патморф шпора 1 семестр

Церебральний лептоменінгіт (Leptomeningitis cerebralis) – запалення м’якої оболонки головного мозку.

Церебральний панменінгіт (Panmeningitis cerebralis) – запалення всіх оболонок головного мозку одночасно.

Спінальний менінгіт (Meningitis spinalis) – загальна назва запальних процесів в оболонках спинного мозку.

Спінальний пахіменінгіт (Pachimeningitis spinalis) – запалення твердої оболонки

спинного мозку.

Спінальний арахноїдит (Arachnoiditis spinalis) – запалення павутинної оболонки

спинного мозку.

Спінальний лептоменінгіт (Leptomeningitis spinalis) – запалення м’якої оболонки

спинного мозку.

Спінальний панменінгіт (Panmeningitis spinalis) – запалення всіх оболонок спинного мозку одночасно.

Енцефаліт (Encephalitis) – загальна назва запальних процесів у речовині головного мозку.

Поліоенцефаліт (Polyoencephalitis) – запалення сірої речовини головного мозку.

Лейкоенцефаліт (Leykoencephalitis) – запалення білої речовини головного мозку.

Паненцефаліт (Panencephalitis) – запалення сірої та білої речовини головного

мозку.

Менінгоенцефаліт (Meningoencephalitis) – запалення речовини головного мозку та його оболонок.

Вентрикуліт (Ventriculitis) – запалення шлуночка головного мозку. Вживається також у значенні «запалення м’язової частини шлунка у птиці».

Мієліт (іноді вживають термін «спінальний мієліт») (Myelitis, myelitis spinalis) –

загальна назва запалення спинного мозку.

Лейкомієліт (Leykomyelitis) – запалення білої речовини спинного мозку.

Поліомієліт (Polyomyelitis) – запалення сірої речовини спинного мозку.

Панмієліт (Panmyelitis) – запалення сірої та білої речовини спинного мозку.

Менінгомієліт (Meningomyelitis) – запалення речовини спинного мозку та його

оболонок.

Менінгоенцефаломієліт (Meningoencephalomyelitis) – запалення головного,

спинного мозку та їх оболонок.

Неврит (Neuritis) – запалення периферичних нервів (вживається, коли уражується один нерв).

Поліневрит (Polineuritis) – запалення кількох периферичних нервів.

Радикуліт (Radiculitis) – запалення корінців спинномозкових нервів.

Ісхіас (ішіас) (Ischias) – запалення сідничного нерва.

Гангліозит (Ganglyositis) – запалення нервових гангліїв.

Плексит (Plexitis) – запалення нервових сплетень.

ШКІРА ТА ЇЇ ПОХІДНІ

Дерматит (Dermatitis) – загальна назва запальних процесів у шкірі.

Фолікуліт (фурункульоз) (Pholliculitis, Furunculosis) – гнійне запалення волосяних цибулин.

Екзема (Exema) – запалення шкіри, що проявляється поліморфними висипами.

Пододерматит (Pododermatitis) – запалення копитного рогу.

Ламініт (Laminitis) – запалення основи шкіри в копитній ділянці.

Короніт (Coronitis) – запалення шкіри в ділянці копитного вінчика.

Целюліт (Cellulitis) – запалення жирової тканини в підшкірній клітковині.

Панікуліт (Panniculitis) – запалення волокнистої сполучної тканини в підшкірній клітковині.

Криптит (параанальний аденіт) (Cryptitis, Adenitis paraanalis) – запалення анальних залоз у м’ясоїдних.

ОРГАНИ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ

Міозит (Mуositis) – запалення скелетних м’язів.

Фасцикуліт (Fasciculitis) – запалення фасцій.

Десмоїдит (Desmoiditis) – запалення зв’язок.

Тендиніт (Tendinitis) – запалення сухожилків.

Тендовагініт (Tendovaginitis) – запалення сухожилкових піхв.

Бурсит (Bursitis) – запалення бурс – допоміжних пристосувань м’язів. Слід мати на увазі, що таким же терміном позначають запалення клоакальної

(фабрицієвої) сумки у птиці. (див. Органи серцево-судинної та кровотворної системи).

Періостит (Periostitis) – запалення окістя.

Остит (Ostitis) – запалення основної речовини кістки.

Епіфізит (Epiphysitis) – запалення епіфізів кісток. Слід мати на увазі, що таким же терміном позначають запалення епіфізу – ендокринної залози (див.

Залози внутрішньої секреції).

Метафізит (Metaphysitis) – запалення метафізів кісток.

Діафізит (Diaphysitis) – запалення діафізів кісток.

Спондиліт (Spondylitis) – запалення хребців.

Хондрит (Chondritis) – запалення хрящової тканини.

Артрит (Arthritis) – загальна назва запальних процесів у суглобах.

Поліартрит (Poliartritis) – одночасне запалення кількох суглобів.

