патморф шпора 1 семестр

7.1.1. Гостре альтеративне запалення (Inflammatio alterationis acuta)

характеризується збільшенням органів, їх тьмяним відтінком, в’ялою консистенцією, нерівномірним рисунком поверхні та на розрізі, інколи – крововиливами. Більш вираженими тут є дистрофічні та некротичні процеси

(приклад – ящурний міокардит).

7.1.2. Хронічне альтеративне запалення (Inflammatio alterationis chronica)

характеризується зменшенням, ущільненням органів, зморщуванням капсули. В

цьому випадку більш виражені атрофічні процеси, інколи із заміщенням сполучною тканиною (приклад – атрофічний міозит).

7.2. Ексудативне запалення (Inflammatio exudationis). Характеризується виходом на перший план комплексу судинних змін. Залежно від того, який ступінь ураження судин і, відповідно, які складові крові виходять у вогнище запалення, виділяють такі види ексудативного запалення:

7.2.1.Серозне запалення (Inflammatio serosa). Характеризується виходом

втканини сироватки крові. Ексудат являє собою безколірну або жовтувату напівпрозору в’язку клейку рідину. Виділяють 3 форми серозного запалення:

7.2.1.1.Серозно-запальний набряк (Oedema inflammationis serosa) –

просочування серозним ексудатом товщі органів, як правило,

сполучнотканинної строми (приклад – серозний міозит).

7.2.1.2. Серозно-запальна водянка (Hydrops inflammationis serosa) –

накопичення серозного ексудату в природніх порожнинах (приклад – серозний плеврит).

7.2.1.3. Бульозна форма (Inflammatio serosa bullosa) – утворення порожнин, заповнених серозним ексудатом, під епітелієм, особливо часто – під епідермісом. Дрібні пухирцi мають назву імпетиго (Impetigo), великі – везикули

(Vesicula). При ящурі подібні ураження мають назву афти (Aphtae). Приклади:

алергічний дерматит, везикулярний стоматит, ящурний пододерматит.

7.2.2. Фібринозне запалення (Inflammatio fibrinosa). Характеризується виходом в тканини плазми крові. Фібриноген, що міститься в плазмі, в тканинах зсідається, перетворюючись на фібрин. Залежно від глибини ураження органів виділяють дві форми фібринозного запалення: крупозне і дифтеритичне.

7.2.2.1. Крупозне запалення (Inflammatio cruposa) – утворення на поверхні органа плівок фібрину. Плівки жовтуваті або сіруваті, пухкі, завтовшки до 1 – 2

см, легко відділяються від поверхні, на якій знаходяться. Поверхня органа під плівками набрякла, гіперемійована, нерівна. Приклад: крупозний аеросакуліт при респіраторному мікоплазмозі птиці.

7.2.2.2. Дифтеритичне запалення (Inflammatio diphteritica) – просочування фібрином товщі органа. Поверхня органа шорстка, сірувата, плівки фібрина не відділяються або відділяються з утворенням дефекту. Приклад: дифтеритичний коліт при отруєнні солями ртуті.

7.2.3. Гнійне запалення (Inflammatio purulenta). Характеризується присутністю в ексудаті лейкоцитів. Переважно це – фагоцити, які виконали свою функцію і руйнуються. Клітинні складові гнійного ексудату називають гнійними тільцями (Corpusculi puris), а рідку складову – гнійною сироваткою (Serum puris).

Остання має розплавляючі властивості за рахунок наявності в ній великої кількості ферментів, що вивільняються із зруйнованих лейкоцитів. Залежно від кількісного співвідношення цих компонентів виділяють гній доброякісний

(переважають гнійні тільця), і злоякісний (переважає гнійна сироватка). Як правило, таке запалення характерне для уражень бактеріями і грибами, хоча відомі випадки і асептичного нагноєння (наприклад, при введенні в тканини скипидару). Виділяють 3 види гнійного запалення: абсцес, емпіема і флегмона.

7.2.3.1.Абсцес (Abscessus) – це патологічна порожнина, заповнена гнійним ексудатом. Стінки цієї порожнини темно-червоні, набряклі, постійно виділяють лейкоцити в порожнину абсцеса, і мають назву піогенної оболонки. Врешті-решт абсцес прориває назовні або в природні порожнини і загоюється; інколи утворений хід епітелізується і утворюється нориця (fistula). Специфічні форми абсцесів утворюються на шкірі: фурункул (furuncul) – гнійне запалення волосяних цибулин; карбункул (carbuncul) – гнійне запалення кількох сусідніх волосяних цибулин і шкіри між ними; пустула (pustula) – накопичення гнійного ексудату під епідермісом.

