4)Стилістичні особливості перекладу античної міфології

Артеміда, сестра близнюк Аполлона, добре відома як богиня полювання. Коли великий мисливець Оріон спробував зґвалтувати її, вона зробила так, що скорпіон вистрибнув із землі і смертельно вкусив Оріона та його пса. Оріон потрапив на небо у вигляді сузір'я, а його пес став Сиріусом, собакою-зіркою.

Грецьке ім'я Нарцис (Narcissus) має значення «самолюбна людина». Ще одним не менш яскравим прикладом є ім'я грецького бога Меркурія (Мегсігу). Дане власне ім'я і в англійській і в українській мовах стало основою для утворення цілого ряду дериватів, таких як комерційний, комерція, комерсант, так як етимоном даного власного імені є латинське слово тегх (товар).

Одним з найяскравіших прикладів переходу власного імені в загальне є слово- Хаос (Chaos). Це слово має двояке значення. Як міфологічне поняття, будучи власним ім'ям, воно сполучається з поняттям «космос» і разом з ним показує цілісність картини світобудови (згідно з філософськими поглядами древніх греків, космос - це та частина світу, де панує гармонія, порядок, хаос - та частина світу, яка є його стихійну дезінтеграцію). У другому значенні слово хаос - «безлад, порушення порядку взагалі» - є називним ім'ям. [4]

У другій групі алюзивних власних назв лексичний фон в англійському та українському власному імені не збігається, що вимагає окремого перекладацького рішення. Наприклад, власне ім'я Sphynx (Сфінкс) мовою оригіналу, має значення «потвора, що прилетіла з Єгипту і тримає в страху всю Стародавню Грецію». В українській мові дане власне ім'я має інший характер, а саме: воно позначає істоту з обличчям і грудьми жінки, тілом лева, яке охороняє древні єгипетські піраміди.

Третя група імен - це імена, в яких лексичний фон присутній лише в англійській мові та які невідомі рукраїномовним реципієнтам перекладу. До таких належать імена власні - антропоніми, топоніми і так далі, що є реалією англомовних країн і складають їх специфічну історію. Такі власні імена не можуть бути просто транслітеровані: необхідно давати до них виноску, що містить тлумачення лексичного фону, актуалізованого в даному контексті. До цієї категорії можна віднести словосполучення "The Tarpeian Rock". У тексті, що перекладається, дане власне ім'я означає місце страти в Стародавньому Римі (з Тарпейської скелі скидали злочинців, які звинувачувалися в зраді Батьківщини). Далі словосполучення "The Tarpeian Rock" стало співвідноситися зі зрадою та смертю.

На перший погляд може здатися, що переклад власних назв не представляє особливих труднощів. Власне ім'я завжди реалія. У промові воно називає справді існуючий чи вигаданий об'єкт думки, єдиний свого роду і неповторний. У кожному такому імені зазвичай міститься інформація про локальну і національну належність об'єкта, що ним позначається. Труднощі перекладу значною мірою пов'язані саме з передачею національного характеру того чи іншого твору: чим яскравіше воно відображає національний колорит, тим важче перекладачеві знайти відповідні, адекватні функціональні образотворчі засоби.

Особливий інтерес представляє питання способах передачі слів як звань реалій. При цьому йдеться саме про переклад назв реалій, а аж ніяк не про самі реалії, тому що реалія - поняття екстралінгвістичне і не може перекладатися, як не може перекладатися з однієї мови на іншу будь-яка річ, що існує в природі.

Переклад назв реалій фактично зводиться до чотирьох основних методів:

По-перше, транскрипція або транслітерація безпосереднє використання перекладеного слова, що позначає реалію, або його кореня в написанні літерами своєї мови або в поєднанні з суфіксами своєї мови, наприклад Herculanum - Геркуланум, Brauron - Бра урон, Attica-Аттика, Salamis -Саламіс, Troy - Троя, Ithaca - Ітака, Bassae - Бассаї, Delphi - Дельфи, Delos - Делос, Corinth - Корінф, Styx - Стікс.

При першому згадуванні географічної назви зазвичай після українського позначення у дужках наводиться назва мовою оригіналу. Тим не менш, цей спосіб слід застосовувати після ретельної перевірки, так як можливо є зовсім інше написання географічної назви, яка використовується протягом досить тривалого часу.

По-друге, створення нового слова або складного слова, або словосполучення для позначення відповідного предмета на основі елементів та морфологічних відносин, які вже реально існують у мові. В основі своєї цей переклад є описовим перифрастичним.

По-третє, використання слова, що означає щось близьке (хоча й не тотожне) за функцією іншомовної реалії, інакше - уподібнює переклад, уточнюваний в умовах контексту, а іноді межує з приблизним позначенням.

І, нарешті, четвертий метод: якщо назви об'єктів культури, що мають аналоги в культурі народів, що говорять українською мовою, не викликають особливих труднощів, то для їх перекладу використовується метод калькування, наприклад: Mount Vesuvius - Вулкан Везувій (англ. mount - височина, горб , гора), Eurymathian Bear - Ериманський Вепрь (англ. bear - вепрь, ведмідь...). and Phlegethon (river of fire.... Стікс (річку ненависті), Ахеронт (річку скорботи), Лету (річку забуття), Кокіт (річку плачу) і Флегетон (річку вогню)... Ремарки, дані в дужках, відносяться до імен власним географічним, зокрема назв річок.

Вибір тієї чи іншої можливості передачі власних назв, що зберегли певну семантику, обумовлюється традицією, з якою не можуть не рахуватися перекладачі навіть у тих випадках, коли вони зустрічаються з іменами вигаданими, хоча тут коливання значно більш часті. Що стосується власних назв, які не мають своєї семантики в сучасній мові, то стосовно них питання про переклад не встає і аналогія з формами передачі реалій тут припиняється. [2]

Звернення до античної тематики особливо необхідне і виправдане тоді, коли руйнуються основи культури. Йосип Бродський у своїй Нобелівській лекції 1987р. говорив, про важливість звернення сучасного дослідника до античної проблематики, і його парадоксальна теза: «Чим сучасніша людина, тим вона давніша» - має привернути увагу в сьогоднішній час, адже ми мислимо світ таким, яким створила його наша мова.