11. Моделі реалізації об‘єктно-орієнтованих програмних систем

Моделі реалізації забезпечують фізичне подання системи у вигляді логічних елементів, упакованих у компоненти, та їх розміщення в апаратних вузлах.

Компонентною називається діаграма, яка моделює фізичні аспекти об’єктно-орієнтованих систем. Вона показує організацію набору компонентів та залежності між ними. Елементами компонентних діаграм є компоненти й інтерфейси, а також відношення залежності та реалізації. Як і інші діаграми, компонентні діаграми можуть включати примітки й обмеження. Крім того, ці діаграми можуть містити пакети або підсистеми, використовувані для угруповання елементів моделі у великі фрагменти.

За суттю компоненти є фізичним фрагментом реалізації системи, що містить виконуваний програмний код, сценарні описи або набори команд операційної системи (командні файли). Компонент  фізична і замінна частини системи, що відповідає набору інтерфейсів і забезпечує реалізацію цього набору інтерфейсів. Графічно компонент зображується як прямокутник із вкладками, що має ім’я.

Інтерфейс – список операцій, які визначають функціональні можливості класу чи компонента до виконання завдань. Інакше інтерфейс є рознімом, через який доступні операції компонента. За допомогою інтерфейсу компоненти стикаються один з одним, утворюючи систему. Інтерфейс подібний до абстрактного класу, який не має властивостей і операцій, а є лише абстрактні операції (які не мають тіл). Усі операції інтерфейсу відкриті і видимі клієнту, вони вказують лише на пропоновані послуги. За способом зв’язку компонента з інтерфейсом розрізняють:

• експортований інтерфейс, у якому реалізовується і пропонується компонент як послуга клієнтам;

• імпортований інтерфейс, у якому компонент використовується як послуга іншого компонента

Один компонент може мати декілька експортованих і декілька імпортованих інтерфейсів.

Діаграма розміщення (розгортання) – друга із двох різновидів діаграм реалізації UML, що моделюють фізичні аспекти об’єктноорієнтованих систем, і розробляється, як правило, для територіально розподілених систем. Цей тип діаграм застосовується для подання загальної конфігурації і топології розподіленої програмної системи і містить зображення розміщення компонентів в окремих вузлах системи. Крім того, діаграма розгортання вказує наявність фізичних сполук – маршрутів передавання інформації між апаратними пристроями, задіяними в реалізації системи.

Компонентна об’єктна модель (COM) – фундамент компонентно-орієнтованих засобів сім’ї операційних систем Windows. COM визначає стандартний механізм, за допомогою якого одна частина ПЗ надає свої послуги іншій частині. Загальна архітектура надання послуг у бібліотеках, додатках, системному і мережевому ПЗ дозволяє COM змінити підхід до створення програм. COM установлює поняття і правила, необхідні для визначення об’єктів і інтерфейсів; крім того, у її склад входять програми, що реалізовують ключові функції. У COM будь-яка частина ПЗ реалізовує свої послуги за допомогою об’єктів COM. Кожний об’єкт «COM» підтримує декілька інтерфейсів. Клієнти можуть отримати доступ до послуг об’єкта COM тільки через виклики операцій його інтерфейсів – вони не мають безпосереднього доступу до даних об’єкта.