтримки від держави, тому й не отримав офіційного статусу. Витонченість, камерність модерну робить його непридатним для масштабних будівель і державних установ, а звертання до мотивів язичницького минулого зробило цей напрям забороненим у культовій архітектурі. Модерн та еклектика співіснували в європейській культурі до початку 1920-х рр., коли їх змінив конструктивізм.

Модерн(франц. moderne – сучасний) – стиль у європейському та американському мистецтві кінця 19 – поч. 20 ст., для якого характерні лаконізм форм, підкреслення структурних елементів, створення незвичайних декоративних ефектів. Для модернізму характерне прагнення створити підкреслено новий «сучасний» художній стиль.

Для архітектури модерну характерна відмова від наслідування будь-яких форм минулого, зокрема ордерної системи та її елементів (колон, волют, фронтонів тощо). Головна роль відводилась красивим плавним лініям, копіювалися природні форми, передусім рослинні, з підкресленням їх динаміки. Прикметними ознаками модерну є зовнішня декоративність, небачені раніше деталі, підкреслено природний рослинний орнамент. Для оздоблення використовувались вигнуті стебла квітів, похилені пелюстки, звивисті водорості, часто серед рослин розташовувались жіночі фігури, крилаті феї. Орнамент був основним виражальним засобом – криволінійний, пронизаний експресивним ритмом, переплетеннями, він був сповненим духовно-емоційним і символічним змістом. Орнамент та інші рельєфні прикраси були виконані скульптурно, у кераміці та мозаїці. Декор вільно компонувався на площинах, часто асиметрично. У конструктивних засадах нової архітектурної системи асиметрія визначала її виразну сутність. Творці модерну вільно використовували асиметричні форми і композиції. Віконні та дверні прорізи заповнювали химерними вигинами, які органічно впліталисяся у живу пластику будинків нового стилю.

Велику роль у формуванні стилю модерн відіграло використання нових будівельних матеріалів – залізобетону, сталі, чавуну, металу, скла, кераміки, а також функціональне призначення будівлі.

Велике значення у формотворенні модерну відводилося пластичності. Архітектори намагались у формах будинків знайти образ, адекватний духовним устремлінням людей своєї епохи. На естетику нової архітектури вплинули властивості залізобетону набувати будь-якої форми. Нове розуміння пластичності для модерну полягає в тому, що воно характеризує не стільки декор, як це було раніше, скільки ліплення самих архітектурних мас.

Архітектори модерну, з одного боку, тяжіли до раціональних конструкцій, застосовуючи залізобетон, скло, кераміку, а з іншого, – намагалися подолати сухий раціоналізм будівельної техніки, звертаючись до вигадливого декору. Незважаючи на відверту декоративність модерну, декору завжди в композиції відводиться другорядна роль. Модерн підкреслює «непотрібність», «неутилітарність» декору, в ньому щедро представлені мотиви флори та фауни, але завжди в їх символічному значенні. З допомогою метафоричності художнього мислення стиль модерн намагався протиставити себе натуралістичним тенденціям 19 ст. Навіть простий лінійний орнамент мав для теоретиків модерну прихований зміст. Уподобана модерном крива лінія здатна відбивати (залежно від форми та ступеня своєї кривизни) то силу, то слабкість. Рух ліній, що безперервно плинуть та, разом з тим, ритмічно звиваються і пульсують, виявляється у всьому: у візерунках металевих палітурок поручнів і маршових сходів, огорож балконів, у вигинах даху, у криволінійних формах пройм, у стилізованому орнаменті з хвилястих водоростей і жіночих голів із розпущеним волоссям.

Провідними архітекторами стилю модерн були Анрі Ван де Вельде,Віктор Ортав Бельгії,Антоніо Гаудів Іспанії,Ектор Гімару Франції,Йозеф Гофманв Австрії,Федір Шехтельу Росії,Владислав Городецький,Василь Кричевський,Іван Левинськийв Україні.

Одним із перших архітекторів, що працювали у стилі модерн, був бельгієць Віктор Орта. Він спорудив чотири будівлі у Брюсселі (три з них сьогодні готелі), які включені до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО: будинок професора Е. Тасселя, що вважається першою у світі спорудою у стилі модерн; будинок ван Етвельде; будинок Сольвей і свій власний, де зараз розміщена експозиція Музею В. Орта. У своїх проектах архітектор активно використовував нові матеріали – метал, скло тощо. Залізним несучим конструкціям він надавав незвичайних форм, що нагадували фантастичні рослини.

Отже, модерн сформувався в умовах бурхливого розвитку індустріального суспільства і поширився на території Європи наприкінці 19 – поч. 20 ст. Архітектура модерну вирізнялася відмовою від прямих ліній і кутів, домінуванням більш «природних» ліній, використанням нових технологій (залізобетон, метал, скло). Вона характеризувалася прагненням до створення одночасно і естетично красивих, і функціональних будівель. Велика увага приділялася не тільки зовнішньому вигляду будівель, а й інтер’єру. Усі конструктивні елементи – сходи, двері, стовпи, балкони – художньо оброблялися. Архітектори зверталися до примхливого декоративізму та символів в орнаментиці декорацій, у розписах, скульптурі інтер’єру і фасадів.