Сырная Гистология

t.me/rapeture

16. Спеціальна гістологія. Сенсорна система. * Зоровий аналізатор, його ланки та структурні компоненти. Очне яблуко – загальний план будови. Діоптричний апарат ока, структурні компоненти, загальні ознаки світлозаломлюючих структур.

Орган зору – око.

Око: очне яблуко та допоміжні структури (повіки, слізний апарат, окорухові м’язи)

Вочному яблуці розрізняють:

•фіброзна оболонка (склера та рогівка)

•судинна оболонка (власне судинна оболонка, циліарне тіло, райдужка)

•сітчаста оболонка (сітківка)

•передню і задню камери

•кришталик

•склисте тіло

Функціональні апарати ока:

• Діоптричний апарат • Акомодаційний апарат • Рецепторний аппарат Діоптричний апарат ока (світлопровідний) – забезпечує проведення та

заломлення світла.

• рогівка • рідина передньої камери; • кришталик; • склисте тіло

Рогівка (лат. cornea) - частина світлозаломлювального апарату ока, що виконує захисну функцію, вирізняється високою оптичною гомогенністю, пропускає і заломлює світлові промені. Пластинки колагенових волокон, з яких побудована основна частина рогівки, мають однаковий показник заломлення з нервовими гілками й основною речовиною, що разом із хімічним складом та відсутністю кровоносних судин визначає її прозорість.

Рогівка: має 5 шарів:

•передній епітелій (багатошаровий)

•передня межова пластинка (боуменова)

•власна речовина рогівки

+Шар Дюа

•задня межова пластинка (десцеметова)

•задній епітелій (одношаровий – ендотелій)

Рогівка не має судин, має багато нервових закінчень Сумарна оптична сила ока 59-70 Дптр. • рогівка – 40 Дптр. • рідина

передньої камери; • кришталик -19-35 Дптр; • склисте тіло;

** Будова рогівки, кришталика, скловидного тіла. Морфолоічні основи їх прозорості.

Рогівка (лат. cornea) - частина світлозаломлювального апарату ока, що виконує захисну функцію, вирізняється високою оптичною гомогенністю, пропускає і заломлює світлові промені. Пластинки колагенових волокон, з яких побудована основна частина рогівки, мають однаковий показник заломлення з

t.me/rapeture

нервовими гілками й основною речовиною, що разом із хімічним складом та відсутністю кровоносних судин визначає її прозорість.

Рогівка: має 5 шарів:

•передній епітелій (багатошаровий)

•передня межова пластинка (боуменова)

•власна речовина рогівки

+Шар Дюа

•задня межова пластинка (десцеметова)

•задній епітелій (одношаровий – ендотелій)

Рогівка не має судин, має багато нервових закінчень

Кришталик:

Кришталик (лат. lens) - прозора двоопукла структура, яка не містить кровоносних судин та утримується між краями циліарного тіла за допомогою волокон циліарної або циннової зв'язки (війкового пояска)

Натягнення цих волокон фіксує кришталик у більш плоскому стані, що дозволяє бачити віддалені об'єкти. Збільшення кривизни кришталика внаслідок послаблення натягу волокон війкової зв'зки збільшує заломлювальну силу кришталика, що дозволяє фокусувати зір на близьких предметах. Це явище має назву акомодації і зумовлене скороченням циліарного м'яза

Кришталик включає три основних структурних компоненти: (1) капсулу - еластичну пластинку завтовшки 10-20 мкм, яка складається головним чином з колагену IV типу та протеогліканів; (2) субкапсулярний епітелій - одношаровий плоский епітелій, розташований на передній поверхні кришталика, який продукує компоненти капсули; (3) кришталикові волокна

Склисте тіло:

Склисте тіло (лат. corpus vitreum) - прозора гелеподібна речовина, яка заповнює порожнину між кришталиком та сітківкою

99% - вода • 1% - органічні речовини, переважно – глікозаміноглікани • Клітини – гіалоцити, розташовані на периферії • В центрі знаходиться гіалоїдний канал (Канал Клоке) – залишок ембріональної артерії склистого тіла

