Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

патморф шпора 1 семестр

.pdf
Скачиваний:
4
Добавлен:
16.05.2023
Размер:
6.57 Mб
Скачать

Препарат 2. Червоний (геморагічний) інфаркт селезінки (Infarctus haemorrhagicus lienis).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 100 На препараті показана ділянка геморагічного інфаркту селезінки при чумі

свиней, вона має червоний колір внаслідок просочування кров’ю.

Позначення : 1-трабекули; 2-червона пульпа; 3-ділянка геморагічного інфаркту.

Препарат 2

3

2

1

Пристосувально-компенсаторні процеси

Препарат 1. Робоча гіпертрофія міокарду (Hypertrophia compensationis miocardii).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 400 На препараті показана ділянка міокарда в поперечному перерізі. Гіпертрофовані

кардіоміоцити в 4-5 разів збільшені в діаметрі порівняно з нормальними, збільшені і їх ядра.

Позначення : 1-незмінені кардіоміоцити; 2-гіпертрофовані кардіоміоцити; 3- міжм’язова сполучна тканина.

Препарат 1

3

1

2

Препарат 2. Гіперплазія лімфоїдних вузликів селезінки (Hyperplasia limphopholliculae lienis).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 400 На препараті показані лімфоїдні вузлики селезінки, які значно збільшені в

розмірі, їх центральна зона менш інтенсивно забарвлена, периферична – більш інтенсивно. Навколо них виявляється зона ущільнення червоної пульпи. Позначення : 1-Збільшені лімфоїдні вузлики; 2-центральна зона лімфоїдного

вузлика; 3- периферична зона лімфоїдного вузлика; 4-червона пульпа; 5-зона ущільнення червоної пульпи.

Препарат 2

4

5

1

2

3

Препарат 3. Метаплазія епітелію залозистої частини шлунка курей (Metaplasia epithelii proventriculi).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 100 На препараті показана слизова оболонка залозистої частини шлунка курей при

гіповітамінозі А. Незроговілий епітелій перетворюється в зроговілий. Позначення : 1-Зроговілий епітеліальний шар; 2-залози; 3- власна пластинка

Препарат 3

ПРИСТОСУВАЛЬНО-КОМПЕНСАТОРНІ ПРОЦЕСИ

До цієї групи патологічних процесів належать регенерація, атрофії, гіпертрофії й гіперплазії, метаплазія, організація, інкапсуляція, секвестрація, трансплантація.

Загальні поняття.

Пристосування (адаптація, лат. Adaptatio) – це сукупність фізіологічних реакцій організму, спрямованих на збереження його гомеостазув умовах оточуючого середовища. Ця властивість притаманна всім живим організмам і робить можливою їх життєдіяльність.

Фізіологічна адаптація пристосовує живі організми до нормальних умов оточуючого середовища. При надмірному впливі з боку оточуючого середовища виникає загальний адаптаційний синдром, або стрес-синдром, а чинники оточуючого середовища, що справляють екстремальний вплив на організм, носять назву стрес-фактори, або стресори. Регулюють стрес-реакції імунна та ендокринна (а саме – гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова) системи.

Стадії стрес-реакції: 1. Реакція тривоги;

2.Стадія підвищеної резистентності;

3.Стадія дезадаптації.

Компенсація (лат. Compensatio)– це реакції та зміни в організмі, спрямовані на вирівнювання гомеостазу, порушеного внаслідок дії патогенних чинників. Компенсація є спеціальним проявом пристосування.

Фази компенсації:

1.Становлення компенсації. Виникає як відповідь на вплив патогенного чинника. Збільшується інтенсивність обміну речовин.

2.Закріплення (власне компенсація). В організмі використовуються запаси поживних речовин, компенсуються втрачені функції.

3.Виснаження (декомпенсація). Настає при витраті усіх резервів, здатних компенсувати вплив патогенного чинника.

Регенерація.

Регенерація (лат. Regeneratio) – це відновлення структурних елементів клітин та тканин замість втрачених. Регенерація є універсальною, закладеною спадково властивістю всієї живої матерії і властива всім структурам організму.