Брахіїт (Brachiitis) – запалення плечового суглоба.

Ульніт (Ulnitis) – запалення ліктьового суглоба.

Карпіт (Carpitis) – запалення зап’ясткового суглоба.

Фалангіт (Phalangitis) – запалення суглобів пальців.

Коксит (Coxitis) – запалення кульшового суглоба.

Гоніт (Gonitis) – запалення колінного суглоба.

Тарсит (Tarsitis) – запалення скакального суглоба.

Періартрит (Periarthritis) – запалення тканин, розташованих навколо суглоба.

Фіброзит (Fibrositis) – запалення капсули суглоба.

Синовіїт (Synoviitis) – запалення синовіальних поверхонь суглоба.

АНАЛІЗАТОРИ

Стато-акустичний аналізатор

Отит (Otitis) – загальна назва запальних процесів у вусі.

Євстахіїт (Eustachiitis) – запалення євстахіївих труб.

Тимпаніт (Thympanitis) – запалення барабанної перетинки.

Епітимпаніт (Epithympanitis) – запалення тканин навколо барабанної перетинки.

Зоровий аналізатор

Дакріоаденіт (Dacryoadenitis) – запалення паренхіми слізної залози.

Дакріодохіт (Dacryodochitis) – запалення слізної протоки.

Дакріоцистит (Dacryocystitis) – запалення слізного мішка.

Блефарит (Blepharitis) – запалення повік.

Блефарокон’юнктивіт (Blepharoconjunctivitis) – запалення повік і кон’юнктиви.

Кон’юнктивіт (Conjunctivitis)– запалення кон’юнктиви.

Кератит (Keratitis) – запалення рогівки.

Кератокон’юнктивіт (Keratoconjunctivitis) – запалення кон’юнктиви і рогівки одночасно.

Увеїт (Uveitis) – запалення судинної оболонки ока.

Увеокератит (Uveokeratitis) – запалення судинної оболонки і рогівки одночасно.

Ірит (Iritis) – запалення райдужної оболонки ока.

Цикліт (Cyclitis) – запалення війкового тіла.

Іридоцикліт (Iridocyclitis) – запалення райдужної оболонки та війкового тіла.

Хоріоїдит (Chorioiditis) – запалення хоріоїдеї (задньої частини судинної оболонки ока).

Хоріоретиніт (Chorioretinitis) – запалення хоріоїдеї та сітківки одночасно.

Нейрохоріоретиніт (Neurochorioretinitis) – запалення хоріоїдеї, сітківки та зорового нерва.

Ретиніт (Retinitis) – запалення сітківки.

Панувеїт (Panuveitis) – запалення всіх структур судинної оболонки ока.

Панофтальміт (Panophtalmitis) – запалення всіх структур ока.

Заняття 9 Ексудативне запалення

Препарат 1. Геморагічна пневмонія (Pneumonia haemorrhagica). Фарбування гематоксиліном та еозином, х 100

На препараті показана геморагічно запалена ділянка легень. Деякі альвеоли повністю заповнені геморагічним ексудатом, в інших виявляються поодинокі еритроцити. Такі пневмонії виникають при вірусних респіраторних інфекціях або при дії газоподібних отруйних речовин.

Позначення : 1-альвеоли, повністю заповнені геморагічним ексудатом; 2- поодинокі еритроцити в альвеолах; 3-проміжна сполучна тканина.

Препарат 1

3

2

1

Препарат 2. Підгострий фібринозно-гнійний епікардит (Epicarditis fibrinopurulenta subacuta).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 100 На препараті показаний епікард з фібринозно-гнійним запаленням. Ознакою

фібринозного запалення є нашарування фібрину (на гістопрепаратах має червоний колір) на поверхні епікарду, ознакою гнійного запалення – лейкоцитарна інфільтрація сполучної тканини субепікардіального шару. Серед патологоанатомів така патологія отримала назву «волохате серце» (cor villosum). Виникає при деяких інфекційних захворюваннях (пастерельоз, гемофільоз, мікоплазмози, хламідіози).

Позначення : 1-нашарування фібрину на поверхні епікарду; 2-лейкоцитарна інфільтрація субепікардіального шару.

Препарат 2

1

2

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Вадами (син.: пороками) розвитку називають стійкі морфологічні зміни органу, частин тіла чи всього організму, які виходять за межі варіацій їх нормальної будови. Вони можуть бути природженими й набутими. Природженими вадами розвитку називають вади розвитку, що виникають в період внутрішньоутробного розвитку організму. Розділ загальної патології, що вивчає природжені вади розвитку, називають тератологією (від гр. teras, teracos

– знак, диво, потвора, виродок).

Набутими вадами розвитку називають вади розвитку, що виникають в період постнатального розвитку організму (не зарощений (син.: персистуючий) артеріальний протік, набуті вади серця, постнатальна зупинка розвитку органів тощо). Вони реєструються рідко.