***Особливості трофіки діоптричного апарату ока. Хвороби, повязані з патологією цього апарата.

Більмо (лейкома) - захворювання, для якого характерне помутніння рогівки. Причиною хвороби стають рубцеві зміни різного генезу: внаслідок рубцювання рогівка втрачає свою прозорість і набуває специфічного фарфорово-білого кольору. Із часом забарвлення більма змінюється, оскільки 8 нього проростають кровоносні судини та відбувається його жирове переродження, внаслідок чого лейкома набуває жовтуватого відтінку. На зір

t.me/rapeture

людини більмо впливає неоднозначно: іноді людина з лейкомою може повністю осліпнути, хоча зазвичай ця патологія призводить до часткової втрати гостроти зору

Кератит - захворювання запального характеру, що уражує рогівку ока. Захворювання проявляється помутнінням, почервонінням рогівки, супроводжується больовими симптомами

Кератоконус - дегенеративне захворювання рогівки, що веде до її поступового витончення, зниження міцності і випинання вперед під дією внутрішньоочного тиску. Рогівка при цьому набуває конусоподібної форми

Глаукома - клінічний стан, що проявляється довготривалим підвищенням внутрішньоочного тиску. Може розвиватися або внаслідок підвищення продукції водянистої вологи, або через порушення її відтоку з передньої камери ока через шлеммів канал. Залежно від ступеня прохідності шлеммового каналу розрізняють глаукому закритокутову (канал повністю закритий) та відкритокутову (прохідність каналу знижена). Відкритокутова глаукома є найчастішою причиною сліпоти у дорослих людей.

Катаракта - часткове або повне помутніння кришталика з пониженням гостроти зору аж до повної його втрати. З віком маса і товщина кришталика збільшуються, а світлозаломлювальна сила зменшується. Ядро кришталика стискається внаслідок нашарування нових волокон, які розташовуються концентрично, і стає твердішим. Результатом є зменшення прозорості кришталика. Хімічно змінені білки ядра кришталика поступово надають йому пігментації: з віком кришталик набуває відтінків від жовтого до коричневого. Катаракта може також розвиватися після травми ока або на тлі різноманітних патологічних станів в організмі. Зокрема, мутації генів, що кодують утворення філензинових чи факінінових філаментів, зумовлюють у людини розвиток деяких форм вродженої катаракти.

Помутніння склистого тіла - так звані "літаючі муки" - сприймаються як темні утвори різного виду (нитки, частинки "сажі", пластівці тощо), які при русі очей зміщуються в межах якоїсь ділянки поля зору. Особливо чітко їх видно на тлі рівномірно освітленої білої поверхні. Поява "мушок" зумовлена різними причинами - початковою дистрофією склистого тіла (короткозорість, літній вік) чи проникненням до його складу окремих клітин.

17. Спеціальна гістологія. Сенсорна система. * Зоровий аналізатор, його ланки та структурні компоненти. Загальний план будови очного яблука. Аккомодаційний апарата ока.

Орган зору – око. Око: очне яблуко та допоміжні структури (повіки, слізний апарат, окорухові м’язи)

В очному яблуці розрізняють:

t.me/rapeture

•фіброзна оболонка (склера та рогівка)

•судинна оболонка (власне судинна оболонка, циліарне тіло, райдужка)

•сітчаста оболонка (сітківка)

•передню і задню камери

•кришталик

•склисте тіло

Функціональні апарати ока:

• Діоптричний апарат • Акомодаційний апарат • Рецепторний аппарат

Акомодаційний апарат – забезпечує акомодацію ока – зміна оптичної сили ока.

• циліарне тіло • кришталик • райдужка

Діоптричний апарат ока (світлопровідний) – забезпечує проведення та заломлення світла.

• рогівка • рідина передньої камери; • кришталик; • склисте тіло

Сумарна оптична сила ока 59-70 Дптр. • рогівка – 40 Дптр. • рідина передньої камери; • кришталик -19-35 Дптр; • склисте тіло;

Рецепторний апарат – забезпечує спийняття світлових подразників.

