8. Об‘єктно-орієнтоване проектування програмних систем.

Об'єктно-орієнтоване проектування - це методологія проектування, що поєднує процес об'єктної декомпозиції і прийоми подання логічної і фізичної, а також статичної і динамічної моделей проектованої системи.

Цей підхід передбачає виконання трьох етапів під час проектування:

1. Об'єктно-орієнтований аналіз. На цьому етапі формулюється проблема, визначаються вимоги користувача, а потім будується модель на основі об’єктів реального світу. Аналіз створює моделі того, як бажана система повинна функціонувати і як її потрібно розвивати. Моделі не містять жодних деталей впровадження, щоб їх міг зрозуміти та вивчити будь-який нетехнічний експерт із застосування.

2. Об'єктно-орієнтоване проектування На цьому етапі проектується повна архітектура потрібної системи. Система розуміється як набір взаємодіючих підсистем, які, у свою чергу, складаються з ієрархії взаємодіючих об’єктів, згрупованих у класи. Проектування системи здійснюється відповідно до моделі аналізу системи та запропонованої архітектури системи. Тут акцент робиться на об’єктах, що складають систему, а не на процесах у системі.

3. Об'єктно-орієнтоване програмування. На цьому етапі модель дизайну, розроблена в об’єктному проектуванні, транслюється в код на відповідній мові програмування або програмному засобі. Створено бази даних і визначено конкретні вимоги до обладнання. Коли код набуває форми, він тестується за допомогою спеціальних методів для виявлення та видалення помилок у коді.

Розгляд будь-якої складної системи потребує застосування техніки декомпозиції. Декомпозиція означає поділ великої складної системи на ієрархію менших компонентів меншої складності за принципом «розділяй і володарюй». Кожен головний компонент системи називається підсистемою. Об'єктно-орієнтована декомпозиція ідентифікує окремі автономні об'єкти в системі та зв'язок між цими об'єктами.

Переваги декомпозиції:

• Окремі компоненти є менш складними, тому більш зрозумілими та керованими.

• Це дозволяє розділити робочу спецалістів зі спеціальними навичками.

• Це дозволяє замінювати або модифікувати підсистеми, не впливаючи на інші підсистеми.

Об‘єктно-орієнтовані системи можна представити як сукупність автономних і незалежних об'єктів. Зміна реалізації будь-якого об'єкта чи додавання йому нових функцій впливає інші об'єкти системи. Чітка відповідність між реальними об'єктами (наприклад, апаратними засобами) та керуючими об'єктами програмної системи полегшує розуміння та реалізацію проекту.

Об'єкти можуть бути повторно використовуваними компонентами, вони незалежно інкапсулюють дані про стан та операції. Архітектуру ПЗ можна розробляти з урахуванням об'єктів, раніше створених попередніх проектах. Це знижує вартість проектування, програмування та тестування ПЗ. Крім того, можливість використання стандартних об'єктів зменшує ризик, пов'язаний із розробкою програмного забезпечення.

У проектуванні та розробці об'єктно-орієнтованої системи OOD(object oriented design) допомагає розробляти архітектуру або макет системи - зазвичай після завершення об'єктно-орієнтованого аналізу (OOA). Пізніше створена система створюється або програмується за допомогою об'єктно-орієнтованих методів та / або об'єктно-орієнтованої мови програмування (OOPL).

Процес OOD приймає концептуальні моделі систем, випадки використання, реляційну модель системи, користувальницький інтерфейс (UI) та інші дані аналізу як вхідні дані з фази OOA. Це використовується в OOD для ідентифікації, визначення та проектування систем класів та об'єктів, а також їх взаємозв'язку, інтерфейсу та реалізації.