2. Управління товарними запасами

Під управлінням товарними запасами розуміють систему економіко-організаційних заходів, спрямованих на встановлення і підтримання оптимальних обсягу і структури запасів, необхідних для забезпечення безперебійного постачання роздрібної торговельної мережі

товарами.

Основне завдання управління товарними запасами — не допустити пе­ребоїв у товаропостачанні магазинів товарами своєї номенклатури та запо­бігти затоваренню.

Управління товарними запасами на оптових базах передбачає:

— визначення оптимального розміру товарних запасів;

— оперативний облік запасів і контроль за їх станом;

• регулювання товарних запасів.

3. Визначення оптимального розміру товарних запасів

Під оптимальним запасом товарів розуміють мінімально необхід­ний розмір товарного запасу, який забезпечує наявність потрібного асортименту товарів відповідно до попиту оптових покупців, безпе­ребійний їх продаж за мінімального рівня затрат на утворення, збері­гання, обробку і переміщення цих запасів. Оптимальний товарний запас повинен гарантувати можливість гнучкого маневрування і управління ним у всіх ланках товаропросування відповідно до зміни попиту споживачів. Це не може бути стала величина, оскільки динамічність процесів торгівлі, постійна зміна умов її функціонування (попиту населення, товарної про­позиції тощо) вимагають систематичної зміни обсягів і структури запасів у кожній ланці товаропросування шляхом регулювання вхідних і вихід­них потоків товарів.

4. Моделі оптимізації запасів

Статичні моделі можуть застосовуватися в одноразо­вих закупівлях товарів для продажу протягом відносно три­валого періоду (наприклад, сезону). Основне завдання під час розробки статичних моделей — це визначення опти­мального розміру закупівлі товару, якщо відомо розподіл ймовірностей попиту на майбутній період, втрати в розрахунку на одини­цю товару (U₂ ) при завезенні товарів у розмірі, більшому за попит, і (U₂) при завезенні менше необхідної кількості. Доведено, що оптимальний розмір завезення (g°) задовольняє нерівність

При цьому необхідно на основі прогнозу попиту (г) розрахувати куму­лятивну (нагромаджену) його ймовірність тобто суму ймовірно­стей до значення включно, або максимальний рівень (верхній макси­мум) ймовірності продажу певної кількості товарів. Розрахунки ймовір­ності обсягу попиту на майбутній період можуть бути виконані в межах допустимої погрішності на основі даних продажу за попередній період.

Динамічні моделі управління запасами використовуються частіше, ніж статичні. Існує багато їх різновидностей; вибір оптимального варіанту обумовлений характером змін попиту і шириною асортименту товарів. Це, в свою чергу, впливає на обсяг інформації, періодичність і порядок її збо­ру та обробки.

Моделі попереднього контролю запасів застосовують для товарів про­стого асортименту, стабільного попиту. Практично вони функціонують у детермінованому режимі: відомий розмір попиту, безперебійність його задоволення, товар продається без залишку, замовлення виконується мит­тєво, дефіцит товарів не допустимий. Необхідно до початку впровадження моделі отримати інформацію про критерій оптимальності, попит, наявні обмеження, умови функціонування, системи управління запасами в май­бутньому.

Ці дані можуть бути отримані внаслідок теоретичного або експеримен­тального дослідження, або ж задані з урахуванням можливостей і очікува­них умов функціонування системи в майбутньому. Виходячи з цього, ви­значається розмір партії завезення товарів; автоматично завозиться товар без внесення будь-яких коректив навіть за можливих змін умов функціо­нування системи.

Оптимальний розмір партії завезення (g°), який забезпечує мінімум сукупних затрат на управління запасами (на замовлення, завезення, збе­рігання), визначається за формулою Вілсона

де D — загальний обсяг попиту в натуральних показниках за весь період постачання

G; С₁ — затрати на замовлення і завезення однієї партії товарів; С₂ — затрати на зберігання одиниці товару за одиницю часу.

За допомогою формули Вілсона можна визначити також оптимальний період завезення товарів (Т°) і оптимальний розмір затрат (U°) на управлін­ня запасами:

Разом з тим, існуючий порядок групування витрат обігу за родом затрат без урахування виду операцій утруднює використання цієї формули.