• сітківка

**Будова райдужки та війкового (циліарного) тіла: шари, особливості клітинного складу, мязи.

Райдужка (лат. iris) - передня частина судинної оболонки ока, яка формує перед кришталиком скорочувальнвальну діафрагму. Райдужна оболонка переходить у циліарне тіло і прикріплюється до склери на 2 мм позаду від корнеосклерального з'єднання. Райдужка має форму тонкого диска, у центрі якого міститься отвір - зіниця. Складається з пронизаної судинами сполучнотканинної строми, задня поверхня якої вкрита меланоцитами

Райдужка є динамічною структурою, яка шляхом звуження або розширення зіниці оптимізує кількість світла, що потрапляє до ока. Виконання цієї функції забезпечується двома м'язами: м'язом-розширювачем (дилататором) зіниці, що був згаданий вище, та м'язомзвужувачем (сфінктером), який у формі кільця охоплює зіницю. Баланс активності цих двох м'язів визначає діаметр зіниці та кількість світла, що досягає сітківки

Циліарне (війкове) тіло є похідним судинної оболонки та сітківки. У поперечному перерізі має форму трикутника, довша основа якого контактує зі склерою, друга сторона - зі склистим тілом, третя - звернена до задньої камери

t.me/rapeture

ока. Розрізняють дві частини циліарного тіла: внутрішню - циліарну корону і зовнішню - циліарне кільце. Від поверхні циліарної корони у напрямку кришталика відходять циліарні (війкові) відростки, до яких прикріплюються волокна циліарної, або циннової зв'язки (війкового пояска).

Морфологічно війкове тіло складається зі строми, що включає два шари: зовнішній шар гладких міоцитів - циліарний м'яз, що оточений еластичними волокнами, меланоцитами та кровоносними капілярами; внутрішню судинну ділянку, що продовжується в циліарні відростки

Циліарний (війковий) м'яз складається з пучків гладких міоцитів, орієнтованих у трьох різних напрямках

Циліарні (війкові) відростки є продовженням внутрішньої судинної ділянки циліарного тіла та містять певну кількість еластичних волокон і макрофагів з фагоцитованими гранулами меланіну в цитоплазмі.

*** Роль аккомодаційного апарата у пристосуванні до інтесивності освітлення та зміни форми кришталика.

Акомодаційний апарат забезпечує зміну форми і заломлювальної сили кришталика, фокусування зображення на сітківці, а також пристосування ока до різної інтенсивності освітлення. Включає райдужку та циліарне (війкове) тіла

Райдужка є динамічною структурою, яка шляхом звуження або розширення зіниці оптимізує кількість світла, що потрапляє до ока. Виконання цієї функції забезпечується двома м'язами: м'язом-розширювачем (дилататором) зіниці, що був згаданий вище, та м'язомзвужувачем (сфінктером), який у формі кільця охоплює зіницю. Баланс активності цих двох м'язів визначає діаметр зіниці та кількість світла, що досягає сітківки

Внутрішня поверхня циліарного тіла та його відростків вкрита циліарною частиною сітківки. Вона складається з двох різновидів епітеліальних клітин - інтенсивно пігментованих та безпігментних. Циліарні відростки забезпечують продукцію водянистої вологи та служать місцем прикріплення циліарної циннової зв'язки, волокна якої своїм другим кінцем вплітаються в капсулу кришталика. Вищезазначена система відіграє важливу роль в акомодації - процесі, який забезпечує можливість фокусування зору на близьких і віддалених об'єктах шляхом зміни кривизни кришталика (див. вище). Зокрема, щоб сфокусувати зір на близькому об'єкті, циліарний м'яз скорочується, зумовлюючи зміщення допереду судинної оболонки і циліарного тіла. Це знімає частину напруженості волокон циліарної зв'язки та дозволяє кришталику набути округлішої форми, що збільшує його оптичну силу