7.2.3.2.Емпіема (Empyema) – це накопичення гнійного ексудату в природних порожнинах. Виникає або внаслідок гнійного запалення стінок порожнини, або внаслідок прориву у природню порожнину абсцеса. Приклад:

гнійний перитоніт.

7.2.3.3. Флегмона (Phlegmona) – це просочування гнійним ексудатом сполучнотканинної основи (строми) органа. Найчастіше вражаються підшкірна клітковина, молочна залоза. Різновидами флегмони є панікуліт і целюліт.

Згодом в уражених тканинах утворюються один або кілька осередків абсцедування, і завершується процес утворенням абсцесів.

7.2.4.Геморагічне запалення (Inflammatio haemorrhagica).

Характеризується присутністю великої кількості еритроцитів в ексудаті.

Геморагічний ексудат, на відміну від крові, не зсідається. Виникає цей вид запалення при впливі високопатогенних чинників (високовірулентні збудники,

високотоксичні речовини). Органи темно-червоні, набряклі, лімфовузли на розрізі мають мармуровий рисунок (наприклад, геморагічний лімфаденіт при класичній чумі свиней).

7.2.5. Гнилісне (гангренозне) запалення (Inflammatio іchorosa, seu gangrenosa) – ексудативне запалення, до якого приєднується ураження

гнилісною мікрофлорою. Орган в’ялої консистенції, почорнілий, із неприємним запахом, при впливі клостридій в товщі органа виявляють пухирці газу.

Слід зауважити, що трапляються змішані форми ексудативного запалення,

наприклад: серозно-геморагічне (inflammatio sero-haemorrhagica), фібринозно-

гнійне (inflammatio fibrino-purulenta) та ін.

7.3. Проліферативне (продуктивне) запалення (Inflammatio proliferationis, seu productiva) – це запалення, при якому переважають процеси розмноження клітинних елементів і менш виражені альтеративні та ексудативні зміни. За перебігом воно завжди хронічне. Виділяють вогнищеве (гранулематозне) та дифузне (інтерстиційне) проліферативне запалення.

7.3.1. Гранулематозне запалення (Inflammatio granulematosa) – вогнищеве запалення, що характеризується проліферацією клітин моноцитарно-

макрофагального ряду. Викликається впливом патогенної мікрофлори (збудники туберкульозу, актиномікозу, сальмонельозу, сифілісу, лепри і т.д.), вдихуваного пилу (при пневмоконіозах), лікарських речовин (особливо – біопрепаратів) при парентеральному введенні. Макроскопічно виявляють гранульоми діаметром від 1 – 2 мм (міліарні) до 10 – 15 см (солітарні). Мікроскопічно в центрі гранульоми виявляють некроз, навколо зони якого розташовується клітинний інфільтрат: моноцити, макрофаги, клітини лімфоїдного ряду; у довго існуючих гранульомах виявляються патологічні форми макрофагів: епітеліоїдні і гігантські багатоядерні.

7.3.2. Інтерстиційне запалення (Inflammatio interstitialis) – вид проліферативного запалення, що характеризується утворенням дифузного клітинного проліферату в сполучнотканинній основі (стромі) органа. Фактично це проявляється розростанням сполучної тканини – фіброзом (fibrosis);

паренхіматозні елементи поступово атрофуються. Такий запальний процес отримав назву цироз (Cirrhosis). Орган твердне, деформується, поверхня стає нерівною. Ущільнення сполучної тканини, спровоковане загибеллю паренхіми,

зветься склероз (Sclerosis). Різновидом інтерстиційного запалення є також запалення інфільтративне (Inflammatio infiltrationis), що супроводжується інфільтрацією строми і навіть паренхіми органів певними видами клітин крові.

Розрізняють лімфоцитарне, плазмоцитарне, моноцитарне, нейтрофільне,

еозинофільне, базофільне інфільтративне запалення.

