патморф шпора 1 семестр

Марантичний некроз (внаслідок здійснення тиску на тканини, наприклад, пролежні).

До непрямого некрозу належать:

Ангіогенний некроз (внаслідок порушення кровопостачання тканини чи органу);

Нейрогенний некроз (внаслідок порушення інервації тканини чи органу);

Алергічний некроз (місцева дія алергенів, наприклад, феномен

Артюса).

Патогенез некрозу носить назву некробіоз. Некроз розвивається в умовах тканинної гіпоксії та згасання процесів пластичного обміну. В тканинах та клітинах виникає порушення обміну електролітів та дефіцит АТФ. З лізосом вивільняються ферменти, що руйнують клітини та міжклітинні структури. Після повного відмирання тканини залишається суцільна маса, яка складається з пептидів, ліпідів та фрагментів нуклеїнових кислот. Вона носить назву «детрит» і гематоксилін-еозином забарвлюється в сіро-рожевий колір.

Некробіоз перебігає у три стадії:

1.Загибель окремих клітин під дією патогенного чинника. На цій стадії процес є зворотнім.

2.Загибель клітин, розташованих поруч із вже загиблими. Такий процес відбувається тому, що до впливу патогенного чинника, що спричиняє некроз, додається цитотоксична дія речовин, що залишилися після загибелі клітин, і цитолітична дія вивільнених з них ферментів. Таке явище отримало назву «паранекроз». На цій стадії процес все ще є зворотнім.

3.Загибель окремих ділянок тканини або навіть повністю органа. На цій стадії процес вже є незворотнім.

На межі некротизованої і незміненої тканини виникає зона клітинної інфільтрації, як правило, клітинами моноцитарно-макрофагального ряду. Це явище отримало назву «демаркаційне запалення». По суті, це захисна реакція.

За макроскопічними змінами розрізняють три види некрозу: сухий некроз, вологий некроз та гангрена.

Сухий (коагуляційний) некроз виникає у тканинах з низьким вмістом вологи, і, відповідно, з низькою активністю гідролітичних ферментів. Некротизовані ділянки ущільнені, сухі на дотик, сірувато-жовті. Рисунок поверхні та розрізу органа не виражений. Прикладом можуть бути ішемічні інфаркти, казеозний некроз (наприклад, при туберкульозі), воскоподібний (ценкерівський) некроз м’язів.

Вологий (колікваційний) некроз, мацерація. Виникає у тканинах з високим вмістом вологи, і, відповідно, з високою активністю гідролітичних ферментів (головний та спинний мозок, матка, плацента), часто – на фоні застою крові чи лімфи. Осередок некрозу в’ялий, тьмяний, часто флуктує при пальпації, на розрізі місить буру кашицеподібну рідину із неприємним запахом. Вологий некроз може бути первинним (одразу утворюється як вологий) і вторинним (утворюється з ділянки сухого некрозу при її просоченні лімфою чи трансудатом).

Гангрена (лат. Gangraena, від аналогічного грецького слова, що означає «роз’їдаюча виразка») – це прогресуючий некроз тканин і органів, що

контактують із зовнішнім середовищем. Розрізняють суху, вологу та газову гангрену.

Суха гангрена супроводжується підсиханням некротизованих тканин. Може виникати в ділянках опіків, обморожень, бути ускладненням інфекційних хвороб, цукрового діабету. Її різновидом вважають також пролежні (декубітальний некроз). Морфологічно подібна до сухого некрозу.

Волога гангрена виникає при розмноженні в ділянках некрозу гнилісної мікрофлори (ешерихії, ентеробактерії, протей, сінна паличка та ін.). Морфологічно подібна до вологого некрозу.

Газова (анаеробна) гангрена виникає під впливом анаеробних мікроорганізмів – клостридій, як правило, при інфікуванні ними механічних пошкоджень тканин. Уражена тканина посиніло-почорніла, при пальпації крепі тує, з поверхні розрізу виділяється буро-чорна рідина з іхорозним запахом, що містить пухирці газу; такі ж пухирці виявляють в товщі уражених тканин.

Мікроскопічні зміни при некрозі. Їх можна поділити на зміни в ядрах клітин, зміни в цитоплазмі та зміни в міжклітинних структурах.

В міжклітинному просторі відбувається руйнування колагенових, еластинових та ретикулярних волокон, порушення контактів між клітинами. Врешті-решт при руйнуванні всіх тканинних структур утворюється детрит, в ділянці некрозу ніякі клітинні чи міжклітинні утворення під мікроскопом не виявляються.

При електронній мікроскопії в клітинах за некрозу виявляють розпад оболонки та конденсацію хроматину в ядрах, набряк мітохондрій, розриви ендоплазматичної сітки, розпад полісом і зменшення кількості рибосом, руйнування лізосом, зникнення трофічних включень, особливо включень глікогену.