Кришталик (лат. lens) - прозора двоопукла структура, яка не містить кровоносних судин та утримується між краями циліарного тіла за допомогою волокон циліарної або циннової зв'язки (війкового пояска)

t.me/rapeture

Натягнення цих волокон фіксує кришталик у більш плоскому стані, що дозволяє бачити віддалені об'єкти. Збільшення кривизни кришталика внаслідок послаблення натягу волокон війкової зв'зки збільшує заломлювальну силу кришталика, що дозволяє фокусувати зір на близьких предметах. Це явище має назву акомодації і зумовлене скороченням циліарного м'яза

18. Спеціальна гістологія. Сенсорна система. * Зоровий аналізатор, його ланки та структурні компоненти. Очне яблуко – загальний план будови. Фоторецепторний апарат ока – сітківка, загальний план будови. Нейроцити та гліоцити сітківки, пігментний епітелій.

Око: очне яблуко та допоміжні структури (повіки, слізний апарат, окорухові м’язи)

Вочному яблуці розрізняють:

•фіброзна оболонка (склера та рогівка)

•судинна оболонка (власне судинна оболонка, циліарне тіло, райдужка)

•сітчаста оболонка (сітківка)

•передню і задню камери

•кришталик

•склисте тіло

Функціональні апарати ока:

• Діоптричний апарат • Акомодаційний апарат • Рецепторний аппарат

Діоптричний апарат ока (світлопровідний) – забезпечує проведення та заломлення світла.

• рогівка • рідина передньої камери; • кришталик; • склисте тіло

Сумарна оптична сила ока 59-70 Дптр. • рогівка – 40 Дптр. • рідина передньої камери; • кришталик -19-35 Дптр; • склисте тіло;

Акомодаційний апарат – забезпечує акомодацію ока – зміна оптичної сили ока.

• циліарне тіло • кришталик • райдужка Рецепторний апарат – забезпечує спийняття світлових подразників.

• сітківка

Фотосенсорний апарат представлений зоровою частиною сітківки (лат. retina), що є внутрішньою оболонкою очного яблука. Крім зорової частини, сітківка містить також сліпу частину, що вкриває задню поверхню циліарного тіла і райдужки. Межа між цими двома функціональними зонами сітківки має назву зубчастої лінії (лат. ora serrata). У складі зорової частини сітківки розрізняють зовнішній пігментний шар та внутрішній світлочутливий нервовий шар, які відрізняються за своїм походженням і відносно слабо з'єднані один з

t.me/rapeture

одним, внаслідок чого ділянка нейропігментного сполучення часто слугує місцем відшарування сітківки (див. нижче). Нервовий шар на гістологічних препаратах складається з 9 шарів нервових клітин та їхніх відростків.

Послідовне розташування шарів сітківки у напрямку від судинної оболонки до склистого тіла наступне: (1) пігментний епітелій; (2) шар паличок і колбочок (фоторецепторний шар); (3) зовнішня погранична мембрана; (4) зовнішній ядерний шар; (5) зовнішній сітчатий шар; (6) внутрішній ядерний шар; (7) внутрішній сітчастий шар; (8) гангліонарний шар; (9) шар нервових волокон; (10) внутрішня погранична мембрана.

Послідовне розташування шарів сітківки у напрямку від судинної оболонки до склистого тіла наступне:

(2)пігментний епітелій;

(2) шар паличок і колбочок (фоторецепторний шар);

(3)зовнішня погранична мембрана;

(4)зовнішній ядерний шар;

(5)зовнішній сітчатий шар;

(6)внутрішній ядерний шар;

(7)внутрішній сітчастий шар;

(8)гангліонарний шар;

(9)шар нервових волокон;

(10)внутрішня погранична мембрана. Пігментний епітелій сітківки:

•Поглинання світла • Світлова адаптація • Фагоцитоз «відпрацьованих» дисків та напівдисків паличок та колбочок Включення пігменту – меланосоми, які переміщуються по відростках між фотосенсорними клітинами

Шар паличок і колбочок містить зовнішні та внутрішні сегменти фоторецепторів - видозмінених дендритів світлочутливих нейронів сітківки.