7.4. Катаральне запалення (Inflammatio catarrhalis). В окрему групу запальних процесів слід виділити катаральне запалення. У застарілих джерелах літератури катаральне запалення традиційно відносили до ексудативного,

оскільки ексудативні катари трапляються найчастіше, однак така точка зору є не зовсім вірною, оскільки давно вже відомі види катарів, які мають виражений альтеративний або проліферативний характер. Автори пропонують свій варіант класифікації катарального запалення.

Катаральне запалення в цілому характеризується наявністю в запальному інфільтраті слизу і виникає, відповідно, на слизових оболонках. Крім слизу,

інфільтрат містить злущені клітини епітелію уражених слизових оболонок

(десквамат). Залежно від перебігу, виділяють гостре і хронічне катаральне запалення, залежно від фази, альтеративне, ексудативне та проліферативне.

7.4.1. Альтеративне катаральне запалення (Inflammatio catarrhalis alterationis), некротичний катар (Inflammatio catarrhalis necrotica)

характеризується некрозом слизових оболонок. Вогнища некрозу можуть бути діаметром 1-2 мм, а можуть захоплювати всю поверхню слизової оболонки. Як правило, при мікроскопічному дослідженні навколо ділянок некрозу виявляють потужну зону клітинної інфільтрації. Приклад: некротичний гастрит.

7.4.2. Ексудативне катаральне запалення (Inflammatio catarrhalis exudationis) трапляється найчастіше, може перебігати як гостро, так і хронічно і налічує 4 види:

7.4.2.1. Серозний катар (Inflammatio catarrhalis serosa) – серозне запалення слизових оболонок. Слизові оболонки набряклі, гіперемійовані, із крапковими крововиливами. Поверхня їх вкрита в’язким напівпрозорим слизом. Приклад:

серозний, або серозно-катаральний, ентерит.

7.4.2.2. Слизовий катар (Inflammatio catarrhalis mucosa) – характеризується набряком слизової оболонки і вкриттям її поверхні густим мутним в’язким слизом, що не знімається тупим боком ножа і не змивається водою. У патолого-

анатомічній і клінічній практиці, як правило, для позначення цього виду запалення вживають просто термін «катаральний» (наприклад, катаральний дуоденіт), хоча це не уточнює сутність процесу.

7.4.2.3. Гнійний катар (Inflammatio catarrhalis purulenta) – гнійне запалення слизових оболонок. Поверхня їх вкрита слизово-гнійною масою. Приклад:

гнійний, або гнійно-катаральний, тифліт.

7.4.2.4. Геморагічний катар (Inflammatio catarrhalis haemorrhagica) –

геморагічне запалення слизових оболонок. Слизові оболонки вкриті червонуватим слизом; уражені ділянки інколи видно навіть з боку серозної оболонки органа. Вміст кишечника набуває «кавового», або «шоколадного» кольору. Приклад: геморагічний, або катарально-геморагічний, коліт.

7.4.3. Проліферативне катаральне запалення (Inflammatio catarrhalis proliferationis) поділяють на такі види:

7.4.3.1. Атрофічний катар (Inflammatio catarrhalis atrophica) – запалення слизових оболонок, що супроводжується їх атрофією. Слизові оболонки потоншені, кількість залоз значно зменшується. Деякі автори вважають цей вид запалення альтеративно-проліферативним, забуваючи, що атрофія давно вже вважається не видом пошкодження, а пристосувально-компенсаторним процесом. Проліферативні процеси тут виявляються у вигляді гіперплазії окремих клітин залоз слизової оболонки. Приклад: атрофічний гастрит.

7.4.3.2. Кістозний катар (Inflammatio catarrhalis cystosa) – запалення слизових оболонок, що супроводжується перекриттям слизом просвітів залоз.

Секрет залоз, виділяючись, не має відтоку, і поступово просвіт залози розтягується, перeтворюючись на ретенційну кісту (Cysta retentiae) – замкнену порожнину, вистелену епітелієм і заповнену рідким вмістом. Таких кіст спостерігається велика кількість. Приклад: кістозний ендометрит.

7.4.3.3.Гранульозний катар (Inflammatio catarrhalis granulosa) – запалення слизових оболонок, що супроводжується гіперплазією епітелію. Поверхня слизової оболонки стає складчастою, нерівною, складки поверхні нагадують гранули, звідки й назва. Інколи таке запалення помилково називають гіпертрофічним (Inflammatio catarrhalis hypertrophica). Приклад: гранульозний гастрит.