У той же час і за існуючого порядку звітності можливе використання формули Вілсона. Виходячи з того, що за окремими групами товарів відно­шення між затратами на їх замовлення, завезення С₁ і зберігання С₂ прагне до деякої сталої величини (К), яка в звітності може бути визначена на основі даних за попередній період і екстрапольована, формула Вілсона внаслідок нескладних перетворень може бути подана у вигляді

При цьому

де п — кількість партій завезення за час G.

Моделі безперервного контролю запасів передбачають оперативне прийняття рішень у певні моменти, на основі нової інформації про стан системи, що постійно надходить, обробляється і накопичується: попит, за­паси, надходження і продаж товарів.

Релаксаційна модель — одна з найпростіших цього класу. Замовлення подається після того, як вичерпано запас товарів попереднього завезення. У зв'язку з цим період завезення має різну тривалість залежно від змін попиту. Час виконання замовлення у цьому випадку приймається рівним нулю, тобто замовлення виконується миттєво. Розмір партії завезення повинен бути оптимальним; він визначається за формулою Вілсона. Отже, максимальний розмір запасу — величина стала, а мінімальний може бути приведений до нуля. У моделях такого класу виключається можливість перебоїв у продажу. Але необхідно постійне спостереження за станом за­пасів, що пов'язано з великими експлуатаційними затратами.

Модель з фіксованим розміром замовлення, яку інколи називають моделлю мінімального рівня, методом двох складів, або ж двобункерною системою, — одна з основних моделей безперервного контролю, яка найбільш часто використовується. Вона також передбачає постійний опти­мальний розмір завезення (g°), який визначається за формулою Вілсона.

Замовлення подається при зменшенні запасів до певного критичного рів­ня — точки замовлення. На його виконання потрібен певний час, тому він повинен бути відомий заздалегідь. Цей час може бути фіксованим або ви­падковим з можливими коливаннями навколо якогось середнього значення.

Точка замовлення (Р) — розмір запасу, за якого подається замовлення на завезення товару, визначається кількістю товару, яка може бути реалі­зована за інтервал виконання замовлення, тобто добутком очікуваного розміру одноденного продажу (D_о) на величину цього інтервалу (). У най­простішому випадку, коли попит постійний, розмір його відомий і інтер­вал виконання замовлення фіксований, точка замовлення визначається так:

Якщо попит — величина змінна, то в розрахунок береться середньоден­ний попит Точку замовлення в цьому випадку визначають за форму­лою

Однак при встановленні точки замовлення за наведеною формулою мали би місце часті перебої в продажу, оскільки попит схильний до коливань стохастичного характеру, і в інтервалі виконання замовлення (у моменти перевищення попиту над його середнім значенням) запаси були би вичер­пані, що і зумовило б перебої в торгівлі. У зв'язку з цим необхідно мати гарантійний (страховий) запас товарів.

Страховий запас (S) — це середній розмір мінімального запасу товарів, який забезпечує безперебійний продаж в інтервалі виконання замовлення з ймовірністю, зумовленою особливостями функціонування запасів — ко­ливаннями попиту, пропозиції, інтервалу виконання замовлення тощо, який визначається за формулою

S=B=(g⁰/2)

Слід зазначити, що застосування страхового запасу, яке забезпечує збільшення надійності постачання товарами, призводить до збільшення середнього розміру запасів, а отже, і до збільшення затрат на утворення, зберігання і управління запасами.

Жоден з цих методів не є досконалим; усі вони розроблені на основі довготривалого досвіду і тому є суто емпіричними. Не можна видати і апрі­орну рекомендацію: який з них застосовувати, щоби отримати найкращий результат. Це залежить від дії конкретних факторів. Торговельній органі­зації слід оцінити (можливо, і апробувати) різні методи і обрати той, який найбільше підходить саме для неї. Найкращим, безперечно, вважається той метод, за якого споживачі будуть задоволені роботою підприємства; будуть виключені випадки відсутності товарів у продажу, рівень запасів — оптимальний, товарооборотність — прийнятна.