Функціонально палички більш чутливі до світла та пристосовані до забезпечення зору при низькій інтенсивності освітлення, що проявляється у формуванні зображення в сірих тонах - це так званий “сутінковий", або "нічний" зір. Максимум поглинання паличкового зорового пігменту родопсину припадає на довжину хвилі видимого спектра 496 нм

Колбочки, навпаки, менш чутливі до слабкої освітленості та поділяються на три морфологічно нерозрізненні типи клітин, що містять специфічні різновиди пігменту йодопсину, які активуються при поглинанні променів світла з довжиною хвилі 420, 531 та 588 нм - синьої, зеленої та червоної частин видимого спектра (S-,

t.me/rapeture

М- та L-колбочки відповідно). Одночасна активація певної кількості колбочок різного типу призводить до змішування кольорів у відповідних пропорціях та формування повноцінного зображення

Кожен фоторецепторний нейрон містить наступні частини: дендрит, що включає сполучені війкою зовнішній та внутрішній сегменти, тіло (перикаріон), а також аксон

**Фоторецепторні клітини: види, кількість, локалізація, будова, функціональне значення.

Пігментний епітелій сітківки:

• Поглинання світла • Світлова адаптація • Фагоцитоз «відпрацьованих» дисків та напівдисків паличок та колбочок Включення пігменту – меланосоми, які переміщуються по відростках між фотосенсорними клітинами

Шар паличок і колбочок містить зовнішні та внутрішні сегменти фоторецепторів - видозмінених дендритів світлочутливих нейронів сітківки.

Функціонально палички більш чутливі до світла та пристосовані до забезпечення зору при низькій інтенсивності освітлення, що проявляється у формуванні зображення в сірих тонах - це так званий “сутінковий", або "нічний" зір. Максимум поглинання паличкового зорового пігменту родопсину припадає на довжину хвилі видимого спектра 496 нм

Колбочки, навпаки, менш чутливі до слабкої освітленості та поділяються на три морфологічно нерозрізненні типи клітин, що містять специфічні різновиди пігменту йодопсину, які активуються при поглинанні променів світла з довжиною хвилі 420, 531 та 588 нм - синьої, зеленої та червоної частин видимого спектра (S-, М- та L-колбочки відповідно). Одночасна активація певної кількості колбочок різного типу призводить до змішування кольорів у відповідних пропорціях та формування повноцінного зображення

Кожен фоторецепторний нейрон містить наступні частини: дендрит, що включає сполучені війкою зовнішній та внутрішній сегменти, тіло (перикаріон), а також аксон

Зовнішня погранична мембрана утворена периферичними закінченнями радіальних гліоцитів сітківки (клітин Мюллера)

Зовнішній ядерний шар утворений перикаріонами (ядровмісними тілами) фоторецептори их нейронів сітківки

Зовнішній сітчастий шар сформований відростками фоторецепторних, біполярних та горизонтальних нейронів

Внутрішній ядерний шар складається з перикаріонів біполярних, горизонтальних, амакринних нейронів та клітин Мюллера

t.me/rapeture

Внутрішній сітчастий шар складається з відростків та синапсів між біполярними, гангліонарними та амакринними нейронами

Гангліонарний шар сітківки утворений тілами великих (до 30 мкм) мультиполярних нейронів

Шар нервових волокон містить аксони гангліонарних клітин, які орієнтовані паралельно до поверхні сітківки. Цей шар потовщується в ділянці диска зорового нерва (сліпа пляма), де сходяться усі волокна.