7.4.3.4.Поліпозний катар (Inflammatio catarrhalis polyposa) – запалення слизових оболонок, що супроводжується гіперплазією як епітелію, так і сполучнотканинних елементів слизової оболонки. Характеризується утворенням виростів, що виходять далеко в просвіт трубчастого органа і навіть контактують із протилежною поверхнею слизової оболонки. Розрізняють м’які вирости –

поліпи (polypes) і зроговілі гострокінцеві – кондиломи (condiloma). Приклад:

поліпозний риніт, відомий у просторіччі як «аденоїди».

7.4.3.5. Фіброзний катар (Inflammatio catarrhalis fibrosa) – запалення слизових оболонок, що характеризується розростанням як на поверхні, так і в товщі слизової оболонки, волокнистої сполучної тканини. Може бути причиною облітераційного звуження (Stenosis obliterationis) просвіту трубчастих органів внаслідок заростання їх сполучною тканиною. Приклад: фіброзний езофагіт.

НОМЕНКЛАТУРА ЗАПАЛЕННЯ ОРГАНІВ І ТКАНИН

ОРГАНИ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ І КРОВОТВОРНОЇ СИСТЕМИ

Серце

Ендокардит (Endocarditis)- запалення ендокарда.

Міокардит (Mуocarditis) – запалення міокарда.

Епікардит (Epicarditis) – запалення внутрішнього листка серозної оболонки серця

(епікарда).

Перикардит (Pericarditis) – запалення зовнішнього листка серозної оболонки серця (перикарда).

Епіперикардит (Epipericarditis) – запалення обох листків серозної оболонки

серця.

Панкардит (Pancarditis) – запалення всіх шарів серцевої стінки.

Кровоносні судини

Васкуліт (Vasculitis) – загальна назва запалення судин.

Артеріїт (Arteriitis) – загальна назва запалення артерій.

Ендартеріїт (Endarteriitis) – запалення інтими артерій.

Мезартеріїт (Mesarteriitis) – запалення медіа артерій.

Періартеріїт (Periarteriitis)– запалення адвентиції артерій.

Аортит (Aortitis) – загальна назва запальних процесів в аорті.

Капілярит (Capillaritis) – запалення капілярів.

Флебіт (Phlebitis) – загальна назва запальних процесів у венах.

Ендофлебіт (Endophlebitis) – запалення інтими вен.

Мезофлебіт (Mesophlebitis) – запалення медіа вен.

Перифлебіт (Periphlebitis) – запалення адвентиції вен.

Тромбофлебіт (Thrombophlebitis) – запальне ураження вен, що супроводжується їх тромбозом.

Лімфатичні судини

Лімфангіт (Lymphangitis) – запалення лімфатичних судин.

Органи кровотворення та імунного захисту

Остеомієліт (Osteomyelitis) – запалення кісткового мозку.

Тиміт (Tymitis) – запалення тимуса.

Бурсит (Bursitis) – запалення клоакальної (фабрицієвої) сумки у птиці. Слід мати на увазі, що таким же терміном позначають запалення бурс – допоміжних пристосувань м’язів. (див. Органи опорно-рухової системи).

Лімфаденіт (лімфонодуліт) (Lymphangitis, lymphonodulitis) – запалення лімфатичних вузлів.

Спленіт (Splenitis) – запалення селезінки.

Периспленіт (Perisplenitis) – запалення капсули селезінки.

ОРГАНИ СИСТЕМИ ДИХАННЯ

Риніт (Rhinitis) – запалення носової порожнини.

Назофарингіт (Nasopharingitis) – запалення носоглотки.

Етмоїдит (Ethmoiditis) – запалення решітчастої кістки.

Ларингіт (Laryngitis) – запалення гортані.

Трахеїт (Tracheitis) – запалення трахеї.

Ларинготрахеїт (Laryngotracheitis) – запалення гортані і трахеї.

Ринотрахеїт (Rhinotracheitis) – запалення верхніх дихальних шляхів.

Трахеобронхіт (Tracheobronchitis) – запалення трахеї і магістральних бронхів.

Бронхіт (Bronchitis) – загальна назва запалення бронхів.

Ендобронхіт (Endobronchitis) – запалення слизової оболонки бронха.

Мезобронхіт (Mesobronchitis) – запалення хрящової основи бронха.

Перибронхіт (Peribronchitis) – запалення сполучної тканини навколо бронха.