Регуляторними механізмами регенерації є:

Нервові механізми – трофічна функція нервової системи, регуляція кровота лімфообігу;

Гуморальні механізми – дія гормонів, медіаторів, внутріклітинних регуляторів (цАМФ, цГМФ, мітозакейлони, антикейлони, простагландини);

Імунологічні механізми – діяльність імунокомпетентних клітин;

Функціональні механізми – потреба в заміщенні й оновленні

втрачених функцій. Інтенсивність регенерації залежить від:

-Віку (чим більший вік, тим менше інтенсивність регенерації);

-Виду тварин (чим менш високорозвинений вид, тим більша інтенсивність регенерації);

-Частоти пошкодження органів (чим частіше травмується орган, тим більша інтенсивність регенерації).

Перебігає регенерація на молекулярному, внутріклітинному, клітинному,тканинному, органному рівні, у нижче розвинених організмів – і на організменному.

За механізмом розвитку розрізняють такі види регенерації:

1.Фізіологічна регенерація – відновлення клітин і тканин при їх природному відмиранні. Зумовлюють її пластичні процеси, що відбуваються в організмі. Так, постійно оновлюється епітелій, клітини крові. Кінцевим результатом фізіологічної регенерації є повне відновлення втрачених структур (реституція).

2.Репаративна регенерація – відновлення клітин і тканин при їх загибелі внаслідок дії патогенних чинників. Кінцевим результатом її може бути як повне відновлення втрачених структур (реституція), так і неповне відновлення втрачених структур (субституція) – наприклад, заміщення волокнистою сполучною тканиною.

3.Регенераційна гіпертрофія – відновлення маси і об’єму органа замість втраченої за рахунок збільшення його залишку без відновлення форми. За рахунок клітинної регенерації так здатні регенерувати кістковий мозок, епітелій; за рахунок внутриклітинної регенерації – серцевий м’яз, нервові ганглії; за рахунок змішаної регенерації – органи паренхімної будови,скелетні м’язи, нерви.

4.Патологічна регенерація – спотворення самого процесу регенерації. Розрізняють такі її види:

-Сповільнена регенерація (хронічні запальні процеси, виразки);

-Надмірна регенерація (утворення келоїдних рубців, «дике м’ясо»);

-Спотворена регенерація (метаплазія, дисплазія, пухлинний ріст).

Особливості регенерації органів та тканин.

Кров та лімфа. При фізіологічній регенерації (наприклад, при крововтратах) спочатку відновлюється плазма крові, згодом – кількість тромбоцитів та лейкоцитів, в останню чергу – кількість еритроцитів. Кровотворення при цьому здійснюється як інтрамедулярним, так і екстрамедулярним шляхом. При патологічній регенерації в крові з’являються незрілі клітини (променева хвороба, гемобластози, імунодефіцити, гіпопластична анемія).

Органи кровотворення та імунного захисту регенерують за механізмом регенераційної гіпертрофії.

Кровоносні капіляри регенерують двома шляхами:

-Брунькування. Клітини ендотелію скупчуються і утворюють вирости судинної стінки, які згодом каналізуються.

-Автогенний шлях. Ззовні стінки судин утворюються скупчення стовбурових клітин, з яких формується ендотелій і просвіт; згодом туди надходить кров з оточуючих судин.

Артерії та вени регенерують шляхом репаративної регенерації. В місці пошкодження стінки судин утворюється зсідок крові, згодом розростається волокниста сполучна тканина, закриваючи дефект судинної стінки.

Волокниста сполучна тканина. При фізіологічній регенерації стовбурові клітини диференціюються в фібробласти, які продукують колагенові, еластичні та ретикулярні волокна. При репаративній регенерації (рани) утворюється т.з. грануляційна тканина. В поверхню рани вростають судини, з яких туди надходять лейкоцити; стовбурові клітини диференціюються в фібробласти та тучні клітини і згодом вся рана виповнюється волокнистою сполучною тканиною, формуючи рубець. При патологічній регенерації утворюються великі рубці (келоїди), які стягують оточуючі тканини і згодом гіалінізуються. Інколи відбувається неконтрольоване розростання волокнистої сполучної тканини (фіброз, цироз, склероз).

