11.4. Професійна реабілітація та працевлаштування інвалідів

Професійна реабілітація інвалідів - це відновлення знижених або втрачених професійних функцій, підбір професії та адаптація до неї інваліда, поновлення трудової діяльності інваліда в колишній або зайнятість за новими професіями.

Професійна реабілітація включає також соціальну, психологічну реабілітацію та медичний супровід. Саме ці заходи сприяють успішному засвоєнню знань.

Станом на 01.07.2010 р. в системі органів праці та соціального захисту населення функціонував Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів та 13 центрів (відділень) професійної реабілітації інвалідів.

Зміст навчального процесу і терміни навчання визначаються робочими навчальними планами та програмами, розробленими відповідно до державних стандартів з конкретних професій, затверджених в установленому порядку.

В навчальних планах визначається перелік навчальних предметів, кількість годин, відведених на їх вивчення.

Система професійно-реабілітаційних заходів в таких центрах включає:

• експертизу професійних здібностей,

• професійну орієнтацію,

• підготовку та перепідготовку,

• трудову адаптацію інвалідів,

• спостереження та атестацію робочих місць(див.рис 11.4).

Професійна реабілітація інвалідів

Раціональне працевлаштування, соціальний супровід працевлаштування та подальшої соціально-трудової адаптації інвалідів

Динамічне спостере-ження (контроль) за раціональністю працевлаштування та успішністю соціально-трудової адаптації інвалідів із їх коригуванням (за необхідності) атестації . робочих місць

Експертиза професійних здібностей інвалідів та надання їм рекомендацій щодо подальшої професійної діяльності

Професійна орієнтація

Професійне (фахове) навчання (пере-навчання) інвалідів

Рис. 11.4.. Компонентний склад системи професійної реабілітації інвалідів

Основною метою професійної реабілітації інвалідів є їх раціональне працевлаштування. Тому професійна підготовка здійснюється за спеціальностями і робітничими професіями, оволодівши якими більшість випускників-інвалідів вільно працевлаштовуються або мають змогу започаткувати власний бізнес.

Державна політика щодо зайнятості інвалідів спрямована на створення умов для працевлаштування інвалідів на відкритому ринку праці. Саме на це спрямовано запроваджену Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"систему квотування робочих /іісць для інвалідів.

Зокрема, відповідно до статті 17 цього Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та ; урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм убезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою а іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в іросуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, іереведення інваліда на іншу роботу без його згоди з /ютивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, ;оли за висновком медико-соціальної експертизи стан іого здоров'я перешкоджає виконанню професійних )бов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або іродовження трудової діяльності чи зміна її характеру та )бсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Згідно зі статтею 18 зазначеного Закону забезпечення ірав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, і тому числі з умовою про виконання роботи вдома, дійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до іідприємств, установ, організацій чи до державної служби айнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які іикористовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для іих умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні арантії, передбачені чинним законодавством, надавати іержавній службі зайнятості інформацію, необхідну іля організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на іідприємствах, в установах, організаціях, державна служба айнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою виконання юботи вдома.

Статтею 18-1 даного Закону визначено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі айнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром айнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених зконодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук роботи їдповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда ;валіфікаціїта знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію рботодавцям на створення спеціальних робочих місць для нвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості,

а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.