4. Конституційно-правові норми: поняття, особливості та класифікація

Конституційно-правові норми – це загальнообов'язкові правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою з метою охорони і регулювання певних суспільних відносин, що здійснюються через конкретні права і обов'язки та забезпечуються примусовою силою держави.

Конституційно-правова норма – це правило поведінки учасників державно-політичних відносин владарювання, яке встановлене або санкціоноване державою, забезпечене її авторитетом і за певних умов – примусом. У конституційно-правових нормах виявляється державна воля, що опосередковує суспільну волю і передусім волю правлячих кіл.

Конституційно-правова норма, як і інші правові норми, має внутрішню структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

- гіпотеза – складова частина норми права, що визначає умови, за наявністю яких суб'єкти права повинні здійснювати свої права і обов'язки, визначені в диспозиції даної норми;

- диспозиція – складова частина норми права, що визначає саме правило поведінки, згідно якого дозволяється, забороняється або рекомендується проведення певних дій;

- санкція – складова частина норми права, яка на випадок її невиконання визначає заходи щодо відновлення порушеного права та покарання правопорушника.

Наприклад, в ст.16 Конституції Франції вони виражені в такій формі: ”Коли ... незалежність Нації, цілісність її території чи виконання її міжнародних зобов'язань виявляються під серйозною і безпосередньою загрозою, а нормальне функціонування органів державної влади, створених відповідно до Конституції, порушено [гіпотеза], Президент Республіки вживає заходів, що диктуються обставинами... [диспозиція і санкція]”.

Подібне вираження всіх структурних елементів норми права в одній статті закону дуже рідко зустрічається в конституційному праві. В більшості випадків, конституційно-правова норма виражається повністю в двох або більше статтях закону, тобто має багатостатейну форму вираження.

Наприклад, положення ст.34 Конституції Франції: "Закони приймаються Парламентом” набуває характеру цілісного нормативного припису в сукупності зі ст.39, яка встановлює право законодавчої ініціативи, ст.40-47, яка визначає процедуру проходження законопроекту, і ст.10, що передбачає право вето Президента Республіки.

Нерідко санкції за порушення декількох норм конституційного права містяться в окремій нормі, або навіть в нормах не конституційного права, а кримінального чи адміністративного.

Слід також мати на увазі, що деякі положення конституції не забезпечені санкціями взагалі. Наприклад, ст.27 Конституції Японії "Всі мають право на працю” – ні в Конституції, ні в інших законах не визначені ні умови здійснення цього права (відсутня гіпотеза), ні санкції за порушення.

Особливості конституційно-правових норм:

1) регулюють особливий зміст суспільних відносин;

2) особливе коло джерел, в яких вони виражаються;

3) мають вищу юридичну силу по відношенню до інших норм;

4) більшість конституційно-правових норм – це норми загальнорегулятивного характеру;

5) особлива структура норми.

Класифікація конституційно-правових норм

1) За функціональною направленістю:

- установчі – за своєю суттю це не є конкретні правила поведінки. Вони, як правило, фіксують самих суб'єктів конституційного права, насамперед вищі державні органи. Наприклад: ст.55 Конституції Італії: "Парламент складається з палати депутатів і сенату Республіки”.

- регулятивні – спрямовані безпосередньо на регулювання державно-політичних відносин владарювання. На їх основі суб'єкти відносин наділяються правами і обов'язками. Наприклад: ст.1 Конституції США: "Віце-президент США є головою Сенату, але може голосувати лише в тому випадку коли голоси розділяються нарівно”.

- охоронні - пов'язані з встановленням юридичних заборон.

2) За способом впливу на суб'єкти права:

- уповноважуючиі ("Парламент здійснює законодавчу владу в державі”);

- зобов'язуючі ("У випадку дострокового припинення повноважень Президента – його обов'язки здійснює прем'єр-міністр”);

- заборонні ("Функції члена уряду несумісні з депутатським мандатом”).

3) За характером регулювання суспільних відносин:

- матеріальні – безпосередній вплив на суспільні відносини (Наприклад: визначають структуру і порядок організації органів державної влади);

- процесуальні – форма в якій реалізується матеріальна норма (Наприклад: "Рішення Парламенту приймаються на його засіданнях, шляхом голосування”).

4) За дією в часі:

- постійні – їх більшість: у них невизначений термін дії;

- тимчасові – містяться, як правило, в перехідних положеннях;

- виключні (исключительные) – встановлюються на випадок надзвичайного стану. Такі норми призупиняють на цей час дію деяких постійних норм і передбачають можливість тимчасового правового регулювання.