Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
sam rob.doc
Скачиваний:
203
Добавлен:
30.05.2015
Размер:
5.27 Mб
Скачать

4. Поняття про державну митницю, її функції

Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності в нашій країні розпочинається на місцевому рівні з моменту реєстрації господар­ського формування як учасника зовнішньоекономічної діяльності. Для цьо­го господарюючий суб'єкт незалежно від організаційно-правової форми та форми власності подає до регіонального органу державної митниці реєст­раційну картку, підтверджену відповідними документами місцевого відділення Національного банку України, статистичних, банківських і по­даткових органів. Після здачі реєстраційної картки вітчизняний господа­рюючий суб'єкт потрапляє під адміністративне регулювання територіаль­ного відділення митниці.

Державна митниця — це сукупність регіональних і територіаль­них органів, що розміщуються у законодавчо встановлених пунктах перетину державного кордону, а також по території країни і здійсню­ють регулювання та контроль за переміщенням із країни і в країну матеріальних цінностей.

Регулюють міжнародні комерційні операції товарно-вантажні відділи місцевих митних органів (управлінь, дільниць, постів).

Митні органи охоплюють увесь митний простір країни. За рішенням законодавчого органу або уряду із митного простору можуть бути виок­ремлені митні склади і спеціальні (вільні) зони.

Митний склад — це спеціальним чином улаштовані площі та при­міщення, віддані до нагляду і контролю конкретного територіального органу митниці. Доставлений на митний склад товар зберігається в ізольо­ваному режимі й не вважається впущеним до чи випущеним із митного про­стору країни. За участю працівників митниці на митному складі з товаром можуть здійснюватися операції сортування, перепакування, фасування (зміни товарного вигляду).

Спеціальна зона (вільна, спеціальна економічна зона, зона вільної торгівлі) — це законодавчо обмежена частина території країни, ви­лучена із загального митного простору (країни). Ввезення в таку зону партій товарів не підлягає митному регулюванню протягом терміну пере­бування або реалізації такого товару в цій зоні.

Товари, раніше завезені на митні склади і у спеціальні зони, можуть покидати їх з метою імпорту (ввезення в митний простір даної краї­ни) або реекспорту. Імпорт під митних товарів веде до їх розмитнення — сплати ввізного мита, зборів і податків, тоді як реекспорт проводиться без дотримання митних формальностей.

Адміністративний вплив на міжнародну торгівлю здійснюється також за допомогою нетарифних методів регулювання зовнішньоторговель­ної діяльності. До них належать ліцензування та квотування імпортно-експортних операцій.

Економічне регулювання міжнародної оптової торгів­лі ґрунтується на системі митних тарифів, податків і збо­рів. Митний тариф — це систематизований на осно­ві товарної номенклатури обсяг відрахувань у дохід держави, що справляються при перетині товаром державного кордону (митного простору) країни. Базовою для митного тарифу є Гармонізована система опису і кодування товарів, що визнається і широко застосовується митними органами всього світу.

Митні тарифи можуть мати національний або міжнаціональний харак­тер. Прикладом міжнаціонального митного тарифу є Єдиний митний тариф Європейського Союзу, що застосовується країнами-членами ЄС сто­совно третіх країн.

Мита, внесені до митного тарифу, відрізняються за методом розрахун­ку. Якщо адвалерне мито збирається у відсотках від ціни одиниці або вартості усієї партії товару, то специфічне мито вираховується у певній сумі від маси, об'єму або одиниці товару, що перетинає кордон. Відносно рідко застосовується змішане мито, яке включає в себе адвалерні й спеці­альні відрахування. Важливим економічним регулятором міжнародної торгівлі є так звані антидемпінгові мита. Вони запроваджуються, коли в країну ввозяться (імпортуються) товари за цінами, які є нижчими від нормальних цін. Антидемпінгове мито встановлюється на суму занижен­ня ввізної ціни товару проти нормальної ціни, за якою товар реалізується на внутрішньому ринку імпортера або на ринках третіх країн.

Податки і збори, що застосовуються у міжнародній оптовій торгівлі, поділяються на прикордонні та внутрішні. Прикордонні податки — це непрямі податки, що мають зрівняльний характер (акциз, податок на до­дану вартість).

Внутрішні податки регулюються чинним податковим законодав­ством країни.

До митних зборів відносять: збір на відправлення митних процедур, збір на переміщення територією країни, гербовий, фітосанітарний, портовий та інші місцеві збори.

Митним законодавством окремих країн передбачені також особливі види митних податків і зборів. Так, подекуди транзитні переміщення товарів супроводжуються внесенням податкової застави, векселя або гаранти фінансово-страхової установи.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]