Внутрішня погранична мембрана утворена з'єднаннями базальних частин клітин Мюллера та відокремлює сітківку від склистого тіла

***Зоровий пігмент. Механізми фоторецепції

Мембрани паличок і колбочок містять специфічні світлочутливі молекули - зорові пігменти, які беруть безпосередню участь у поглинанні світла: у мембранах паличкових нейронів це родопсин, у колбочкових - йодопсин. Обидва зорові пігменти складаються з інтегрального білка опсину та хроматофора. Важливою складовою хроматофора родопсину є ретиналь - похідний вітаміну А. Перетворення фоторецепторами енергії світлових променів на нервові імпульси має назву візуальної обробки і включає в себе два основних етапи

Перший етап - власне фотохімічна реакція, яка відбувається в зовнішньому сегменті паличок і колбочок при поглинанні світлової енергії, що викликає конформаційні зміни хроматофорів. Активовані молекули опсину взаємодіють з G-білком трансдуцином. Останній активує фосфодіестеразу, яка, у свою чергу, руйнує циклічний ГМФ (цГМФ). У темряві велика кількість цГМФ у клітинах фоторецепторів зв'язана з цитоплазматичною поверхнею Na’ -каналів, внаслідок чого ці канали залишаються відкритими. Тому фотосенсорні нейрони мають низький мембранний потенціал

Другий етап полягає у зниженні концентрації цГМФ у внутрішньому сегменті фоторецепторів. Ці індуковані енергією світлових променів зміни призводять до зменшення проникності плазматичної мембрани для іонів натрію, внаслідок чого мембрана стає гіперполяризованою. Цим зумовлене зменшення секреції нейротрансмітера (глутамату), що фіксується рецепторами біполярних клітин сітківки, які генерують та передають електричні імпульси до мозку

19. Спеціальна гістологія. Сенсорна система. * Зоровий аналізатор, його ланки та структурні компоненти. Очне яблуко – загальний план будови. Фоторецепторний апарат ока – сітківка – тканинний склад, трофіка.

Око: очне яблуко та допоміжні структури (повіки, слізний апарат, окорухові м’язи)

Вочному яблуці розрізняють:

•фіброзна оболонка (склера та рогівка)

•судинна оболонка (власне судинна оболонка, циліарне тіло, райдужка)

t.me/rapeture

•сітчаста оболонка (сітківка)

•передню і задню камери

•кришталик

•склисте тіло Функціональні апарати ока:

•Діоптричний апарат • Акомодаційний апарат • Рецепторний аппарат

Діоптричний апарат ока (світлопровідний) – забезпечує проведення та заломлення світла.

• рогівка • рідина передньої камери; • кришталик; • склисте тіло

Сумарна оптична сила ока 59-70 Дптр. • рогівка – 40 Дптр. • рідина передньої камери; • кришталик -19-35 Дптр; • склисте тіло;

Акомодаційний апарат – забезпечує акомодацію ока – зміна оптичної сили ока.

• циліарне тіло • кришталик • райдужка Рецепторний апарат – забезпечує спийняття світлових подразників.

• сітківка

Фотосенсорний апарат представлений зоровою частиною сітківки (лат. retina), що є внутрішньою оболонкою очного яблука. Крім зорової частини, сітківка містить також сліпу частину, що вкриває задню поверхню циліарного тіла і райдужки. Межа між цими двома функціональними зонами сітківки має назву зубчастої лінії (лат. ora serrata). У складі зорової частини сітківки розрізняють зовнішній пігментний шар та внутрішній світлочутливий нервовий шар, які відрізняються за своїм походженням і відносно слабо з'єднані один з одним, внаслідок чого ділянка нейропігментного сполучення часто слугує місцем відшарування сітківки (див. нижче). Нервовий шар на гістологічних препаратах складається з 9 шарів нервових клітин та їхніх відростків.

Послідовне розташування шарів сітківки у напрямку від судинної оболонки до склистого тіла наступне: (1) пігментний епітелій; (2) шар паличок і колбочок (фоторецепторний шар); (3) зовнішня погранична мембрана; (4) зовнішній ядерний шар; (5) зовнішній сітчатий шар; (6) внутрішній ядерний шар; (7) внутрішній сітчастий шар; (8) гангліонарний шар; (9) шар нервових волокон; (10) внутрішня погранична мембрана.

**Жовта пляма. Зоровий нерв. Диск зорового нерву. Трофіка сітківки. Власне судинна оболонка: шари їх будова.