Завершення некрозу. Некроз є незворотнім процесом. Є такі варіанти завершення:

-Повне відновлення тканини за рахунок регенерації (буває дуже рідко);

-Організація (проростання ділянки некрозу волокнистою сполучною тканиною);

-Інкапсуляція (обростання ділянки некрозу волокнистою сполучною тканиною по її периметру);

-Секвестрація (збереження ділянки некрозу і втрата її механічного зв’язку з оточуючими тканинами; таку ділянку називають секвестром);

-Мутиляція (відпадіння ділянки некрозу, тобто секвестру, назовні або в природні порожнини тіла);

-Утворення кіст (характерне тільки для вологого некрозу).

Апоптоз (Apoptosis) – це регульований організмом процес руйнування клітин. Обумовлений генетично. Біологічною роллю апоптозу є встановлення рівноваги між процесами розмноження і загибелі клітин, ця реакція спрямована на підтримання гомеостазу. Має місце при фізіологічній атрофії органів та тканин, активно спостерігається в пухлинах. Проявляється тільки на клітинному рівні.

Клітини при апоптозі зневоднюються, клітинні структури ущільнюються, але не руйнуються. Не активуються гідролітичні ферменти. Хроматин, а згодом і вся клітина розпадаються на кілька абсолютно рівних за розмірами фрагментів, які носять назву «апоптозні тільця». Кожне апоптозне тільце має свій фрагмент ядра, обмежений ядерною оболонкою, повний набір органел, але функцій, притаманних вихідній клітині, не виконує.

Апоптозні тільця протягом 1-2 хвилин після утворення фагоцитуються клітинами моноцитарно-макрофагального ряду. На відміну від некрозу, при апоптозі з боку оточуючих тканин запальна реакція не розвивається.

Заняття 5 Некроз (апоптоз – на лекції!)

Препарат 1. Некроз печінки (Necrosis hepatis). Фарбування гематоксиліном та еозином, х 100

На препараті показана печінка, між часточками якої знаходяться вогнища некрозу. Ділянка некрозу погано профарбована, структурні особливості органа в ній не виявляються Позначення : 1-незмінена тканина печінки; 2-ділянка некрозу.

2

1

Препарат 2. Воскоподібний (ценкерівський) некроз м’язів (Necrosis Zenkeri musculorum).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 400 Це – різновид сухого некрозу, характерний для деяких заразних хвороб (ящур,

трихінельоз, цистицеркоз тощо). Макроскопічно скелетні м’язи сухі на дотик, поверхня блискуча, ніби натерта воском (звідки й назва). Мікроскопічно м’язові волокна втрачають посмугованість, зникають ядра. Згодом вони розпадаються на окремі фрагменти. Червоний колір саркоплазми зберігається.

Позначення : 1-без’ядерні м’язові волокна; 2-фрагментація м’язових волокон; 3- міжм’язова сполучна тканина.

1

2

3

Заняття 6 Розлади кровообігу (частина перша)

Препарат 1. Гостра венозна гіперемія печінки (Hyperaemia venosa acuta hepatis). Фарбування гематоксиліном та еозином, х 100 На препараті показана печінка, в якій кров’ю переповнені як внутричасточкові, так і міжчасточкові судини.

Позначення : 1-печінкові часточки; 2-переповнення кров’ю внутричасточкових судин; 3- переповнення кров’ю міжчасточкових судин .

Препарат 1

1

2

3

Препарат 2. Міжканальцеві крововиливи в нирках (Haemorrhagia intertubularis renum).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 400 На препараті показані нирки птиці при хворобі Н’юкасла. Крововиливи

локалізуються у проміжній сполучній тканині, що знаходиться між канальцями нирок. Зверніть увагу – еритроцити мають ядра!

Позначення : 1-ниркове тільце; 2-ниркові канальці; 3- міжчасточкові крововиливи.

Препарат 2

3

Препарат 3. Змішаний тромб (Thrombus mixtus). Фарбування гематоксиліном та еозином, х 400

На препараті показаний зріз тіла змішаного тромбу, що в рівній мірі складається з еритроцитів та лейкоцитів, які розташовуються пошарово. Позначення: 1-шар еритроцитів; 2-шар лейкоцитів.

Препарат 3

1

2

3

Препарат 3. Змішаний тромб (Thrombus mixtus). Фарбування гематоксиліном та еозином, х 400

На препараті показаний зріз тіла змішаного тромбу, що в рівній мірі складається з еритроцитів та лейкоцитів, які розташовуються пошарово. Позначення: 1-шар еритроцитів; 2-шар лейкоцитів.

Препарат 3

1

2

Заняття 7 Розлади кровообігу (частина друга)

Препарат 1. Білий (ішемічний) інфаркт міокарду (Infarctus ischaemicus miocardii).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 100 На препараті показана ділянка інфаркту міокарда сірувато-білого кольору,

цитоплазма загиблих кардіоміоцитів незафарбована. Позначення : 1-незмінений міокард; 2-ділянка інфаркту.

Препарат 1

1

2