5. Початок українського друкарства.

• Перша друкарня, книги якої мали поширюватися в Україні, з’явилися наприкінці 15 ст. у Кракові. Заснував її Швайпольт Фіоль.

• Саме його вважають українським першодрукарем. У 1491 р. він надрукував чотири богослужбові книги церковнослов’янською мовою, післямови ж українською, що й вказує на замовників книгодруків.

• Поява у Кракові тих книжок для православної церкви обурила польських можновладців. Фіоль зазнав переслідувань, йому було заборонено друкувати книжки.

• На початку 16 ст. з’явилися книгодруки білоруса Франциска Скорини. У 1517 р. у Празі він надрукував «Псалтир», а 1519 р. – «Біблію руську».

• Книги Франциска Скорини були надзвичайно популярні в Україні, про що свідчать їхні рукописні копії.

6. Літописання

• До нашого часу збереглися списки літопису Великого князівства Литовського.

• Той історико-літературний твір постав на давній українській літописній традиції, але створений був спільною працею українських, білоруських та литовських книжників.

• Він відомий у 3-х редакціях. У літопису викладено історію Литви від найдавніших часів до середини 16 ст.

• Обстоювання інтересів Литовсько-Руської держави є найвиразнішим у «Похвалі великому князеві Вітовту», що за змістом і манерою викладу вирізняється з-посеред тексту літопису.

• Заслуговує на увагу й оповідання «Про Подільську землю», в якому йдеться про князювання в другій половині 14 ст. на Поділлі литовських князів; братів Коріатовичів.

• Помітне місце в українському літописанні тих часів належало Волинському літописові, який ще називають Коротким Київським.

• Складений безпосередньо у Києві та завершений на початку 16 ст., він висвітлював події 862–1515 рр. З-поміж літописних розповідей особливо змістовними є ті, що стосуються подій 1480–1515 рр.

7. Архітектура та містобудування

• У другій половині 14 ст. із поширенням в Україні насамперед на її західних землях маґдебурзького права, що наближало українські міста до західноєвропейських, у міській забудові почали з’являтися ознаки регулярного планування.

  • На основі чіткої геометричної сітки розміщували основні елементи укріплених нових центрів поселень – ринкової площі, кварталів, вулиць. Центральною частиною міст, з якої, власне, починалося будівництво, була площа з ратушею посередині – площа Ринок.

  • Ця площа мала форму прямокутника або квадрата.

  • Найважливіші вулиці прокладалися через усе місто. Захисну функцію виконували мури, що ними обносили місто, а також рови й вали.

  • У Львові площа Ринок була збудована ще у 14 ст.

  • Новий центральний район Львова із площею Ринок і прилеглими вулицями охоплював майже квадратну територію.

  • Колишнє княже місто щодо нього було передмістям (його називали Краківським), тобто розташовувалося зі зовнішнього боку захисних мурів.

  • Нове місто оточували оборонні мури.

  • Попервах Львів був обнесений лише одним кільцем мурів, глибоким ровом і високими валами.

  • Із винаходом вогнепальної зброї спорудили ще одну стіну – зовнішню.

  • У львівських мурах було дві в’їзні брами, до яких вели звідні мости. Захисні споруди затискали місто, тож його внутрішня забудова була щільною та надзвичайно економною.

• Старі міста, такі як Київ, Володимир, Чернігів, Новгород-Сіверський, зберігали давнє планування, в основу якого було покладено особливості рельєфу.

• В обрисах міст головну роль стали відігравати силуети численних високих башт.

• Від однієї до іншої башти тягнулися оборонні дерев’яні або муровані стіни.

• Більш того, за умов постійної загрози несподіваних нападів зі Степу рис оборонної архітектури набували навіть окремі церкви, монастирі, синагоги тощо.

• Дерев’яна фортеця була неодмінною ознакою міста на землях Подніпров’я та Лівобережжя.

• Дерев’яні захисні споруди мав, зокрема, тогочасний Київ.

  • Найбільшим був Київський замок, збудований на Замковій горі за Володимира Ольґердовича.

  • Року 1416 замок так і не змогли взяти війська Едигея.

  • Лише у 1482 р. його захопила та спалила кримська орда Менглі-Гірея. Незабаром замок було відбудовано.

• Найбільше мурованих замків було на Поділлі та Волині. Найвизначнішою пам’яткою замкового будівництва в Україні є Верхній замок у Луцьку.

  • Його споруджено за князя Любарта й добудовано за Свидригайла.

• І нині береже дотик давно минулих часів славетний Острозький замок. Наприкінці 15 – на початку 16 ст. його було перебудовано: дерев’яно-земляні укріплення здебільшого замінено мурованими спорудами.

• Серед численних оборонних споруд Поділля однією з найбільш неприступних фортець вважалася Кам’янець-Подільська, споруджена на високому скелястому березі річки Смотрич.

• Характерним для архітектури того періоду був Меджибізький замок.

  • Він не мав правильної форми, як і план Кам’янець-Подільської фортеці, адже у ньому максимально враховувалися природні умови.

  • Замок стояв на високому мисі, де зливаються річки Південний Буг і Бужок.

• Від кінця 14 ст. із часів князювання Федіра Коріатовича на Закарпатті веде свою історію найкраще збережений у краї Мукачівський замок.

• Однією з найпотужніших оборонних споруд була Білгород-Дністровська (Акерманська) фортеця, найдавніша частина якої будувалася в 13– першій половині 14 ст.

• У другій половині 15 ст. суттєві перебудови провадилися у Хотинській фортеці – неприступної твердині в середній течії Дністра.

  • Великі монастирі подекуди набували вигляду справжніх фортець, захищених міцними мурами із вежами.

  • Такий, зокрема, Святогірський (Успенський) монастир-фортеця в селі Зимне на Волині (друга половина 15 ст.).

  • Унікальною і водночас надзвичайно характерною пам’яткою української архітектури 15 ст. є Покровська церква-твердиня в селі Сутківці на Поділлі. Через Сутківці пролягав шлях, яким мало не щорічно сунула орда за здобиччю, і тільки церква давала змогу людям врятуватися.