Кісткова тканина регенерує за рахунок розмноження остеобластів в окісті. Нова кісткова тканина може утворюватися одразу або у вигляді хряща, що згодом скостеніває. При патологічній регенерації (остеодистрофії, запалення кістки) можуть утворюватися остеофіти (екзостози).

Хрящова тканина регенерує за рахунок розмноження хондробластів в охрясті.

Жирова тканина регенерує за рахунок розмноження ліпобластів в жировій клітковині.

М’язова тканина. Скелетні м’язи регенерують за рахунок розмноження міобластів, гладка м’язова тканина – за рахунок міосателітоцитів. Серцевий м’яз регенерує шляхом регенераційної гіпертрофії.

Нервова тканина. Нейроцити не розмножуються, але регенерують внутриклітинно. Так само – клітини нервових гангліїв. Нейроглія – за рахунок розмноження гліальних клітин (астроцити, олігодендрогліоцити, епендимоцити). Периферичні нерви відновлюються повністю за умови збереження зв’язку з нейроцитом за рахунок клітин оболонок нервів – нейролемоцитів (шваннівських клітин). Нервові закінчення – шляхом репаративної регенерації; утворюються сполучнотканинні рубці із великою кількістю нервових закінчень.

Епітеліальна тканина. При фізіологічній регенерації камбіальні клітини диференціюються в епітеліоцити. Репаративна регенерація (пошкодження епітелію): епітелій наростає на раньову поверхню. При неповній регенерації епітелій може відновлюватися без відновлення залоз слизових оболонок, епідерміс – без відновлення потових та сальних залоз, волосся тощо.

Органи паренхімної будови регенерують шляхом регенераційної гіпертрофії.

В органах трубчастої будови неповна регенерація з утворенням рубця може спричиняти стягнення їх просвіту і звуження (стріктурний стеноз).

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

НОМЕНКЛАТУРА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПАЛЕННЯ

Видання друге

Методичні вказівки для студентів ОКР «Бакалавр» факультетів ветеринарної медицини ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації

КИЇВ – 2014

УДК 616 – 002.001.33 (083.72)

Наведено загальні принципи номенклатури та класифікації запалення органів і тканин, які прийняті у ветеринарній патології.

Для студентів факультету ветеринарної медицини, практичних лікарів,

лікарів-патоморфологів

Рекомендовано навчально-методичною радою факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України, від 13.11.2008.

Укладачі: доц. М. К. Потоцький, доц. Я. К.Сердюков, доц. Н. Б. Колич

Рецензенти: к. вет. н., доцент Н. І. Шестяєва к. вет. н., доцент М. М. Омеляненко

«НОМЕНКЛАТУРА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПАЛЕННЯ» Методичні вказівки для студентів ОКР «Бакалавр» факультетів ветеринарної медицини ВНЗ ІІІ-ІV

рівнів акредитації

Укладачі: Потоцький Микола Кирилович,

Сердюков Ярослав Костянтинович

Колич Наталія Богданівна

Відповідальний за випуск Я. К. Сердюков

ЗМІСТ

 

Вступ................................................................................................

4

Загальні принципи номенклатури запалення...............................

6

Класифікація запалень…................................................................8

Номенклатура запалення органів і тканин..................................

20

Список літератури..........................................................................

33

ВСТУП

Запалення (лат. inflammatio, гр. phlogos, англ. the inflammation, фр. l’inflammation, нім. die Еntzündung, рос. воспаление) – це комплексна місцева захисно-пристосувна реакція, що виникає у відповідь на пошкодження тканин внаслідок впливу патогенних чинників. Запалення еволюційно виникло дуже давно, про що свідчить наявність цієї реакції у всіх хребетних, а також найбільш високоорганізованих безхребетних тварин.

Значення запалення у патології як людини, так і тварин важко переоцінити.

Запалення спричинюється практично будь-яким чинником зовнішнього середовища, деякими чинниками внутрішнього середовища. Ознаками будь-

якого заразного захворювання обов’язково є запальні процеси, приблизно