Вади розвитку, які спотворюють частину або все тіло й виявляються під час зовнішнього огляду, називають потворностями. Вади розвитку, які не спотворюють тварину та не супроводжуються порушенням функції органу, називають аномаліями (наприклад, декстрокардія).

До вад розвитку не відносять постнатальне порушення пропорцій чи розмірів органів, які виникають внаслідок ендокринних розладів (гіпофізарну карликовість, гігантизм, акромегалію). Вони розглядаються як прояв відповідних хвороб.

Природжені вади розвитку

Етіологія. Формування природжених вад розвитку є результатом відхилення від нормального внутрішньоутробного розвитку особи. Пренатальний розвиток особи – це період від дозрівання статевих клітин (гамет) до народження. Його поділяють на два періоди: період прогенезу, який триває від утворення зрілих гамет до запліднення, та період кіматогенезу (від гр. kyema – зародок), який починається з запліднення й закінчується народженням організму. Період кіматогенезу, в свою чергу, поділяють на період бластогенезу, період ембріогенезу та період фетогенезу. Період бластогенезу починається заплідненням і закінчується утворенням трофо- й ембріобласту. Період ембріогенезу починається з імплантації зародка в стінку матки після утворення ембріота трофобласту і триває до формування плоду й плаценти. В цей час відбувається утворення спеціалізованих тканин з малодиференційованих клітин ембріону. Період фетогенезу поділяють на ранній фетогенез, під час якого плід набуває життєздатності, закладається молочна залоза, формується хрящовий скелет і визначається стать, та пізній фетогенез, під час якого завершується формування організму. У ВРХ бластогенез триває від запліднення до 10-го дня, бластогенез – від 10-го до 15-го дня, ембріогенез – від 15-го до 45го дня, ранній фетогенез – від 45-го до 180-го дня, пізній фетогенез – від 180-го до 280-го дня.

Фактори, що зумовлюють порушення розвитку організму в ембріональний період називаються тератогенними. Їх умовно поділяють на ендогенні та екзогенні (схема 3), але ці дві групи чинників тісно зв’язані один з одним причинно-наслідковими зв’язками. Речовини, які не шкодять організму матері, а зумовлюють виникнення різної патології в плодов, у тому числі й вад розвитку,

називають тератогенними отрутами.

Мутації – це зміни спадкових властивостей клітин і організму в цілому в результаті перебудови та порушень генів і хромосом. Можуть відбуватися в статевих і соматичних клітинах. Оскільки при мутаціях соматичних клітин зміни відбуваються не в усіх клітинах, в організми виникає мозаїцизм – наявність в одної особи декількох варіантів хромосомного набору. Мутації можуть бути спонтанними (син.: природними) та індукованими. Спонтанні мутації виникають під дією різних факторів природних умов існування – природного радіаційного фону, підвищеної сонячної активності, фізіологічних змін метаболізму клітин, помилок під час реплікації тощо. Індуковані мутації виникають під дією мутагенів. Мутагенами називають фізичні, хімічні та

біологічні фактори, здатні викликати патологічні мутації. Мутагени можуть бути фізичними (іонізуюче опромінення), хімічними (велика кількість речовин різної природи – деякі протипухлинні препарати (мілеран, уретан, сарколізин, ТіоЕФ, ендоксан), деякі пестициди (ДДТ, цинеб, цирам), формальдегід, деякі харчові добавки (циклам ати, ароматичні вуглеводні), бензол та ін.) та біологічними (віруси). Слід враховувати, що хімічні речовини з молекулярною масою більше 1000 через неушкоджену плаценту не проходять, а, отже, не можуть бути мутагенами. Мутації можуть викликати продукти їх обміну, здатні проходити через плацентарний бар’єр. Для фізичних і хімічних мутагенів характерна відсутність порогу дії: будь-яка їх кількість може призвести до виникнення мутацій.

Схема 3. Класифікація тератогенних чинників

Процес виникнення мутацій в організмі називають мутагенезом.

Всі мутації поділяють на генні, хромосомні та геномні. Генними мутаціями називають зміну структури окремих генів. Вони виникають внаслідок випадіння однієї основи в молекулі ДНК, вставки зайвої основи, або заміни однієї основи іншою в період редуплікації (подвоєння) ДНК і в період транскрипції (перенесення інформації на матричну РНК). Хромосомними мутаціями (син.: хромосомні аберації) називають всі зміни структури хромосом. Вони виникають в результаті дуплікації, делеції, транслокації й інверсії. Дуплікація – це подвоєння однієї з ділянок хромосоми. Делеція – втрата хромосомою її короткого (p-) чи довгого (q-) плеча. Траслокацією – це обмін сегментами між хромосомами. Транс локації можуть бути реципрокними (коли дві хромосоми взаємно обмінюються окремими сегментами), нереципрокними